Постанова

від 15.03.2007 по справі 9/352-4793

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/352-4793

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2007 р.Справа № 9/352-4793

 17-50 год.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.         

при секретарі судового засідання  Кулагіній Т. В.

Розглянувши  справу

за адміністративним позовом  Приватного підприємства "Хлібороб", с. Супранівка Підволочиського району           

до відповідача Супранівської сільської ради, с. Супранівка Підволочиського району            

за участю представників сторін

позивача:    Ковальчук Г.М.,  керівник  

відповідача- Угрин  М.В.,   сільський голова

роз'яснивши учаснику судового процесу його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу  адміністративного судочинства України,  

встановив:

Позивач –ПП. „Хлібороб”,  с. Супранівка, Під волочиського  району Тернопільської області,  -  звернувся   з  адміністративним  позовом до Супранівської сільської ради  про  визнання нечинними  рішень  виконавчого  комітету  Супранівської сільської ради № 13 від  30 червня  2006 р та № 31 від  12 вересня 2006 р. ,  рішення     Супранівської  сільської ради № 37  від 19.07.2006 р.,  а також  просить визнати   право власності      на   адміністративну  будівлю контори  колгоспу ,  мотивуючи позов тим, що   являється  правонаступником  КСГП „Хлібороб”  , яке  реорганізоване  в приватне підприємство „Хлібороб”,  отримало  будівлю колишнього  колгоспу  в результаті    передачі основних  і оборотних засобів  за рішенням  зборів     від 25.09.2000р. для  задоволення боргів  реорганізованого   КСГП.

Між тим,   виконком  Супранівської   сільської ради   рішенням № 13 від  30 червня 2006 р.  відмовився  визнавати   право власності  на  будівлю за ПП. „Хлібороб”, поставивши  таке визнання  у залежність   від   спільної згоди  ПП. „Хлібороб” та  громади  Української греко-католицької церкви  або рішення суду.   

19.07.2006 р. сільська рада   на пленарному засіданні  прийняла  рішення №  37,  згідно  з яким   вирішила повернути  на баланс  сільської ради  приміщення  адмінбудинку ПП. „Хлібороб”   з подальшою  його  передачею  громаді  УГКЦ с. Супранівка

На виконання вказаного рішення ради   її виконком ,   розглянувши заяву ПП. „Хлібороб” ,  відмовив  йому   у визнанні права  власності на приміщення контори  .

Позивач стверджує  , що прийняті  стосовно  належної йому   будівлі  рішення,  суперечать чинному законодавству, порушують його   права      як власника,   а тому  підлягають визнанню нечинними.

Відповідач    - Супранівська сільська рада   -   вважає, що  до участі   у справі     повинна    бути залучена  в якості третьої, заінтересованої  особи,  греко-католицька парафія „Різдва Пресвятої Богородиці” ,  оскільки  будинок,  на який претендує ПП. „Хлібороб”,   до 1940 р. належав  греко-католицький громаді, а тому  згідно рішення  сесії  Супранівської сільради № 37 від 19.07.2006 р.    повинен бути переданий   у власність цій громаді  для використання  у статусі храму для здійснення богослужінь.

Разом з тим,  сільський голова  Супранівської  сільської  ради  ухилився  від  подання письмових заперечень  проти адміністративного    позову,  пояснивши суду,  що  оспорювані рішення  приймалися   колегіальними органами  за результатами  обговорення.

Розглянувши  заяву голови  Супранівської  сільської ради, подані ним    в обґрунтування  заяви документи,   суд прийшов до висновку, що  Українська  греко-католицька  парафія  не може вважатися   особою, чиї права,  свободи або  інтереси    зачіпатиме   рішення   з адміністративного  спору.  

Проаналізувавши  матеріали справи,  заслухавши доводи представників сторін,    суд дійшов до висновку ,   що   позов підлягає     задоволенню,  виходячи з такого.

Спір виник  внаслідок  прийняття  Відповідачем  рішень,  якими  заперечуються ,  не визнаються та покладаються додаткові,  непередбачені законом ,   зобов'язання   на  Позивача  , створюються  перешкоди   у реалізації   ним   правомочностей власника стосовно     приміщення ,  введеного в експлуатацію у    1989 р. , раніше   належного    колгоспу  ,  яке розташоване у с.   Супранівка  вул. Центральна  , балансовою  вартістю  90799,50 грн.  (згідно довідки ПП. „Хлібороб”  від 16.06.2006 р. № 26)

З оцінених  судом матеріалів випливає,    що приміщення   набуто   ПП. „Хлібороб”   у результаті   розпаювання   колективного  сільськогосподарського  підприємства  „Хлібороб”  відповідно до Указу Президента України „Про невідкладні  заходи щодо прискорення  реформування  аграрного сектору економіки”  від 03.12.1999р №  1529/99 та  передачі   згідно   рішення  зборів уповноважених  членів   КСГП „Хлібороб”   основних і оборотних засобів    створеному  ПП. „Хлібороб”   основних засобів  для  розрахунків  з кредиторами   реформованого   КСГП.  

Так, 26.12.1999 р.     комісія,  призначена 25.09.22000р.   зборами уповноважених членів КСГП „Хлібороб”  ,      в результаті    реорганізації КСГП „Хлібороб”   передала  на  підставі акту передачі  та  передаточного  балансу  станом на 26.12.2000р.   майно та  майнові права  ПП.”Хлібороб”, у тому числі   приміщення контори  , балансовою вартістю,  в цінах  2000 р. , 2360638 грн.  .

Згідно   ст.ст.  7, 9 Закону  України  від 14 лютого 1992 р. „Про колективне сільськогосподарське підприємство” ( 2114-12 )   ,    Закону від 7 лютого 1991 р. „Про власність” ( 697-12 ) (статті 20-24), Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. N 1529/99 ( 1529/99 ) „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, майно КСП належить його членам на праві спільної часткової власності і пайовий фонд майна складається як із балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошей, а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на день паювання та скоригованим на день вибуття працівника з господарства.

Відповідно до  ст. 8 Закону N 2114-XII ( 2114-12 )   „Про колективне сільськогосподарське підприємство” підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.   Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Матеріали справи не містять           доказів      про те, що    приміщення ,у якому  розміщувалася контора   КСГП „Хлібороб”,   була передана  рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених  до власності територіальної  громади  с. Супранівка.

До того  ж  згідно з п.  8 ст.  31 Закону N 2114-XII ( 2114-12 )   лише  об'єкти соціальної сфери та житлового фонду підлягали безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому постановою N 1253 ( 2465/07-20 ).

Між тим,    зборами уповноважених членів КСГП „Хлібороб” будинок, у якому розміщувалася    контора  КСГП „Хлібороб”,  була  передана   ПП.”Хлібороб”, і  цей об'єкт не  належав  до об'єктів  соціальної  сфери  чи житлового фонду.

Відповідно до  ст.    31 цього Закону N 2114-XII ( 2114-12 )   при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

Як вбачається  з    доповнення до Статуту  ПП. „Хлібороб” ,  зареєстрованого   Під- волочиською  райдержадміністрацією  за № 04058226700010115з від 22.04.2000 р.     розділ 1 „Загальні положення” доповнено пунктом 1.3.     у наступній редакції : „Підприємство  бере на себе  права та зобов'язання реорганізованого  колективного  сільськогосподарського  підприємства „Хлібороб” та є  його  правонаступником”.

Відповідно до  ч. 1 ст.  49  Закону України  „Про власність”  володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Частиною 1 статті 321 ЦК України   закріплються   принцип непорушності права власності  , суть якого полягає   у тому,  що  ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа  може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом і  примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одним із способів      захисту  права  власності    є   передбачена  ч. 1 ст.   393  та ч. 1 ст. 392  ЦК України  можливість  власника  майна звернутися  з  позовом про   визнання незаконним правового акта, що порушує  право власності, а також   про визнання   права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згізно із ч. 2 ст 393  ЦК України  власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статус Відповідача, як органу місцевого  самоврядування ,  визначається Конституцією та законами України ,  зокрема  Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” , який  окремо    закріплює  повноваження представницьких  органів місцевого  самоврядування,  їх виконавчих  органів, посадових осіб місцевого самоврядування,  розрізняючи  власні  й делеговані повноваження.

Як випливає із   Тимчасового положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003 року N 6/5  із змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року N 141/2003 , питання оформлення  права власності   на   об'єкти нерухомого майна  з видачею свідоцтва   віднесено до компетенції місцевих  органів  виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

30.01.2001 р.   виконком Супранівської сільської   ради  прийняв рішення,  яким   доручив  Підволочиському  БТІ   підготовку проектів  рішення виконкому за заявами власників таких об'єктів   про оформлення  прав власності,  залишивши  за виконкомом    прийняття таких рішень.   

Між тим,   з   рішення № 13  від 30.06.2006 р.      виконкому  Супранівської сільської  ради  випливає, що виконкомом розгляд заяви    ПП. Хлібороб” про оформлення  права власності  був      поставлений   у залежність   від   наявності  на те  згоди  між  ПП. „Хлібороб” та   громади   Української греко-католицької церкви. При цьому   посилання були зроблені на    представлені   громадою архівні виписки  1928 р.

19.07.2006 р.  Супранівська сільська   рада      прийняла    рішення  №  37 , яким   було   вирішено  повернути  на баланс  сільської ради  приміщення  адмінбудинку ПП. „Хлібороб”.

Вдруге виконком Супранівської сільської ради,  спираючись на   рішення  ради № 37 ,  відмовив  Позивачу  у визнанні   права власності    на нерухоме майно.

Таким чином,  Відповідач    при виконані   делегованих повноважень   щодо  оформлення  прав  власності на нерухоме майно  вдався  до     оцінки    та  правового   аналізу   заяви  щодо належності   Позивачу  прав  власності  на майно ,  а також     розпорядився  неналежним  територіальній громаді   майном,  зобов'язавши   Позивача    повернути    на баланс  сільської ради    належне тому     майно, чим не визнав   за Позивачем  абсолютного права   Позивача     на майно.

Згідно частини  10  ст. 59 Закону України   „Про  місцеве самоврядування в Україні  ”    акти органів  та посадових  осіб  місцевого  самоврядування  з мотивів  їхньої  невідповідності   Конституції  або законам України  визнаються незаконними  в судовому порядку.

Відповідно до ч.  1 ст. 2 КАС України,  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3  цієї статі  у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:     1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;     2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;     3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);     4) безсторонньо (неупереджено);     5) добросовісно;     6) розсудливо;  7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;   8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);     9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Фактичні  обставини  справи, встановлені   судом, дають підстави для висновку, що Відповідач , прийнявши  спірні рішення, діяв  усупереч меті, з якою йому надані законом повноваження  щодо оформлення  права   власності на нерухоме майно, з перевищенням повноважень, визначених   законом „Про місцеве самоврядування в Україні ”,  до того ж    зобов'язано  законного володільця  нерухомим  майном  - ПП. „Хлібороб”  зобов'язано  передати це   майно  сільській раді, тобто  у такий   спосіб  на  Позивача незаконно   покладені додаткові  , непередбачені законом ,  зобов'язання.

За таких обставинах   справи  , прийняті   Відповідачем  рішення підлягають визнанню незаконними    з моменту  прийняття.      

         Судові   витрати   у  розмірі  3,40 грн .    підлягають стягненню за рахунок  місцевого  бюджету  Супранівської  сільської ради.

          У судовому засіданні 15.03.2007 р.  за згодою сторін  оголошено вступну та резолютивну частини  постанови з повідомлення про виготовлення  повного тексту   постанови о 10-00  год. 21.03.2007 р.   

З огляду на викладене,  керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”,  ст. 4, 6, 7, 18,  71, ст. 94, 162, 163, 167 КАС України  та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд

                                            ПОСТАНОВИВ :

1.          Позов задовольнити .

2.          Визнати за  Приватним підприємством „Хлібороб ”,с. Супранівска,  Під волочиського  району Тернопільської області,  ід код 30556774,    право   власності   на   нежитлове  приміщення ,  введене в експлуатацію у    1989 р. , колишньої   контори  колгоспу ,  яке розташоване у с.   Супранівка  вул. Центральна  , балансовою  вартістю  90799,50 грн.   

3.   Визнати   незаконними     рішення  виконавчого  комітету  Супранівської сільської ради № 13 від  30 червня  2006 р. „Про визнання  права  власності на будівлю контори ПП. „Хлібороб”  ,    № 31 від  12 вересня 2006 р. „Про визнання права  власності на будівлю контори ПП. „Хлібороб”  та    рішення     Супранівської  сільської ради  № 37  від 19.07.2006 р. „Про  заяву громади  УГКЦ про передачу їм адмінбудинку ПП. „Хлібороб” .

4.   Стягнути  за рахунок  місцевого  бюджету  Супранівської  сільської ради  в повернення понесених  ПП. „Хлібороб”      3,40  грн.  судових  витрат  .

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    Л.В. Кропивна