Рішення
від 31.08.2018 по справі 826/723/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 серпня 2018 року № 826/723/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом "Боргова агенція "Пристав" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 №1778140302, №1779140302, №1777140302, №0051201406 та від 13.12.2017 №00009431402.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боргова агенція "Пристав" звернулось з позовом про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень:

від 13.12.2017 №00009431402 - збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2.596.587,00 грн.;

від 05.10.2017 №1778140302 - збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 50.726,74 грн.;

від 05.10.2017 №1779140302 - збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3.464,94 грн.;

від 05.10.2017 №1777140302 - застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.;

від 05.10.2017 №0051201406 - заниження податку з доходів нерезидентів у розмірі 24.259,00 грн.

Ухвалами суду від 12.02.2018 - відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, від 11.04.2018 - закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд. У судовому засіданні, 21.05.2018, на підставі клопотання представників сторін судом ухвалено продовжити судовий розгляд справи в письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача щодо порушення товариством вимог Податкового кодексу України щодо заниження сплати сум з податку на додану вартість, податку з доходу нерезидента, податку з доходів фізичних осіб, сум військового збору та "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб відповідача, не підтверджуються належними доказами і розрахунками, відтак податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі даних висновків акту перевірки, є повністю протиправними та підлягають скасуванню. Позивачем подано відповідь на відзив.

Представник позивача під час судового розгляду адміністративної справи позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на позов. Представник Головного управління ДФС у м. Києві проти позову заперечив, підтримав заперечення зазначені у відзиві. Під час судового розгляду представник зазначила, що податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017 №1778140302, №1779140302, №1777140302, №0051201406 та від 13.12.2017 №00009431402 не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідно до вимог чинного податкового законодавства, водночас позивачем здійснена низка порушень, які вплинули на правильність та повноту сплати податкових зобов'язань, що відображено в акті перевірки: товариство надавало послуги з оброблення даних, що відповідно до норм Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та не здійснювало розподіл сум з даного податку; при виплаті компанії "A.J. Prospect Capital Limited" (Республіка Кіпр) доходу джерелом походження з України в 2014 році, позивач мав утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 2%; у червні 2016 року позивачем здійснено продаж транспортного засобу - легкового автомобіля марки Ford Focus, фізичній особі за ціною нижче ринкової вартості; позивачем здійснено своєчасне, але з помилками, подання податкового розрахунку (форма №1-ДФ) за ІV квартал 2014 - ІІ квартал 2016.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань ТОВ "БА "Пристав", зареєстровано 20.05.2010, присвоєно ідентифікаційний код 37079700, місцезнаходження: 03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 17.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "БА "Пристав", за результатами якої складено акт від 15.09.2017 №361/26-15-14-02-05/37079700 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 до 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 до 31.12.2016, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2014 до 31.12.2016.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в 2014 році у розмірі 19.407,00 грн., пунктів 186.2, 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2.615.405,00 грн.; підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у ІІ кварталі 2016 року в розмірі 40.581,39 грн.; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму сплати військового збору до бюджету в ІІ кварталі 2016 року в розмірі 2.771,95 грн.; підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" щодо подання з помилками та не в повному обсязі податкових розрахунків (форма №1-ДФ) за ІV квартал 2014 - ІІІ квартал 2016.

На підставі акту перевірки від 15.09.2017 №361/26-15-14-02-05/37079700 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 05.10.2017 №00007221402 - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3.251.051,00 грн.;

- від 05.10.2017 №1778140302 - збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 50.726,00 грн.;

- від 05.10.2017 №1779140302 - збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 3.464, 94 грн.;

- від 05.10.2017 №1777140302 - застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн.;

- від 05.10.2017 №0051201406 - донараховано податок з доходів нерезидентів у розмірі 24.259,00 грн.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями подав скаргу від 18.10.2017 №46053/6. Згідно х рішення про результати розгляду скарги від 08.12.2017 №29243/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 №00007221402 в частині донарахування податкових зобов'язань у розмірі 523570,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 130893,00 грн. в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017 №1778140302, №1779140302, №1777140302, №0051201406 залишено без змін.

На підставі рішення ДФС України відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №00009431402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2.596.587,00 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування та сплати, права платників податків, повноваження контролюючих органів врегульовані Податковим Кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 ПК визначено перелік послуг, місцем постачання яких вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

Згідно з пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України: в редакції до 01.07.2015 - у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях; у редакції після 01.07.2015 - у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Перевіркою встановлено, що позивач в охоплений перевіркою період здійснював операції, що оподатковуються податком на додану вартість та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на підставі наданих до перевірки договорів: про надання послуг з обробки баз даних від 01.09.2014 №01/09/2014 з ТОВ "Національна служба стягнення" (м. Москва, Російська Федерація); про надання послуг з обробки баз даних від 01.05.2015 №01/05/2015 з ТОВ "Перше колекторське бюро" (м. Москва, Російська Федерація).

Позивач надавав послуги з оброблення даних, що відповідно до норм ПК України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Разом з тим, позивач надавав послуги зі стягнення боргів, що відповідно до норм ПК України є об'єктом оподаткування податку на додану вартість. Придбанні товари та послуги використовувались у складі собівартості послуг наданих на території України та які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Наведені обставини не відображені в акті перевірки, висновок зроблено лише щодо послуг з оброблення даних. Водночас позивачем додано первинні документи на підтвердження здійснення послуг зі стягнення боргу (договори, акти виконаних робіт). Заперечень щодо надання первинних документів відповідачем не висловлено.

Відповідно до пункту 6 розділу III "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, з урахуванням змін та доповнень, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2 розділу 4 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків та їх юридичними особами", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2017 №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема: викласти зміст порушень, в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Суд погоджується з доводами позивача, що описова частина акту перевірки не містить у повному обсязі опису згідно з реєстрами бухгалтерського обліку позивача, що вказує на неповне дослідження таких реєстрів бухгалтерського обліку та відповідно помилковість висновків контролюючого органу.

В акті перевірки зазначено, що позивач мав здійсняти розподіл суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що використовуються частково для надання послуг з місцем постачання за межами митної території України (експорту послуг), а частково - для оподатковуваних операцій.

Відповідно до статті 199 ПК України: частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункту 199.2); розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції (пункт 199.3); платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (пункт 199.4).

Отже, за змістом статті 199 ПК України під час визначення розміру податкового зобов'язання відповідач мав застосовувати відповідний розрахунок (коефіцієнт) з урахуванням попереднього календарного року (пункт 199.2 статті 192 ПК України), однак акт перевірки такого розрахунку (коефіцієнту) не містить, тобто податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначене позивачу на підставі здійснено в порушення наведених вимог ПК України, тобто необґрунтовано.

На думку суду, слід погодитись з доводами позивача щодо помилковості висновків контролюючого органу, зазначеного в пункті 3.1.2.2 (податковий кредит) акту перевірки стосовно того, що порушення з розподілу сум податку на додану вартість, сплачених в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що використовуються частково для надання послуг за місцем постачання за межами митної території України (експорту послуг), а частково - для оподаткованих операцій та відображені в бухгалтерському обліку на рахунках Д-т 644, К-т 631, не вплинуло на правильність визначення податку на прибуток. Відповідно до пункту 139.1.6. статті 139 ПК України суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу. Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку. У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "БА "Пристав" у 2014 році не віднесено до складу витрат підприємства 1.377.535,68 грн. та надлишково сплачено до бюджету 247.956,42 грн. податку на прибуток підприємств, зокрема за січень 29.768,40 грн., за лютий 34.032,96 грн., за березень 33.773,04 грн., за квітень 24.876,72 грн., травень 33.093,36 грн., червень 30.885,84 грн., липень 150.652,08 грн., серпень 42.404,40 грн., вересень 89.146,08 грн., жовтень 210.733,92 грн., за листопад 60.839,28 грн., грудень 637.329,60 грн.,

Згідно з висновками в акті перевірки, позивач не здійснював розподіл сум податку на додану вартість з придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, необоротних активів, що частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 390 064 грн., в тому числі по періодах: липень 2015 - 66.190,00 грн., серпень 2015 - 45.475,00 грн., вересень 2015 - 74.044,00 грн., жовтень 2015 - 73.243,00 грн., листопад 2015 - 65.490,00 грн., грудень 2015 - 65.622,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, всього на загальну суму 1.664.811,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2014 - 42.258,00 грн., вересень 2014 - 88.838,00 грн., жовтень 2014 - 210.007,00 грн., листопад 2014 - 60.629,00 грн., грудень 2014 - 835.104,00 грн., січень 2015 - 123.879,00 грн., лютий 2015 - 84.965,00 грн., березень 2015 - 48.171,00 грн., квітень 2015 - 83.635,00 грн., травень 2015 - 46.986,00 грн., червень 2015 - 40.339,00 грн.

Як уже зазначалось, розподілу підлягають суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що використовуються частково для надання послуг з місцем постачання за межами митної території України (експорту послуг), а частково - для оподатковуваних операцій. В бухгалтерському обліку вищевказані операції відображені на рахунках Д-т 644 К-т 631. Водночас, згідно з даними бухгалтерських регістрів позивача по рахунку та аналізу бухгалтерського рахунку 644, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими позивачем розрахунками.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №00009431402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2.596.587,00 грн. прийняте без врахування документів бухгалтерського обліку, відповідно підлягає скасуванню.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював виплату доходу нерезидентам джерелом походження з України, а саме розрахунки за зовнішньоекономічним договором про надання позики від 20.12.2010 №1 з компанією позикодавцем "A.J. Prospect Capital Limited" (Республіка Кіпр).

На виконання договору про надання позики від 20.12.2010 №1 ТОВ "БА "Пристав" здійснило виплату нерезиденту доходу з джерелом походження з України у загальному розмірі 82493,14 дол. США (970.329,54 грн.) у вигляді процентів за користування позиковими коштами у 2014 році.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 та підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт "а").

Згідно з пунктом 160.2 статті 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Водночас, відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі статтею 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (пункт 103.1); особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті ( пункт 103.2); підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункту 103.4); довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5).

Позивачем надано до перевірки довідку про підтвердження статусу компанії "A.J. Prospect Capital Limited" резидента Республіки Кіпр, видане Управлінням податкових зборів Міністерства фінансів Республіки Кіпр 15.01.2014 року (за 2014 рік) та апостильовану відповідно до чинного законодавства (з перекладом на українську мову, нотаріально посвідчену).

Відповідно до пункту 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, підписана 08.11.2012 та набула чинності 07.08.2013, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких відсотків.

Пунктом 2 статті 11 Конвенції визначено, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.

Тобто, під час виплати компанії "A.J. Prospect Capital Limited" (Республіка Кіпр) доходу джерелом походження з України в 2014 році, позивач мав на підставі Конвенції утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 2 відсотки.

Позивач під час виплати "A.J. Prospect Capital Limited" (Республіка Кіпр) доходу джерелом походження з України в 2014 році податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримав та не сплатив, що суперечить вимогам Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр та зазначеним вимогам ПК України.

Отже, висновок відповідача щодо порушення товариством пункту 160.1 статті 160 ПК України щодо заниження податку з доходу нерезидента в 2014 році у сумі 19.407,00 грн. є обґрунтованим, тому в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування від податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0051201406 слід відмовити.

Перевіркою встановлено, що позивачем у червні 2016 року здійснено продаж транспортного засобу фізичній особі за ціною нижче ринкової вартості, а саме легкового автомобіля марки Ford Focus (легковий хетчбек-В, 2010 року випуску, об'єм двигуна 1596 куб.см. - бензиновий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане відділенням РЕР при УДАІ м. Києва) фізичній особі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Як убачається з матеріалів справи, продаж здійснений на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01.06.2016 №605/03/8043/2016 за ціною 3000,00 грн., акт оцінки вищезазначеного транспортного засобу до перевірки не надавався.

Разом з тим, середньоринкова вартість легкового автомобіля Ford Focus (легковий хетчбек-В, 2010 року випуску, об'єм двигуна 1596 куб.см. - бензиновий) згідно оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua) становить 187 796,88 грн.

Відповідно пункту 173.1 статті 173 ПК України дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Доказів щодо здійснення продажу на підставі оцінки позивачем не надано, в поясненнях про це не зазначено.

Відповідно до підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуального призначення для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 ПК України.

Пунктом 164.5 статті 164 ПК України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп).

Отже, автомобіль Ford Focus продано позивачем фізичній особі за ціною нижче середньоринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньоринковою вартістю становить - 184796,88 грн. (з урахуванням коефіцієнту 225452,19 грн.).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відтак, здійснивши продаж фізичний особі рухомого майна за ціною нижче середньоринкової вартості, в результаті чого така фізична особа, отримала дохід, як додаткове благо у вигляді різниці між сплаченою сумою та середньоринковою вартістю проданого автомобіля, обов'язок, як податковий агент, щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних не виконав.

Також перевіркою встановлено, що позивачем не утримано військовий збір у розмірі 2771,95 грн., із суми зазначеної різниці - 184796,88 грн., отриманої фізичною особою у ІІ кварталі 2016 року в зв'язку із продажем транспортного за ціною нижче середньоринкової.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка.

Підпунктом 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статті цього 171 Кодексу доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Згідно з підпунктом 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею цього 176 Кодексу.

Встановлені судом обставини та відповідне правове регулювання дають підстави для висновку, що висновки контролюючого органу ненарахування та несплата позивачеим податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та відповідно військового збору за результатами продажу транспортного засобу - автомобіля Ford Focus фізичній особі є обґрунтованими, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 №1778140302 та від 05.10.2017 №1779140302.

Перевіркою встановлено, своєчасне але з помилками подання податкового розрахунку (форма №1-ДФ) за ІV квартал 2014 - ІІ квартал 2016, а саме: податковий номер - НОМЕР_2, код помилки: 98 - податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито. Також, у податковому розрахунку (форма №1-ДФ) за ІІІ квартал 2016 року доходи виплачені самозайнятим особам, відображено з ознакою - 158.

Відповідно до пункту 70.16 статті 70 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України&l ;...&?';.

Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (підпункт "а"); подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (підпункт "б").

Відповідно до пункту 3.2. розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2015 №4 - у графі 3а "Сума нарахованого доходу" податкового розрахунку за формою №1 ДФ, відображається дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознак доходу згідно із довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку.

Враховуючи, що коефіцієнт, передбачений пунктом 164.5 статті 164 ПК України застосовується для визначення бази оподаткування, крім того, у разі надання платнику податку доходів у не грошовій формі, сума нарахованого доходу у графі 3а "Сума нарахованого доходу" податкового розрахунку за формою №1 ДФ відображається з урахуванням такого коефіцієнта.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання із порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або зміни платника податку - тягнуть за собою відповідальність у вигляді накладання штрафу у розмірі 510,00 грн.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 №1777140302 задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017№0051201406, №1778140302, №1779140302, №1777140302. Позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 №00009431402.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як свідчать матеріали судової справи, позивачем сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 40.133,24 грн. (платіжне доручення від 10.01.2018 №5525). Ціна позову становить 2.675.548,68 грн. Позовні вимоги задоволені на суму 2.596.587,00 грн.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених вимог на користь позивача підлягає присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 38948,81 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 грудня 2017 року №00009431402

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2017 року №0051201406, №1778140302, №1779140302, №1777140302.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Боргова агенція "Пристав" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 38.948,80 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім грн. 81 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Боргова агенція "Пристав" (ідентифікаційний код 37079700, місцезнаходження: 03039 місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 17).

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець

Дата ухвалення рішення31.08.2018
Оприлюднено05.09.2018

Судовий реєстр по справі —826/723/18

Ухвала від 24.04.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 01.04.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 21.02.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 25.01.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 25.01.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 25.01.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 17.12.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 19.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 25.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 25.10.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні