Ухвала

від 23.08.2018 по справі 826/7634/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 серпня 2018 року м. Київ№ 826/7634/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: представника позивача - Коваль К.О., представників відповідача - Козленка А.М., Стецюк І.В., Гончаренка С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортмунд кабель" доДержавного центру сертифікації Державної служби з надзвичайних ситуацій України провизнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дортмунд кабель" (04208, м. Київ, пр. Правди, буд. 66-А, оф. 2, код ЄДРПОУ 39403294) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного центру сертифікації ДСНС України (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 20/1, код ЄДРПОУ 14319662), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного центру сертифікації ДСНС України № 9740с3 від 03.05.2018 року та № 9741с3 від 03.05.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 відкрито відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

13 червня 2018 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, як такої, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року суд ухвалив вийти зі спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та перейти до розгляду справи у загальному позовному проваджені задля всебічного дослідження всіх обставин справи та прийняття обґрунтованого рішення стосовно закриття провадження у справі, та призначив судове засідання на 23 серпня 2018 року.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заяву про закриття провадження у справі та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти заяви про закриття провадження у справі та просив відмовити у її задоволенні.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до заявок ТОВ "Дортмунд кабель" на проведення добровільної сертифікації кабельно-провідникової продукції Державним центром сертифікації ДСНС на договірних засадах між двома юридичними особами була проведена робота з оцінки відповідності, за результатами якої видані сертифікати відповідності від 19.12.2017 №№ UA1.016.0020213-17, UA1.016.0020214-17, з терміном дії до 18.12.2018 та укладено сертифікаційні угоди від 19.12.2017 №№ 9740с3/321-17, 9741с3/322-17.

03 травня 2018 року відповідачем прийнято рішення про скасування вищевказаних сертифікатів відповідності у зв'язку із невиконанням позивачем п.п. 1.1, 3.1 сертифікаційних угод.

Відповідно до Положення про Державний центр сертифікації ДСНС України, затвердженого Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.04.2013 № 153 (у редакції наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 20.03.2017 № 156) (далі - Положення), Державний центр сертифікації ДСНС України є органом з оцінки відповідності, що здійснює діяльність в якості третьої сторони щодо процесу доведення того, що визначені вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані. (п. 1.1) та є юридичною особою (п. 1.11).

Пунктом 1.2 Положення передбачено, що Положення визначає порядок взаємодії Держцентру з центральними та місцевими органами виконавчої влади, організаціями та суб'єктами господарювання незалежно від форм власності й громадськими організаціями, які здійснюють діяльність у сфері оцінки відповідності щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки (далі - визначена сфера діяльності Держцентру), а також встановлює правові та економічні засади діяльності Держцентру щодо надання послуг з оцінки відповідності у сфері цивільного захисту, включаючи послуги з випробування, сертифікацію та інспектування:

продукції аварійно-рятувального та протипожежного призначення, засобів індивідуального захисту, що застосовуються для запобігання пожежам та їх гасіння, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а також продукції, до якої встановлено вимоги пожежної та техногенної безпеки (далі - продукція);

систем управління якістю виробників (далі - СУЯ);

послуг господарської діяльності , яка охоплює проектування, монтаж, технічне обслуговування систем пожежної сигналізації та установок автоматичного пожежогасіння, систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій, вогнезахисної обробки кабельної продукції, металевих, залізобетонних і дерев'яних конструкцій, засобів протипожежної вентиляції, заповнення перерізів у протипожежних перешкодах (у тому числі протипожежними дверима та воротами), первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників, внутрішніх пожежних кранів тощо), інших послуг із забезпечення пожежної та техногенної безпеки (далі - послуги) ;

забезпечення пожежної та техногенної безпеки об'єктів будівництва й існуючих будівель і споруд.

Згідно з п. 6.21 Положення Начальник Державного центру сертифікації ДСНС України укладає господарські й інші угоди, договори , видає доручення, відкриває та закриває банківські рахунки.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2012 № 110 затверджено Перелік платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної служби з надзвичайних ситуацій, до якого входять наступні платні адміністративні послуги:

1. Проведення експертизи причин виникнення пожежі та стану пожежної безпеки приладів, обладнання та продукції.

2. Розроблення проектів інженерно-технічних рішень щодо здійснення протипожежних заходів, запобігання аваріям та мінімізації їх наслідків, проведення розрахунків, пов'язаних із системами протипожежного захисту будівель і споруд, визначення шляхів евакуації, категорій виробництва стосовно вибухопожежної та пожежної безпеки.

3. Проведення випробувань з метою визначення показників пожежної небезпеки речовин, матеріалів, виробів та будівельних конструкцій, а також випробувань продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам пожежної безпеки.

4. Проведення випробувань з метою визначення вогнегасних і вогнезахисних властивостей вогнезахисних засобів і речовин, а також оброблених ними виробів, матеріалів та конструкцій.

5. Проведення перевірки технічного стану систем автоматичного пожежогасіння, пожежної сигналізації, димовидалення та інших автоматичних систем протипожежного захисту.

Частинами 2, 3 статті 24 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" встановлено, що добровільна оцінка відповідності здійснюється на добровільних засадах, в будь-яких формах, включаючи випробування, декларування відповідності, сертифікацію та інспектування, та на відповідність будь-яким заявленим вимогам.

Орган з оцінки відповідності (в тому числі призначений орган чи визнана незалежна організація) залучається до здійснення добровільної оцінки відповідності на умовах, визначених договором між заявником і таким органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" вартість робіт з добровільної оцінки відповідності визначається на договірних засадах.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі зумовлені розірванням господарського договору між двома юридичними особами, предметом якого було добровільне проведення сертифікації кабельно- провідникової продукції. Такі ознаки притаманні приватноправовим відносинам.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи вищевикладене та суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що природа цих правовідносин не є публічно-правовою, а тому даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Виходячи із суті та суб'єктного складу спірних правовідносин, суд вважає, що цей спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Аналіз зазначених вище обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту прав позивача, які виникли з договірних відносин з відповідачем, тож порушені права підлягають захисту в порядку господарського судочинства відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника Державного центру сертифікації ДСНС України та закриття провадження у адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Водночас, рішення суду про закриття справи не обмежує сторони у реалізації свого права на захист в порядку господарського судочинства, за правилами якого слід розглядати дану справу, виходячи з характеру та суб'єктного складу спірних правовідносин.

Підстави для розподілу чи присудження судових витрати за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 238, ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Державного центру сертифікації ДСНС України про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 826/7634/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дортмунд кабель" до Державного центру сертифікації ДСНС України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29 серпня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа