Рішення

від 03.09.2018 по справі 826/6062/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2018 року № 826/6062/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючий суддя Огурцов О.П., судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПАТ "Укрліспромоптторг" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним акту, скасування податкового повідомлення-рішення, скасування рішень, визнання протиправними дій, представник позивача - Галахін Андрій Костянтинович (наказ від 01.04.2016 № 63/1),

представник позивача - Олійник Олександр Юрійович (довіреність від 21.06.2017 № 121)

представник відповідача 1 - Малик Ірина Василівна (довіреність від 14.09.2017 № 49/26-50-10-20)

представник відповідача 2 - Безсмертна Марія Василівна (довіреність від 05.10.2017 № 99-99-11-17/26-55),

представник відповідача 3 - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Укрліспромоптторг" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним акту, скасування податкового повідомлення-рішення, скасування рішень, визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплачував плату за землю за 2014- 2015 роки своєчасно та в повному обсязі, згідно договору на право тимчасового користування землею від 26.04.1996 зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 90-5-00007 та згідно пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України на підставі податкової консультації ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2013р. № 4809/10/26-50-15-03-12. Також позивач посилався на те, що відповідачем 1 камеральна перевірка була проведена з порушенням граничних строків проведення камеральних перевірок податкової звітності та оскільки камеральні перевірки податкових декларацій позивача з плати за землю за 2014-2015 роки вже проводились, то камеральна перевірка за результатами якої складено акт від 05.12.2016 є повторною, тобто проведеною з порушенням вимог статті 78 Податкового кодексу України.

Водночас позивач зазначив про те, що донарахування орендної плати, органами ДФС, відповідно статті 288 Податкового кодексу України, без зміни договору оренди, суперечить вимогам чинного законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив про те, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін, а у зв'язку із зміною ставки податку відповідно до закону, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникає незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив про те, що рішення про результати розгляду скарги не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та не зумовлює виникнення будь - яких прав та обов'язків для платника податків. Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

У судове засідання представник відповідача 3 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

26.04.1996 між ПАТ Укрліспромторг та Київською міською Радою народних депутатів укладено договір на право тимчасового користування землею за адресою м. Київ вул.Деревообробна,5 загальною площею 16379 кв. м.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно до Закону України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі одного земельного податку.

ПАТ "Укрліспромоптторг" подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 05.02.2014 № 9004507501 та від 12.02.2015 № 9018348242 та уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 10.03.2015 №9081578221, від 15.05.2015 № 9081920065, 17.08.2015 № 9172953758, від 20.08.2015 № 9175161718.

05.12.2016 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києв проведена камеральна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати Приватного акціонерного товариства "Укрліспромоптторг" за період з 01.01.2014 по 30.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 05.12.2016 № 1395/26-50-15-03-17/00275889, яким встановлено порушення статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 2 199 411,40 грн. у зв'язку з застосуванням ставки у розмірі одного земельного податку замість встановленої статтею 288 Податкового кодексу України вставки у розмірі 3% нормативної грошової оцінки.

20.12.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0134241203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 3 299 117,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 1099705,70 грн.

Приватним акціонерним товариством "Укрліспромоптторг" подано до Головного управління ДФС у м. Києві скаргу на податкове повідомлення - рішення від 20.12.2016 № 0134241203 за результатами розгляду якої рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.03.2017 № 4738/10/26-1510-02-16 податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Приватним акціонерним товариством "Укрліспромоптторг" подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення - рішення від 20.12.2016 № 0134241203 за результатами розгляду якої рішенням про результати розгляду скарги ід 27.04.2017 № 9078/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач не погоджуючись з актом камеральної перевірки, податковим повідомленням - рішення та рішеннями про результати розгляду скарги звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Відповідно до норм статті 7 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору) було передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. У разі виробничої необхідності договір тимчасового користування може бути продовжено.

З аналізу змісту договору а право тимчасового користування землею від 26.04.1996 за реєстровим № 90-5-00007 вбачається, що він належить до договорів тимчасового користування землею, а не догорів оренди.

Вказані обставини підтверджені даними Державного земельного кадастру, відповідно до яких зазначено, що землі, якими користується позивач, знаходяться на праві тимчасового користування землею.

Таким чином станом на момент виникнення спірних правовідносин на позивача поширювались норми Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час укладення договору.

Відповідно до норм Податкового кодексу України для земель тимчасового користування застосовується ставка податку 1 %.

Згідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Позивач користується земельною ділянкою загальною площею 16379 кв.м, наданою Київською міською радою народних депутатів в тимчасове довгострокове користування для експлуатації та обслуговування складських приміщень, гаража і адмінприміщення по вул. Деревообробній, 5 у Харківському районі м. Києва, згідно Договору на право тимчасового користування землею від 26.04.1996 за реєстровим №90-5-00007.

Факт того, що позивачем у повному обсязі відповідно до норм статті 274 Податкового кодексу України сплачувалась плата за тимчасове користування земельною ділянкою у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки сторонами визнається.

Таким чином відповідач дійшов помилкового висновку про застосування до позивача норми статті 288 Податкового кодексу України, яка встановлює земельний податок для договору оренди, тоді як позивачем було укладено договір тимчасового користування землею до якого застосовується ставка податку відповідно до статті 274 Податкового кодексу України.

Необхідно зауважити, що ЄСПЛ зазначає, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць (справа Brumarescu v. Romania ) .

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у випадку недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб'єкта.

Суд звертає увагу, що правомірність такого застосування податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі було підтверджено даними податкової консультації №4506/10/26-50-15-03-12 від 18.09.2013.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З огляду на викладене, наслідком застосування податкової консультації, згідно пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Факт того, що надане позивачу роз'яснення податкового органу не зареєстроване в єдиній базі індивідуальних податкових декларацій згідно норм пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України, не можу свідчити про те, що воно не є податковою консультацією, оскільки відповідний обов'язок був передбачений лише після внесення змін до Податкового кодексу України 01.04.2017, а податкова консультація була надана позивачу 18.09.2013.

Крім того, відповідно до норм пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено обов'язок контролюючого органу розміщення на сайті контролюючого органу, який надав консультацію. Разом з цим зазначений обов'язок органу не впливає на платника.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було протиправно збільшено позивачу податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю на підставі норм статті 288 Податкового кодексу України, з огляду на що податкове повідомлення - рішення від 20.12.2016 № 0134241203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 20.12.2016 № 0134241203, водночас враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Таким чином позовна вимога щодо визнання акту від 05.12.2016 № 1395/26-50-15-03-17/002755889 таким, що складений з порушення та не відповідає вимогам чинного законодавства не спрямована на захист прав та інтересів позивача, а отже є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

З аналізу рішень від 27.04.2017 № 9078/6/99-99-11-03-01-25 та від 03.03.2017 № 4738/10/26-1510-02-16 вбачається, що вони не є юридично значеним для позивача, оскільки зазначені рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення від 27.04.2017 № 9078/6/99-99-11-03-01-25 та від 03.03.2017 № 4738/10/26-1510-02-16 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання їх протиправним та скасування я, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень від 27.04.2017 № 9078/6/99-99-11-03-01-25 та від 03.03.2017 № 4738/10/26-1510-02-16 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача "Визнати працівників ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС м. Києва протиправними, які порушили: п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, п. 53.1 ст.53, п. 78.2 ст. 78, п. 102.1 ст. 102, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України; не виконання п. 2.1 р. 2 Методичних рекомендацій (Наказ № 165) та Наказу № 416, чим порушено п. 2 ст. 9 р. II Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889- VIII; п. 1 та п. З ст. 5 Цивільного кодексу України; ст. 5, п. 4 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-ХІІ", суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, зокрема, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з до пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки та його процедуру врегульовано статтею 76 Податкового кодексу України, зокрема, така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, пунктом 86.2 якої передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані Податкового Кодексу України.

Так, розділ ІІ Адміністрування податків, зборів, платежів цього Кодексу який визначає право податкового органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування прибутків не містить граничних строків проведення таких перевірок. У свою чергу, таке обмеження випливає з положень статті 102 Податкового кодексу України зі строком у 1095 днів.

В той же час, посилання позивачем на пункт 2.1 наказу Міністерства доходів і зборів України, від 14.06.2013, № 165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця" є необґрунтованим, оскільки вказаний наказ на порушення вимог Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року № 34/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не а отже є нормативним актом, який встановлює права та обов'язки сторін, а відтак його положення не мають обов'язкової сили.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 09.02.2016 по справі № 21-4341а15.

З огляду на те, що позивачем звітні податкові декларації з орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки комунальної або державної власності) та уточнені податкові декларації за період 2014 - 2015 років були подані позивачем в період з 05.02.2014 по 03.09.2015, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати Приватного акціонерного товариства "Укрліспромоптторг" за період з 01.01.2014 по 30.12.2015 за результатами перевірки складено акт від 05.12.2016 № 1395/26-50-15-03-17/00275889. у строки, передбачені 102 Податкового кодексу України.

Посилання позивачем на порушення пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України не приймаються судом до уваги з огляду на те, що положення вказаного пункту стосуються документальних позапланових перевірок, у той час, як відповідачем було проведено камеральну перевірку

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ПАТ "Укрліспромоптторг" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, код ЄДРПОУ 00275889) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 39468481), Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська пл., код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у м. Києві (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним акту, скасування податкового повідомлення-рішення, скасування рішень, визнання протиправними дій - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 № 0134241203.

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 39468481) на користь ПАТ "Укрліспромоптторг" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, код ЄДРПОУ 00275889) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 486,75грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 75 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко