Рішення

від 04.09.2018 по справі 920/588/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2018 Справа № 920/588/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 007.2Др-32-1217 від 29.12.2017)

представника відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/588/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз збут , м. Суми

до відповідача ОСОБА_2 національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу ОСОБА_2 національного аграрного університету, м. Путивль Сумської області

про стягнення 56 200,47 грн .,

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ Сумигаз Збут з позовом до ОСОБА_2 національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу ОСОБА_2 національного аграрного університету, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 56200,47 грн., у тому числі: 52664,57 грн. основного боргу за договором № 41ВBSmz346-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 06.02.2018 з додатковими угодами до нього, 877,49 грн. пені, 773,64 грн. - суму 3% річних, 1884,77 грн. інфляційних збитків, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач у встановлений судом строк подав до заяву № 517 від 14.08.2018, у якій визнав суму заборгованості у повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник відповідача не прибув.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

06.02.2018 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 41 ВВSmz346-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

В подальшому до Договору було укладено ряд Додаткових угод.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором і складає 123876,72 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно з п 4.2. Договору оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок позивача в наступному порядку:

4.2.1. Обсяг газу сплачується до 25 числа місяця постачання газу згідно рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем згідно рахунку-фактури.

4.2.2. Оплата за природний газ, який постачається в грудні місяці, здійснюється споживачем:

- до 28 числа звітного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (зазначений в рахунку-фактурі) постачальника суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі газу, який складають уповноважені представники сторін з 21 по 26 числа звітного місяця:

до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (зазначений в рахунку-фактурі) постачальника залишку суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі газу, який складають уповноважені представники сторін з 01 по 03 числа наступного за звітним місяця, виходячи з кількості газу, поставленого у звітному місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу у січні-квітні 2018 року природний газ на суму 190259,98 грн. що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018.

Відповідачем було частково сплачено за спожитий газ, а саме 137595,42 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином у повному обсязі не виконав та не оплатив за поставлений газ у строк, встановлений п. 4.2.1 Договору, чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 30.07.2018 склала 52664,56 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ станом на 30.07.2018 у сумі 52664,56 грн. основного боргу є правомірною.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 1884,77 грн. інфляційних збитків, 773,64 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору № 41ВВSmz346-18 від 06.02.2018 у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 877,49 грн. пені.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені у зазначеній сумі є правомірними.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідач суму заборгованості визнав, однак не надав суду доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129,130 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,00 грн. у зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті. Суд також доводить до відома позивача, що 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову, підлягає йому поверненню з державного бюджету на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130 185, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 національного аграрного університету в особі Путивльського коледжу ОСОБА_2 національного аграрного університету (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Миколи Маклакова, 80; код ЄДРПОУ 26378256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; код ЄДРПОУ 39586236) заборгованість за договором №41ВВSmz346-18 від 06.02.2018 у сумі 52664,56 грн., 1884,77 грн. інфляційних збитків, 773,64 грн. 3% річних, 877,49 грн. пені; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 881,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 04.09.2018.

Суддя В.Л.Котельницька