Рішення

від 04.09.2018 по справі 826/7489/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2018 року № 826/7489/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Латес про зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (надалі по тексту також -позивач, ГУ ДСНС у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Латес , у якому просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Латес (ЄДРПОУ 36924441) припинити дії, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю), а саме - допустити Головне управління ДСНС України у м. Києві до здійснення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, на об'єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. О. Довженка, 1-В.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ГУ ДСНС у м. Києві зазначає, що звернувшись із вказаним позовом до суду, позивач намагається використати правових механізм та реалізувати виконання законного обов'язку для забезпечення проведення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а відмова товариства у наданні доступу до проведення перевірки з посиланням на те, що відсутні підстави для проведення такої перевірки, наявний договір страхування цивільної відповідальності перед третіми особами та відсутній закон, що надає повноваження ДСНС здійснювати державний нагляд є незаконною, з огляду на що, позивач і звертається до суду з вимогою допустити до здійснення перевірки.

Надісланий на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Латес конверт, 29.08.2018 повернувся до суду не врученим з відміткою поштового відділення.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог Кодексу цивільного захисту України, ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. 3 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , протокольного рішення за результатами засідання Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 11, наказу ДСНС України від 29.03.2018 № 202 Про здійснення позапланових перевірок , наказу МВС України від 02.11.2015 № 1337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25.11.2015 № 1467/27912, Положення про Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та з метою перевірки додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві видано наказ № 206 від 02.04.2018 Про проведення позапланової перевірки .

Згідно даного наказу державним інспекторам доручено в період 16.04.2018 - 17.04.2018 провести позапланову перевірку приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю Латес (ЄДРПОУ 36924441) за адресою: м. Київ, вул. О. Довженка, 1-В щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

На підставі наказу № 206 видано посвідчення № 753 від 12.04.2018.

Перед початком здійснення перевірки державними інспекторами надано/пред'явлено представнику ТОВ Латес - ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності ТОВ Латес від 29.03.2018, посвідчення на проведення перевірки № 753 від 12.04.2018 та службове посвідчення, яке засвідчує особу перевіряючого.

16.04.2018 ОСОБА_1 відмовив в наданні доступу до проведення перевірки посадовим особам ГУ ДСНС України у м. Києві, посилаючись на відсутність законних підстав, у зв'язку з чим, посадовою особою Головного управління викликано патрульну групу, в складі якої прибув заступник командира роти № 7 батальйону 4 УПП в м. Києві Червак М.М. та складено спільний акт про недопущення до проведення позапланової перевірки.

17.04.2018 ОСОБА_1 повторно не допустив до проведення перевірки, у зв'язку з чим працівником Головного управління на місце події визвано слідчо - оперативну групу Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, якою засвідчено факт недопущення працівників Головного управління до перевірки та про що винесено запис до журналу обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 12018100100004250 від 18.04.2018 за ч. 1 ст. 343 КК України.

В своїх запереченнях до примірного акту про недопущення до проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 зазначив, що відмовив у проведенні перевірки, оскільки відсутні підстави для проведення позапланової перевірки, визначені в Законі України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , наявний договір страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, у зв'язку з чим позапланові перевірки не проводяться, відсутній закон, який надає повноваження ДСНС здійснювати державний нагляд.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, вважаючи, що наявні підстави для звернення до суду з вимогою допустити до здійснення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання ТОВ Латес , вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, на об'єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. О. Довженка, 1-В, звернулось з даним позовом.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що під суб'єктом владних повноважень слід розуміти орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, законодавцем чітко визначено, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Приписами ч. 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Ураховуючи ч. 4 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право на звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Таким чином, громадяни, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб, проте, і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 46 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судом саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 826/7962/16.

До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених на те законами України випадках.

При перевірці повноважень ГУ ДСНС у м. Києві на звернення до суду з даним позовом підлягають врахуванню положення Кодексу цивільного захисту України та Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , якими регулюються повноваження позивача на проведення перевірок та вжиття відповідних заходів.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, визначені, зокрема, ст. 67 Кодексу цивільного захисту України. Пунктом 12 вказаної статті передбачено, що до них належить, крім іншого, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Наведеному вище припису Кодексу цивільного захисту України кореспондує п. п. 48 п. 4 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, а також п. п. 35 п. 4 затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04.02.2013 № 3 Положення про Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

У визначених випадках ГУ ДСНС у м. Києві має право подавати позов в адміністративному судочинстві, а також представляти інтереси ДСНС України за її дорученням під час розгляду справ у судах.

Варто зазначити, що ані Кодексом цивільного захисту України, ані будь-яким іншим законом України, у тому числі Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не встановлено права органів Державної служби з надзвичайних ситуацій подавати позов про зобов'язання фізичної або юридичної особи вчинити певні дії, зокрема, - забезпечити допуск органу Державної служби з надзвичайних ситуацій до здійснення перевірки стану додержання (виконання) вимог законодавства у сфері (з питань) цивільного захисту, техногенної та пожарної безпеки.

Не передбачають дані нормативно - правові акти і права на звернення з вимогою припинити дії, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю), а саме: допустити Головне управління ДСНС України у м. Києві до здійснення перевірки юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України надано визначення принципу належного урядування , який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Також, суд наголошує на тому, що Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене в своїй сукупності вказує на безпідставність посилань позивача на положення ч. 1 ст. 8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , як на правову підставу для звернення до суду з даним позовом.

Верховний Суд у своєму рішенні в справі № 826/7962/16 вказав, що відсутність передумов права на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом означає відсутність самого суб'єктивного права на позов.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншим нормативно-правовим актом, що має силу закону або вищу від нього юридичну силу, ні нормами процесуального законодавства, не передбачено право ДСНС України та її територіальних органів на звернення до суду з позовом до юридичної особи саме про припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю), а саме: допустити працівників до проведення перевірки або про надання дозволу на проведення перевірки, що фактично вказує про те, що позивач просить суд зобов'язати суб'єкта господарювання допустити державних інспекторів до проведення перевірки. Приписи підзаконного акта, хоча й містять відповідне повноваження ГУ ДСНС у м. Києві, однак не мають необхідного визначеного як Конституцією України, так і Кодексом адміністративного судочинства України, правового статусу.

Таким чином, оскільки обов'язок допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) встановлений у ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V, а за наслідками невиконання такого обов'язку суб'єктом господарювання позивач не наділений повноваженням на звернення до адміністративного суду із позовом про зобов'язання допустити посадових осіб до проведення перевірки або про отримання від суду дозволу на проведення такої перевірки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено, а судом не встановлено повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про зобов'язання допустити посадових осіб до проведення перевірки або про отримання від суду дозволу на проведення такої перевірки, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295 - 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Латес про зобов'язання вчинити дії відмовити .

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко