Рішення

від 31.08.2018 по справі 815/6283/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6283/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС до Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

06.12.2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС до Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області про визнання незаконною постанови про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС у розмірі 320 000 гривень. .

Ухвалою суду від 08.12.2017 року позовна заява була залишена без руху та було надано строк для усунення недоліків.

27.12.2017 року до суду надійшла письмова заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. До вищевказаної заяви були додані заява про зміну предмета позову, докази сплати судового збору в повному обсязі, копії документів в обґрунтування позовних вимог та копії всіх документів, що приєднуються до позовної заяви, для відповідача, чим були усунені недоліки, зазначені в ухвалі суду від 08.12.2017 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2018 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження (суддя Стеценко О.О.).

Згідно заяви про зміну предмета позову (а.с. 19-24), Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області № 015 від 19.09.2017 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС у розмірі 320 000 гривень;

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області №32 від 03.11.2017 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС у розмірі 320 000 гривень;

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області №59 від 11.12.2017 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС у розмірі 320 000 гривень.

На підставі Розпорядження в.о. керівника апарату суду від 08.05.18 року 179 та у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Стеценко О.О., призначено повторний автоматизований розподіл головуючого по справі №815/6283/17.

Відповідно до повторного протоколу автоматичного розподілу справ від 08 травня 2018 року визначено головуючого суддю Корой С.М.

Зміна складу суду відбулась на стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 15 травня 2018 року справу прийнято до свого провадження та розпочато повторне проведення підготовчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови прийнято відповідачем з порушенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.06.2013р., а позапланові заходи проведено за відсутності визначених законом підстав. Крім того, позивач вважає, що оскаржувані постанови не прийнято за результатами перевірки з питань виявлення неоформлених працівників або оформлених з порушенням законодавства та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків, в зв'язку з чим застосування до позивача штрафів у розмірі 100 мінімальних заробітних плат тичі, передбаченого абз. 7 ч.2 ст.265 КЗпП України, є безпідставним. Крім того, оскаржувана постанова № 59 від 11.12.2017 року взагалі не містить посилання на вказану статтю КЗпП України та в ній зазначено лише про порушення ст. 35 Закону України Про оплату праці та пп.6 п.4 Положення «Про Державну службу України з питань праці» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що вказані штрафні санкції у розмірі 320000 грн. кожна, були застосовані безпідставно, без урахування приписів чинного законодавства, що значним чином порушує його права, відтак звернувся до суду з цим позовом.

07.02.2018 року (вх. № 3599/18) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що відповідачем було проведено позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо розгляду справи стосовно накладення штрафів відповідач вказує, що позивач був повідомлений належним чином за 7 днів та оскаржувані постанови прийнято згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02.03.2018 року (вхід. № 6055/18) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів та правової позиції позивача у позові та наголошено про відсутність підстав для проведення вищевказаних заходів відповідачем.

У судове засідання 01.08.2018 року сторони прибули, разом з тим, у зв'язку з відсутністю електропостачання в суді, сторони надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Сервіс надійшла постанова Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 015 від 19.09.2017 року в розмірі 320 000 гривень (а.с. 36-40). Вказана постанова винесена за результатами розгляду Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 31.08.2017 року № 15-01-027/0125 (а.с. 41-65).

Постановою № 015 від 19.09.2017 року накладено на позивача штраф у розмірі 320 000 грн. на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України.

Також, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Сервіс надійшла постанова Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 32 від 03.11.2017 року (66-69), вказаною постановою накладено на ТОВ ОСОБА_1 Сервіс штраф у розмірі 320 000 грн. на підставі абзацу 7 частини 2 статі 265 Кодексу Законів про працю України. Вказана постанова винесена за результатами розгляду Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11.10.2017 року № 15-01-020/0220 (а.с. 108-112).

Крім того, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Сервіс надійшла постанова Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №59 від 11.12.2017 року, вказаною постановою накладено на ТОВ ОСОБА_1 Сервіс штраф у розмірі 320 000 грн. за порушення вимог ст. 35 ЗУ Про оплату праці , оскільки керівництвом ТОВ ОСОБА_1 Сервіс не надана можливість здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про оплату праці у формі інспекційного відвідування (а.с. 25-26). Вказана постанова винесена за результатами розгляду Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21.11.2017 року № 15-01-021/0325 (а.с. 27-35).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про накладення штрафів на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС , позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи викладені сторонами, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (надалі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 6 п. 4 вказаного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Головне управління Держпраці в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За змістом ст. 39 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Так, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до ч.4 зазначеної статті, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідач зазначає, що контрольні заходи органами Держпраці проводяться в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017р.

Суд вважає необхідним зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів № 295 від 26.04.2017 дійсно затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак цей нормативно-правовий акт є підзаконним актом, на момент проведення контрольного заходу порядок здійснення контрольної діяльності в сфері дотримання вимог законодавства про працю жодним законом не визначався. Крім того, вимоги частини 5 статті 2 Закону №877-V мають дотримуватися контролюючими органами при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 р., державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено підстави для проведення інспекційних відвідувань, в тому числі: за інформацією: ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Порядок прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування, форма та зміст такого рішення зазначеним нормативним актом не визначені.

Судом встановлено, що наказом в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області №1030 від 17.08.2017р. призначено здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ТОВ «АРМ БУД СЕРВІС» , в частині порушення законодавства про працю з приводу належного оформлення трудових відносин (а.с. 88).

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у даному випадку позаплановий захід було проведено на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області від 16.08.2017 року (а.с. 87), яким повідомлено Головне управління Держпраці в Одеській області про неможливість здійснення контролю дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), оскільки посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області не було допущено до відповідної перевірки.

Судом досліджено копію вказаного листа, наданого до суду представником відповідача, проте у вказаному листі відсутні підстави здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначені п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 р.

Суд вказує на те, що у листі ГУ ДФС в Одеській області не зазначено про порушення позивачем законодавства про працю та навпаки вказано про неможливість здійснення контрольних повноважень.

Крім того, судом встановлено, що наказом першого заступника начальника ГУ Держпраці в Одеській області 27.09.2017 року за № 1204 (а.с. 106) прийнято наказ «Про проведення інспекційного відвідування» , згідно якого призначено здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ТОВ «АРМ БУД СЕРВІС» .

Також, судом встановлено, що Наказом першого заступника начальника ГУ Держпраці в Одеській області 07.11.2017 року за № 1400 (а.с. 123) прийнято наказ «Про проведення інспекційного відвідування» , згідно якого призначено здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ТОВ «АРМ БУД СЕРВІС» .

Суд зазначає, що порядок проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо підстав його проведення, повинен відбуватись з дотриманням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

На користь такого висновку свідчить також системний аналіз положень ч. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Надаючи оцінку правомірності постановам відповідача № 015 від 19.09.2017 року, №32 від 03.11.2017 року, №59 від 11.12.2017 року про накладення штрафу на позивача, суд виходить з наступного.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 265 КЗпП України).

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Водночас абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є можливою у разі: по-перше, вчинення дій, передбачених абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України; по-друге, вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Натомість, як вбачається зі змісту наказів відповідача Про проведення інспекційного відвідування (а.с. 88, 106, 123) та направлень на проведення інспекційного відвідування (а.с. 89, 107, 124) предметом здійснення позапланового заходу є додержання законодавства про працю.

Разом з ти, судом встановлено, що відповідачем позапланові заходи призначено з питань додержання законодавства про працю та в даному випадку відповідачем не проводилась перевірка з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, протилежного відповідачем доведено не було.

Відтак, навіть встановивши факт вчинення позивачем дій, передбачених абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні) за відсутності іншої умови, передбаченої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України), відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення), а мав би застосувати відповідальність, що передбачена абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення).

Поряд з цим, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваних постанов.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що ним не були порушені приписи законодавства України, в частині застосування до позивача штрафних санкцій згідно рішень № 015 від 19.09.2017 року, №32 від 03.11.2017 року, №59 від 11.12.2017 року. Відтак, вказані рішення суб'єкта владних повноважень є протиправними та підлягають скасуванню.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС до Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області № 015 від 19.09.2017 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС у розмірі 320 000 гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області №32 від 03.11.2017 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС у розмірі 320 000 гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області №59 від 11.12.2017 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС у розмірі 320 000 гривень.

Стягнути судові витрати в розмірі 14400 чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. з Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю АРМ БУД СЕРВІС (вул. Ільфа і Петрова 18, м. Одеса,65104, код ЄДРПОУ 39718861);

Відповідач: Головне управління Державної служби України з питань праці в Одеській області (пр. Шевченка,2 м. Одеса,65044, код ЄДРПОУ 39781624).

Суддя Корой С.М.

.