Рішення

від 04.09.2018 по справі 905/1396/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2018р. Справа №905/1396/18

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ в

особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа", м.Дружківка

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж", м.Дружківка

про стягнення заборгованості в сумі 8473,89 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

В засіданні суду оголошувалась

перерва з 16.08.2018р. по 04.09.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ в особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа", м.Дружківка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж", м.Дружківка, про стягнення заборгованості в сумі 8473,89 грн., у тому числі основний борг в сумі 6796,00 грн., три проценти річних в сумі 113,45 грн., інфляція в сумі 422,01 грн. та пеня в сумі 1142,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки теплової енергії №463 від 01.10.2010р., акти підключення опалення від 15.10.2016р., 17.10.2016р., акт про відключення опалення від 08.04.2017р., 10.04.2018р., рахунки на оплату №538 від 28.02.2017р. за січень 2017р.-лютий 2017р., №117_463 від 01.12.2017р. за жовтень 2017р.-листопад 2017р., №1217_463 від 03.01.2018р. за грудень 2017р., №118_463 від 05.02.2018р. за січень 2018р., №218_463 від 01.03.2018р. за лютий 2018р., №318_463 від 02.04.2018р. за березень 2018р., №418_463 від 13.04.2018р. за квітень 2018р., акти прийому передачі теплової енергії, розрахунок суми позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.07.2018р. відкрите провадження у справі №905/1396/18, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж", м.Дружківка зареєстроване за адресою: 84201, АДРЕСА_1, за якою й здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом (повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.08.2018р.).

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.10.2010р. між сторонами був підписаний договір на поставку теплової енергії №463, згідно з умовами якого позивач (теплопостачальна організація) прийняв на себе зобов`язання поставити відповідачу (споживачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (крім споживачів які мають прилади обліку) на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Відповідно до п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунку за 1 кв.метр (куб.метр) опалювальної площі.

За змістом п.п.6.1-6.5 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживачі, що не мають приладів обліку сплачують за спожиту енергію згідно опалювальної площі. Різниця між заявленою та фактичною спожитою енергією сплачується не пізніше 15-го числа наступного за розрахунковим.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №151 від 01.02.2017р. «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» було змінено тарифи на теплову енергію - 1588,41 грн/Гкал (без ПДВ).

Листом №374/04 від 27.02.2017р. позивач повідомив відповідача, що згідно вищезазначеної постанови водяться нові тарифів на послуги теплопостачання.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1391 від 09.11.2017р. «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» було змінено тарифи на теплову енергію - 1500,91 грн/Гкал (без ПДВ).

Листом №984/04 від 29.11.2017р. позивач повідомив відповідача про відповідні зміни.

Згідно п.10.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2011р.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої енергії (п.10.3 договору).

Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).

Додатком №1 до договором сторонами погоджено планові обсяги постачання енергії на потреби опалення споживачу.

За змістом додатку №4 до договору визначено реєстр споживачів теплової енергії: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж", м.Дружківка, вул.Енгельса, 110, опалювальна площа - 24,60 кв.м.

Як встановлено, факт постачання позивачем теплової енергію відповідачу підтверджується наданими до матеріалів справи актами, зокрема:

- актами 15.10.2016р., 17.10.2016р. про підключення опалення житлового будинку за адресою вул.Енгельса, 110 та акт про відключення опалення від 08.04.2017р., 10.04.2018р.

На виконання умов договору, позивачем направлено на адресу відповідача рахунки №538 від 28.02.2017р. за січень 2017р.-лютий 2017р., №117_463 від 01.12.2017р. за жовтень 2017р.-листопад 2017р., №1217_463 від 03.01.2018р. за грудень 2017р., №118_463 від 05.02.2018р. за січень 2018р., №218_463 від 01.03.2018р. за лютий 2018р., №318_463 від 02.04.2018р. за березень 2018р., №418_463 від 13.04.2018р. за квітень 2018р. на загальну суму 6796,00 грн.

Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростовано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено вище, відповідно до п.п.6.1- 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.6.3 договору).

Згідно до п.6.4 договору №463 від 01.10.2010р. якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Одночасно, за змістом п.6.5 договору №463 від 01.10.2010р. у разі обліку споживання теплової енергії розрахунковим способом різниця між заявленою та фактичне спожитою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії:

- за рахунком №538 від 28.02.2017р. за січень 2017р.-лютий 2017р. в строк до 15.03.2017р;

- за рахунком №117_463 від 01.12.2017р. за жовтень 2017р.-листопад 2017р. в строк до 15.12.2017р.;

- за рахунком від №1217_463 від 03.01.2018р. за грудень 2017р. в строк до 15.01.2018р.;

- №118_463 від 05.02.2018р. за січень 2018р. в строк до 15.02.2018р.;

- №218_463 від 01.03.2018р. за лютий 2018р. в строк до 15.03.2018р.;

- №318_463 від 02.04.2018р. за березень 2018р. в строк до 15.04.2018р.;

- №418_463 від 13.04.2018р. за квітень 2018р. в строк до 15.05.2018р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 6796,00грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 422,01 грн. за період з березня 2017р. по квітень 2018р., трьох процентів річних в сумі 113,45 грн. за період з 10.03.2017р. по 01.06.2018р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено дату виникнення прострочення виконання зобов'язання. Як вказувалось вище, відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким чином, прострочення з оплати виникло з 16го числа відповідного місяця.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку трьох процентів річних стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 110,23 грн., а решта вимог щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 3,22 грн. є неправомірною.

Одночасно, щодо представленого позивачем розрахунку інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав розрахуватися за отриману теплову енергію від позивача в березні 2017р. нарахування позивачем інфляції за березень 2017р. є неправомірним.

Як вбачається з наданого розрахунку, заявлена до стягнення сума інфляційних не перевищує суми інфляційних витрат, встановленої за проведеним перерахунком судом. Враховуючи, що суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягає заявлена до стягнення сума інфляції в розмірі 422,01грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

За приписами п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовою п.7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Крім того, на підставі вказаного пункту позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 10.03.2017р. по 01.06.2018р. в розмірі 1142,43 грн.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Одночасно, відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, як вбачається, позивачем проведено розрахунок пені з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України за відповідний період.

Враховуючи невірність визначення позивачем дати виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, розрахунок пені є арифметично невірним.

Крім цього, при проведенні перевірки здійсненого позивачем нарахування суми пені, судом встановлено факт недотримання останнім вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Зокрема, згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В результаті проведеного перерахунку судом суми пені, стягненню підлягає пеня в розмірі 700,38 грн. за період з 16.03.2017р. по 01.06.2018р.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 3,22 грн. та пені в сумі 442,05 грн. є неправомірним, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 8028,62 грн., у тому числі основний борг в сумі 6796,00 грн., три проценти річних в сумі 110,23 грн., пеня в сумі 700,38 грн. та інфляція в сумі 422,01 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , м.Краматорськ в особі виробничої одиниці Дружківкатепломережа , м.Дружківка до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будмонтаж , м.Дружківка про стягнення заборгованості в сумі 8473,89 грн., у тому числі основний борг в сумі 6796,00 грн., три проценти річних в сумі 113,45 грн., інфляція в сумі 422,01 грн. та пеня в сумі 1142,43 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будмонтаж (84201, АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 32213370) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м.Краматорськ, пров.Земляний, 2, ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці Дружківкатепломережа (84207 м.Дружківка, вул.Космонавтів, 39, рах.№26005060163780 в КФ Приватбанк м.Краматорськ, МФО 335548, ЄДРПОУ 05540853) основний борг в сумі 6796,00 грн., три проценти річних в сумі 110,23 грн., пеню в сумі 700,38 грн. та інфляцію в сумі 422,01 грн., всього заборгованість 8028,62 грн., судовий збір в сумі 1669,41 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 04.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.09.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина