Рішення

від 31.08.2018 по справі 826/6184/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2018 року № 826/6184/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Фірма Австерія до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Фірма Австерія (далі по тексту - позивач, ПП Фірма Австерія ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.03.2018 №0000954001, №0000964001.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акту фактичної перевірки від 14.03.2018 №1127/26-15-40-01/31090471 прийняті 28.03.2018 податкові повідомлення-рішення №0000954001, №0000964001, які підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Курдіновський А.І. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача Воєводін Р.І. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, який долучено до матеріалів справи та в якому зазначено про те, що встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовано в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті цілком на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України 21 червня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами ПП Фірма Австерія .

За результатами перевірки складено акт від 14.03.2018 № 1127/26-15-40-01/31090471, яким встановлено, що ПП Фірма Австерія до перевірки не надано документів щодо узгодження підприємства громадського харчування, чим порушено вимоги ст. 15 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Перевіркою також встановлено факт зберігання ПП Фірма Австерія з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, що описані в додатку №1 до акту перевірки на яких відсутні марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст. 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

На підставі висновків акту перевірки від 14.03.2018 № 1127/26-15-40-01/31090471 Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 28.03.2018 №0000954001, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 6 800,00 грн.;

- від 28.03.2018 №0000964001, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 №481/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №481/95-ВР).

Як закріплено у преамбулі вказаного Закону, він визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України № 481/95-ВР алкогольні напої, які виробляються в Україні, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 14.1.109 вказаної статті ПК України передбачено, що маркуванням алкогольних напоїв є наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Питання щодо виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів врегульовані положеннями статті 226 Податкового кодексу України.

Так, п. 226.1 названої статті ПК України закріплено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 226.6 ст. 226 ПК України маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Згідно із п. 226.7 ст. 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Відповідно до п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

1) алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

2) алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

3) алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

На реалізацію положень ст. 226 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі по тексту - Положення №1251).

Пунктом 19 вказаного Положення закріплено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Також зазначеним пунктом встановлено, що у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Відповідно до пункту 20 Положення №1251 контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Більш детально повноваження органів контролю за виробництвом і торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначені положеннями статті 16 Закону України №481/95-ВР, а відповідальність за порушення норм названого Закону визначена у статті 17 останнього.

Так у частині 2 названої статті Закону України №481/95-ВР закріплено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень (абзац 13);

- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000,00 гривень (абзац 15).

Відповідно до п. 228.2 ст. 228 ПК України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є, зокрема, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Так, як вже зазначалося вище, за результатами фактичної перевірки ПП Фірма Австерія було встановлено порушення вимог ст. 11, 15 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Виявлені порушення полягали у відсутності марок акцизного податку на деяких алкогольних виробах.

Судом встановлено, що з наявної в матеріалах справи таблиці (додаток №1) до акту перевірки, яка додана відповідачем до відзиву на адміністративний позов, убачається, що пляшка віскі Джек Дэниел'с Теннесси 1,0 л. без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.

При цьому, акт перевірки не містить будь-яких відомостей про те, чи досліджувалась в процесі проведення перевірки пляшка віскі Джек Дэниел'с Теннесси 1,0 л. на предмет ознак відсутності марок акцизного податку встановленого зразка. Натомість сам акт перевірки не містить жодних доказів на підтвердження обставин, що стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій.

Таким чином, суд зазначає, що лише одне твердження в акті перевірки щодо відсутності марок акцизного податку встановленого зразка не може бути покладений в основу висновку про реалізацію (зберігання) суб'єктом господарювання алкогольної продукції без марки акцизного податку встановленого зразка.

Враховуючи викладене, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.11 Законом України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не доведено факт зберігання або реалізації позивачем алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка.

Щодо висновків відповідача про те, що до перевірки не надано документів щодо узгодження позивачем статусу громадського харчування, чим порушено ст. 15 3 Закону України № 481/95-ВР, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 3 Закону України № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 затверджено Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями (далі по тексту - Правила №854). Вказаними Правилами визначено основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої).

Відповідно до п. 22 Правил №854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну підприємство громадського харчування містилося в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №309 від 09.10.2006 поняття підприємство громадського харчування було змінено на поняття підприємство ресторанного господарства .

Відповідно до п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002, закладом ресторанного господарства є організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Згідно пунктів 1.5, 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Таким чином з аналізу вказаних правових норм вбачається, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки спеціальними суб'єктами господарювання, зокрема суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, а також підприємствам з універсальним асортиментом товарів. Відкриття вказаних суб'єктів господарювання (закладу (підприємства) ресторанного господарства) узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2005 за №1350/11630 (далі по тексту - Інструкція №327) ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об'єктах) ресторанного господарства (коди згідно з КВЕД - 55.3, 55.4, 55.5).

Відповідно до Ліцензії серія АЖ №080583 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої ГУ ДФС у місті Києві 25.03.2017, термін дії ліцензій з 20.03.2017 по 19.03.2018 та Ліцензії серія АЖ №069919, виданої ГУ ДФС у місті Києві 26.03.2018, термін дії ліцензій з 26.03.2017 по 25.03.2019 зазначено місце здійснення торгівельної діяльності: 04215, м. Київ, просп. Свободи, 26-Г (кафе).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює наступні виді діяльності, зокрема, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, тощо.

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що ПП Фірма Австерія є спеціалізованим підприємством в розумінні статті 15 3 Закону України №481/95-ВР та пунктів 2, 22 Правил №854, а тому позивач має право здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що висновки акту фактичної перевірки від 14.03.2018 № 1127/26-15-40-01/31090471 не знайшли свого відображення під час розгляду справи, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак на переконання суду позивачем не було допущено порушення вимог ст. 11, 15 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 №481/95-ВР, а, отже, податкові повідомлення-рішення: від 28.03.2018 №0000954001, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 6 800,00 грн.; від 28.03.2018 №0000964001, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн., винесені на підставі висновків акту перевірки від 14.03.2018 № 1127/26-15-40-01/31090471 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Разом з тим, стосовно інших доводів, викладених позивачем у своєму адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цьому випадку обов'язок щодо доказування відповідач не виконав, оскільки не довів правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28.03.2018 №0000954001, №0000964001.

Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства Фірма Австерія до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2018 №0000954001.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2018 №0000964001.

Стягнути на користь Приватного підприємства Фірма Австерія (04215, м. Київ, просп. Свободи, 26-Г, код ЄДРПОУ 31090471) понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко