Рішення

від 03.09.2018 по справі 903/511/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2018 р. Справа № 903/511/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. від 25.06.2018р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - завідувач сектору правового забезпечення (дов. від 12.06.2018р. №10/01/26-2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ВОЛИНЬ", м. Луцьк

до відповідача: Головного управління Національної поліції у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 616 516,51 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ВОЛИНЬ" звернулось до господарського суду з позовом від 17.07.2018р. №28 про стягнення з Головного управління Національної поліції у Волинській області 671 995,31 грн., в тому числі: 616 516,51 грн. заборгованості по оплаті наданих відповідно до договору від 22.02.2018р. №2 у період березня місяця 2018 року послуг по теплопостачанню, 46442,19 грн. пені, а також 4932,13 грн. суми збитків від інфляції та 4104,48 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору від 22.02.2018р. №2 про надання послуг з теплопостачання в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті наданих послуг та нарахування у зв'язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.07.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в судовому засіданні на 03.09.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

23.08.2018р. на адресу суду від відповідача (за підписом начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_3П.) надійшло клопотання від 23.08.2018р. №229/26/01-2018 про приєднання до матеріалів справи відзиву відповідача на позовну заяву з доказами в обґрунтування останнього, в якому відповідач вказує, що не заперечує проти стягнення суми основного боргу, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 46 442,19 грн. пені, а також 4 932,13 грн. суми збитків від інфляції та 4 104,48 грн. трьох процентів річних просить суд позивачу відмовити.

Дане клопотання було судом задоволене, відзив з документами в його обґрунтування було приєднано до матеріалів справи.

Присутня в судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 46 442,19 грн. пені, а також 4 932,13 грн. суми збитків від інфляції та 4 104,48 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги в частині стягнення 616 516,51 грн. основної заборгованості та 10 079,94 грн. суми судового збору підтримує, просить суд їх стягнути.

Крім того, вказала, що повідомила суду про всі обставини, які їй відомі, надала всі докази, на які посилається в позові, додаткових заяв та клопотань не має.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача стосовно клопотання позивача не заперечила.

Ухвалою суду від 03.09.2018р. було прийнято відмову ТОВ "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ВОЛИНЬ" від позову в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Волинській області 46 442,19 грн. пені, 4 932,13 грн. суми збитків від інфляції та 4 104,48 грн. трьох процентів річних; провадження у справі в частині стягнення 46 442,19 грн. пені, 4 932,13 грн. суми збитків від інфляції та 4 104,48 грн. трьох процентів річних закрито.

За таких обставин суд засвідчує, що в даному випадку має місце нова ціна позову-616 516,51 грн., виходячи з якої і вирішується спір.

Присутні в судовому засіданні 03.09.2018р. представники сторін відповідно до вимог ч. 6 ст. 183 ГПК України надали суду письмову згоду на перехід до розгляду даної справи по суті, внаслідок чого, у зв'язку з поданням відповідної письмової згоди сторін, суд, протокольною ухвалою від 03.09.2018р. закрив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті у той самий день.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений позивачем до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ВОЛИНЬ" (виконавець) та Головним управлінням Національної поліції у Волинській області (споживач) було укладено договір №2 про надання послуг з теплопостачання з додатками №1 та №2 до нього, згідно з умовами котрого в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець зобов'язувався у 2018 році надавати споживачу послуги з постачання пари, гарячої води та пов'язаної продукції (теплова енергія), код класифікатора 09320000-8 на об'єкти споживача вчасно та відповідної якості, а споживач зобов'язувався своєчасно оплачувати виконавцю надані послуги з теплопостачання. Загальна сума договору становить 1 700 912,76грн. з ПДВ. Орієнтовні обсяги закупівлі товарів становлять 991 Гкал. Обсяги закупівлі теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Теплова енергія, що постачається споживачу, виробляється в котельні за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11 та м. Луцьк, вул. Загородня, 5А. (п.п. 1.1.-1.4. договору).

Згідно п.п. 2.2.-2.3. цього договору теплова енергія надається постійно з урахуванням сезонності, своєчасно та в обсягах в залежності від потреби споживача з урахуванням технічних можливостей та правил експлуатації котелень. Споживач має право на зменшення обсягів закупівель залежно від реального фінансування видатків. При такому зменшенні споживач зобов'язаний письмово повідомити виконавця про зменшення обсягів закупівлі не пізніше ніж за 30 днів до настання періоду, в якому передбачено таке зменшення. Обсяг наданої теплової енергії розраховується на основі даних засобів обліку теплової енергії (лічильників), що встановлені в котельнях.

Пунктом 3.5. даного договору сторони визначили, що ціни/тарифи на теплову енергію вказуються у Додатку №1 до цього договору, згідно котрого тариф на постачання теплової енергії становить 1716,36грн. за 1 Гкал з ПДВ.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.7. договору оплата вартості послуг теплопостачання здійснюється щомісячно до кінця поточного місяця. Оплата здійснюється відповідно до кошторисних призначень. Кількість теплової енергії наданої за розрахунковий період визначається на основі даних приладів обліку (лічильників) теплової енергії, встановлених в котельнях або ж на підставі показників лічильників, встановлених на об'єктах споживача. Датами зняття показів приладів обліку (лічильників) теплової енергії є 20 число кожного місяця. Зняття показів приладів обліку (лічильників) здійснюється працівником виконавця спільно із представником споживача. На підставі знятих показів приладів обліку (лічильників) теплової енергії виконавець щомісячно надає споживачу рахунок та акт наданих послуг для оплати за фактично надану теплову енергію. Вартість наданої теплової енергії визначається виконавцем шляхом множення кількості наданої теплової енергії на діючу у відповідний період ціну теплової енергії. Споживач здійснює оплату за надану теплову енергію один раз на місяць до останнього числа поточного місяця за фактично надану теплову енергію на підставі виставлених виконавцем рахунків шляхом перерахування коштів виконавцю на розрахунковий рахунок вказаний у цьому договорі та відповідному виставленому рахунку.

У відповідності до п. 7.1. даного договору цей договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до 31.12.2018р.

Дана угода з додатками до неї підписана сторонами (а.с. 8-16).

На виконання умов договору №2 про надання послуг з теплопостачання від 22.02.2018р. позивач у період березня місяця 2018 року надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 616 516,51грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23 від 30.03.2018р. на суму 494 654,95грн. та №22 від 30.03.2018р. на суму 121 861,56грн., які підписані сторонами без зауважень (а.с. 17-18).

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих по договору №2 про надання послуг з теплопостачання від 22.02.2018р. послуг своєчасно та в повному обсязі не виконав, що і спричинило звернення кредитора з позовом.

Таким чином, заборгованість по договору №2 про надання послуг з теплопостачання від 22.02.2018р. становить 616 516,51грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Договір №2 про надання послуг з теплопостачання від 22.02.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №2 про надання послуг з теплопостачання від 22.02.2018р., надання позивачем згідно його умов послуг з теплопостачання в березні місяці 2018 року на загальну суму 616 516,51 грн. та не проведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, приймаючи до уваги відповідність переліків та об'ємів фактично наданих послуг перелікам та об'ємам, наведеним у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23 від 30.03.2018р. на суму 494 654,95грн. та №22 від 30.03.2018р. на суму 121 861,56грн., які були підписані сторонами без зауважень, суд дійшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 616 516,51грн., котра виникла у боржника внаслідок невиконання ним умов договору №2 про надання послуг з теплопостачання від 22.02.2018р. в частині оплати наданих послуг, оформлених актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23 від 30.03.2018р. на суму 494 654,95грн. та №22 від 30.03.2018р. на суму 121 861,56грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Головного управління Національної поліції у Волинській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, код ЄДРПОУ 40108604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ВОЛИНЬ" (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48, офіс 405, код ЄДРПОУ 39722904) 616 516,51грн. заборгованості та 9 247,75грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 04.09.2018р.

Суддя В. А. Войціховський