Рішення

від 04.09.2018 по справі 917/665/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018. Справа № 917/665/18

          м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ", вул. Тургенєвська 38, м. Київ, 01054

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ПОЛТАВА", вул. Автобазівська, 3Б, м. Полтава, 36008

про стягнення 6274,32 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ" (далі - позивач/ ТОВ "СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ПОЛТАВА" (далі - відповідач/ ТОВ "МТК-ПОЛТАВА") 6274,32 грн. заборгованості за поставлений товар. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 533/02-2017-П від 06.02.2017.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін, відповідачу надано 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для надання відзиву на позов.

Відповідач копію ухвали суду від 12.07.2018. отримав 17.07.2018., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

У наданий судом строк відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 533/02-2017-П (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар в термін і на умовах, передбачених даним договором. Предметом поставки є системи кріплення, метизні вироби, витратні матеріали (далі - товар). Найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на підставі заявок покупця і відображаються у видаткових накладних. Видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. п. 1.2. - 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору оплата товару здійснюється покупцем у строк 14 календарних днів від дати вказаної у відповідній видатковій накладній.

На виконання умов договору 14.02.2018. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9274,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5635 від 14.02.2018., копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що у встановлений в договорі строк відповідач не оплатив отриманий товар. В зв'язку з цим 11.04.2018. позивач звернувся до відповідача з претензією № 472 про сплату суми заборгованості за отриманий товар. Разом з претензією було направлено для підписання акт звірки взаєморозрахунків. Дана претензія з актом звірки були отримані відповідачем 18.04.2018., що підтверджується копією відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

18.04.2018. відповідач сплатив на користь позивача суму в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача з 01.04.2018. до 30.04.2018. Тобто, станом на момент звернення до суду сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар становить 6274,32 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 6274,32 грн.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідач заборгував позивачу 6274,32 грн. за поставлений товар, строк оплати вказаного зобов'язання настав. В матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого відповідачем товару у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 6274,32 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованою, підтвердженою належними та достатніми доказами, не заперечується відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ПОЛТАВА" (вул. Автобазівська, буд. 3-Б, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 37237642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК ДІРЕКТ СІСТЕМ" (вул. Тургенєвська, буд. 38, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 40212649) 6274 грн. 32 коп. основного боргу, 1762 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

          Суддя О.С. Семчук