Рішення

від 21.06.2018 по справі 817/104/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2018 року м. Рівне №817/104/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврогаз-плюс" доУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дії щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил стосовно об'єкта будівництва Будівництво АГЗП за адресою: Рівненська область, вул. 8 Березня,60, м.Здолбунів, Рівненська область . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в грудні 2017 року відповідачем була проведена позапланова перевірка об'єкта Будівництво АГЗП за адресою: Рівненська область, вул. 8 Березня,60, м.Здолбунів, Рівненська область за результатами якої складений акт №547. Позивач вважає дії Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області щодо проведення позапланової перевірки протиправними оскільки позивач відмовив у допуску посадових осіб відповідача до здійснення державного контролю так як не є суб'єктом містобудування, а відповідач, всупереч інформації позивача, здійснив проведення перевірки. Тобто, відповідач не мав правових підстав проводити таку перевірку, оскільки за вказаною адресою відсутній об'єкт перевірки.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позов в якому позовні вимоги не визнав, та зазначив, що Інспекція діяла виключно в межах та на підставі чинного законодавства. Щодо проведення перевірки, то підставою для її здійснення стало звернення правоохоронних органів про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Відповідно до письмових пояснень позивача було встановлено, що останній не є суб'єктом містобудування. На момент проведення перевірки суб'єкт містобудування, який виконав будівельні роботи з будівництва АГЗП за адресою: Рівненська область, вул. 8 Березня,60, м.Здолбунів, Рівненська область не встановлений. Відповідач стверджує, що ним був дотриманий порядок проведення перевірки, за наслідками якої складений акт. Жодних негативних наслідків за наслідками проведення такої перевірки для позивача не настало. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив в якому вказує, що погоджується із твердженнями відповідача стосовно того, що позивач не є суб'єктом містобудування, однак не погоджується із тим, що відповідачем дотримано процедуру проведення перевірки, оскільки така перевірка здійснюється лише у суб'єктів містобудування. Отже, відповідач мав скласти акт не допуску до перевірки, а не акт перевірки.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із нормою ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що під час підготовчого засідання відповідачем наданий відзив на позов, долучені всі докази, наявні у останнього, та подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив розглянути справу по суті за відсутності відповідача у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що

07.11.2017 Головне управління національної поліції в Рівненській області звернулося до управління ДАБІ в Рівненській області з листом №16271/16-2017 про проведення перевірку з питань додержання ТОВ Єврогаз-плюс (ЄДРПОУ 40199089) вимог законодавства сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів, що регулюють діяльність газозаправних станцій, розміщених в м. Здолбунів, вул. 8-го Березня, 60; с. Зелений Гай, вул. Рівненська, 1-Б; с. Грушвиця Друга, вул. 40 років Перемоги, 5-Б; смт. Квасилів, вул. Рівненська, 90; м. Рівне, вул. Дубенська, 161.

22.11.2017 відповідач, листом №1017-4895-17 повідомив позивача про проведення перевірки та просив забезпечити доступ до об'єктів за вказаним у листі адресами.

29.11.2017 відповідач повторно звернувся з листом №1017-5040-17 до позивача про проведення перевірки по вказаних у листі об'єктах.

23.11.2017 відповідачем видане направлення на проведення перевірки №547

З 23.11.2017 по 08.12.2017 відповідачем проведена перевірка щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за наслідками якої складений акт №547.

06.12.2017 позивач подав відповідачу письмові пояснення, в яких зазначив, що він не може допустити головних інспекторів управління до перевірки, оскільки вказані об'єкти ним не будувались, він не є замовником будівництва цих об'єктів та ці об'єкти ним не експлуатуються, що підтверджується угодами про розірвання договорів оренди.

08.12.2017 позивач направив відповідачу повідомлення про не допуск посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва/відповідно до листа Управління ДАБІ у Рівненській області від 22.11.2017 року за №1017-4895-17 про позапланові перевірки на об'єктах.

11.12.2017 управлінням ДАБІ у Рівненській області направлено позивачу акти перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.12.2017.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Доводи позивача про те, що відповідачем порушена процедура проведення перевірки, є частково прийнятними з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI, 17.02.2011 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №3038, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 41 Закону №3038 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Зазначеною нормою права також визначене поняття планової та позапланової перевірки, а також встановлений вичерпний перелік правових підстав для проведення позапланової перевірки, якою, зокрема, є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

За приписами ч.3 ст.41 вказаного закону, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати у суб'єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю; 8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки; 11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об'єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

На виконання статті 41 вказаного закону, постановою Кабінету Міністрів України №553, 23.05.2011 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із нормами п.9 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Із викладених норм, зокрема, вбачається, що перевірка має проводитися у присутності суб'єктів містобудування, а в разі не встановлення таких, мають бути залучені до перевірки представники органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції.

Як слідує з матеріалів справи, учасники справи погодилися з тим, що позивач не є суб'єктом містобудування. Вказане підтверджується також актом перевірки №547, в якому зазначено, що на момент проведення перевірки, суб'єкт містобудування який виконав будівельні роботи з будівництва АГЗП за адресою: Рівненська область, вул. 8 Березня,60, м.Здолбунів, Рівненська область не встановлений.

Отже, до перевірки відповідачем мали б бути залучені представники органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Однак, при проведенні перевірки такі представники відповідачем не залучались, що вбачається із акту перевірки, його підписав лише головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області ОСОБА_1, отже відповідачем порушені вимоги п.9 вказаного Порядку.

Доказів зворотного відповідачем ні в підготовчому засіданні, ні до початку розгляду справи по суті суду не надані і судом не встановлені.

Таким чином суд погоджується із доводами позивача в цій частині обґрунтувань позовних вимог.

Разом з тим, суд не приймає тверджень позивача щодо того, що відповідач мав би скласти акт не допуску до перевірки з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв відповідачу листи в яких вказував про те, що він не може допустити до перевірки посадових осіб відповідача, оскільки не є суб'єктом містобудування, не є замовником будівництва спірних об'єктів та не експлуатує їх.

При цьому вказані листи датовані 06.12.2017 та 08.12.2017, а перевірка проводилась з 23.11.2017 по 08.12.2017 рік, тобто відповідач, станом на час проведення перевірки, був поінформований про вказані в листі обставини справи.

Так, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Отже, перевірка, як планова, так і позапланова проводиться виключно щодо суб'єктів містобудування і не поширюється на осіб з іншим статусом.

В силу п.12 Порядку, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручати особисто під розписку керівнику суб'єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Зважаючи на викладене, акт не допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається в разі, якщо такий не допуск вчинив саме суб'єкт містобудування.

Натомість, судом встановлено, що на час проведення перевірки, позивач не був суб'єктом містобудування, не був замовником будівництва, що визнається самим позивачем та, відповідно, не заперечується відповідачем.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави складати акт не допуску до проведення перевірки, оскільки жоден суб'єкт містобудування в розумінні Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, дій щодо не допуску до перевірки не вчиняв.

Попри те, що судом встановлено порушення відповідачем п.9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю в частині незалучення представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції, суд, при прийнятті рішення також зважає на наступне.

За правилами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Отже, під час розгляду кожної справи, суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судом встановлено, що зміст позовної заяви позивача та відповіді на відзив містять посилання на численні нормативно-правові акти, однак не містять жодних посилань на те, які ж саме права свободи та інтереси позивача порушені Державою в особі відповідача.

Суд звертає увагу також і на те, що за наслідками проведеної перевірки, відповідачем ні приписи, ні постанови про притягнення до відповідальності за порушення вимог містобудівної діяльності по відношенню до позивача не приймались, отже жодних негативних наслідків проведення перевірки за собою не потягнуло, тому посилання позивача на Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , є безпідставними.

З врахуванням викладеного, судом не встановлено жодних фактів, підтверджених доказами, що свідчили б про порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати в порядку ст.139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогаз-плюс" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області про визнання дій протиправними відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.