Постанова

від 04.09.2018 по справі 805/415/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №805/415/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 р. (у повному обсязі складено 06 липня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/415/16-а (головуючий І інстанції суддя Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (відповідач 2) про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 18.02.2016 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, (далі - відповідач 1), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС в Донецькій області від 06.11.2015 року № 378 о/с По особовому складу ; зобов'язати відповідача 1 поновити його на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Головного управління МВС України в Донецькій області; стягнути з відповідача 1 на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 листопада 2015 року до дня постановлення судового рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2018 року у справі № 805/415/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (т. 2 а.с. 31-38, 76-79).

Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 805/415/16-а (К/9901/2910/18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 108-114).

Ухвалюючи постанову, Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій не враховані ті обставини, що позивач звернувся 06.11.2015 року до ГУ МВС України в Донецькій області та просив прийняти його на роботу у Національну поліцію на посаду старшого дільничного інспектора Димитрівського відділення Красноармійського відділу Національної поліції України в Донецькій області і рішення за цією заявою не було прийнято, а також те, що в період з 7 листопада 2015 року до 12 листопада 2015 року позивач виходив на службу і заступав у добові наряди згідно з графіком, тобто, був допущений до отримання зброї та охорони громадського порядку, а рішення мотивовані відсутністю документальних доказів того, що позивач в період з 6 серпня 2015 року по 6 листопада 2015 року виявив бажання скористатися своїм правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на той факт, що рішення про звільнення позивача повинно було прийняти до 6 листопада 2015 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 805/415/16-а адміністративний позов задоволено повністю.

Наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 378о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ - визнано протиправним та скасовано.

ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 07.11.2015 року.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року до постановлення судового рішення в сумі 95179 грн. 70 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4411 грн. 88 коп. допущено до негайного виконання (т. 2 а.с. 166-170).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивача було попереджено 05.09.2015 про майбутнє звільнення з ОВС. Вказує на те, що позивач повинен був подати заяву про призначення на посаду поліцейського на ім'я начальника ГУНП в Донецькій області генерала поліції третього рангу ОСОБА_2, а не начальника Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Звертає увагу на те, що згідно правової позиції ВСУ, висловленої в постанові Пленуму від 06.11.1992 року № 9 неможливо поновлювати особу на підприємстві (установі, організації), що ліквідовані або перебувають в стані ліквідаційної процедури, навіть за умови встановлення порушення порядку її звільнення.

Судом першої інстанції залишено без уваги, що з 07.11.2015 посади та штати Димитрівського МВ ГУМВС України в Донецькій області скорочені, відсутній штатний розклад. Димитрівський МВ ГУМВС України в Донецькій області перебуває в процесі ліквідації без правонаступництва.

Крім того, апелянт вказує на безпідставне стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки дія Закону Україну Про міліцію закінчилась 06.11.2015 року, а дія Закону України Про Національну поліцію не позивача не розповсюджується.

Відповідачем 2 також було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій останній просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду та залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування зазначає, що позивача було ознайомлено з інформацією про заплановане масове вивільнення працівників, у зв'язку з ліквідацією підрозділів; згідно з переліком змін у штатах МВС в ГУМВС України в Донецькій області всі без виключення штати скасовано, всі посади - скорочено.

Звертає увагу суду на те, що рапорт на ім'я ОСОБА_3 містить інформацію про те, що він надійшов 17.11.2015 року, що унеможливлює прийняття рішення у встановлений законом строк. В силу постанови Кабінету Міністрів України № 730-2015 начальник Красноармійського відділу поліції не наділений правом прийому на службу до Національної поліції. Що стосується рапорту на ім'я ОСОБА_2, то в матеріалах справи відсутні докази про направлення на адресу ГУНП в Донецькій області такого рапорту у встановлені строки.

Також, в матеріалах справи наявна інформація, що Димитрівський МВ ГУМВС України в Донецькій області перебуває у стані припинення за рішенням засновників. Що унеможливлює стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

У відзиві на апеляційну скаргу Димитровського МВ ГУМВС України в Донецькій області відповідач 1 просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України згідно даних паспорту, виданого Димитрівським МВ УМВС України в Донецькій області 03 листопада 2003 року (т. 1 а.с. 4-7).

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578, з 10 листопада 2015 року ГУМВС України в Донецькій області перебуває в стані припинення, на час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення відповідача 1 як юридичної особи до ЄДР не внесений (т. 1 а.с. 30-31).

Димитрівський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 23312044) зареєстрований як юридична особа 06 листопада 1990 року, про що 17 липня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 259 120 0000 000312, з 10 листопада 2015 року Димитрівський МВ перебуває в стані припинення. На час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення Димитрівського МВ як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений (т. 1 а.с. 32-34).

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ, обіймав посаду старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Димитровського МВ згідно наказу ГУМВС України в Донецькій області від 05 серпня 2013 року № 273о/с По особовому складу , маючи спеціальне звання майор міліції (т. 1 а.с. 99-101).

У зв'язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію та з метою дотримання порядку вивільнення працівників 12.08.2015 року ГУМВС України в Донецькій області надало доручення № 6130/Аб Про прийняття Закону України Про Національну поліцію , згідно якого начальників управлінь та самостійних відділів апарату, начальників МУ, МВ, РВ, МУПППМ, командира СБСМ Грифон ГУМВС України в Донецькій області зобов'язані ознайомити підпорядкований склад зі змістом Закону України Про Національну поліцію під особистий підпис, особливу увагу звернути на п.п. 8-11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону щодо звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів; про результати виконання доручення доповісти до УКЗ ГУМВС України в Донецькій області (т. 1 а.с. 105).

ОСОБА_1 13.08.2015 року ознайомлений з зазначеним дорученням, про що свідчить особистий підпис у відповідній відомості (запис № 48) (т. 1 а.с. 106).

Електронним листом від 04.09.2015 року № 6077 на виконання службової телеграми МВС України від 03.09.2015 року № 32175/Вх ГУМВС України в Донецькій області доручило начальникам управлінь, самостійних відділів апарату ГУМВС України в Донецькій області, Маріупольського УПППМ, УДАІ, командиру СБСМ Грифон , МУ, МВ, РВ провести з особовим складом відповідну роз'яснювальну роботу, а також вжити заходи, передбачені ст.ст. 47, 50 Закону України Про зайнятість населення та ст. 49-2 Кодексу законів про працю України; подати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підрозділів; скласти списки працівників, які перебувають на штатних посадах у підрозділах, у тому числі тих, які перебувають у відпустках по догляду за дитиною; за бажанням працівників в найкоротші терміни вирішити питання про надання їм відпусток та видачі направлень для проходження обстеження військово-лікарською комісією; про стан запланованих заходів проінформувати УКЗ ГУМВС України в Донецькій області (т. 1 а.с. 107).

ОСОБА_1 ознайомлений з зазначеною телеграмою 05 вересня 2015 року (запис № 48) (т. 1 а.с. 108).

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 06.11.2015 року на ім'я начальника Національної поліції ГУМВС України в Донецькій області генералу 3 рангу ОСОБА_2, ОСОБА_4 просив прийняти його на роботу у Національну поліцію на посаду старшого дільничного інспектора Димитрівського відділення Красноармійського відділу Національної поліції України в Донецькій області (т. 1 а.с. 51).

ОСОБА_1 06.11.2015 року подав також заяву і на ім'я начальника Красноармійського відділу Національної поліції ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_3, ОСОБА_1 просив прийняти його на роботу у Національну поліцію на посаду старшого дільничного інспектора Димитрівського відділення Красноармійського відділу Національної поліції України в Донецькій області (заява подана ОСОБА_1, як майором запасу, отримана Красноармійським відділом поліції 17 листопада 2015 року та зареєстрована за вхідним № 282 (т. 1 а.с. 53, 129).

За довідкою УКЗ ГУМВС України в Донецькій області від 25 березня 2016 року № 191л/к від ОСОБА_1 до УКЗ ГУМВС України в Донецькій області заява про прийняття на службу до Національної поліції не надходила (т. 1 а.с. 164).

У довідках Димитрівського МВ від 18 березня 2016 року № 16534 та № 2861/405/05-2016 вказано, що згідно обліків журналу вхідної кореспонденції міськвідділу (інв. № 2311 та інв. № 52) в період з 06 серпня по 18 березня 2015 року заява про прийом на службу до Національної поліції України від ОСОБА_1 не надходила (т. 1 а.с. 183-184).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с По особовому складу згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення № 114 майор міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), старший дільничний інспектор сектору дільничних інспекторів міліції Димитрівського МВ, звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 г (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 89-90, 112-113, 182).

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис 13 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 89-90, 112-113).

На підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 внесений запис № 2 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ (т.1 а.с. 23).

Копію наказу про звільнення та дублікат трудової книжки ОСОБА_4 отримав під особистий підпис 18 листопада 2015 року (т. 1, а.с. 91, 92, 115).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 07 грудня 2015 року № 4о/с лк По особовому складу внесені зміни до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1, вирішено вважати вислугу років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 13 років 11 місяців 17 днів (т. 1, а.с. 76).

Зазначені обставини не є спірними та не заперечуються сторонами.

Спірним у справі є правомірність наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с "По особовому складу" про звільнення позивача з роботи на підставі п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та як наслідок зобов'язання ГУМВС України в Донецькій області поновити позивача на посаді, а також нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позових вимог у повному обсязі правомірним, з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ, регулювались Законом України Про міліцію , Законом України Про Національну поліцію , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 та іншими нормативно-правовими актами, які були чинними на час спірних взаємовідносин.

На час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача діяв Закон України Про міліцію від 20.12.1990 року № 565-ХІІ.

Згідно ст. 16 Закону України Про міліцію , чинному на час спірних взаємовідносин, особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Як зазначалось раніше, позивач у справі проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення штату.

Статтею 18 вказаного Закону України Про міліцію , чинному на час спірних взаємовідносин, передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально - економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно п.п. г п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами .

Доводи відповідачів про можливість застосування до спірних правовідносин лише норм спеціального закону спростовуються правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 07.05.2002 року № 8-рп/202 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) правове регулювання Конституцією України (254к/96-ВР) та спеціальними законами України статусу, посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) (3723-12) не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Згідно частини 1 та 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення зазначених норм чинного законодавства позивач був ознайомлений з інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підрозділів та інша робота в той же організації не пропонувалась.

Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-І КЗпП України Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Суд вважає необґрунтованим посилання апелянтів на порушення позивачем вимог Закону України Про Національну поліцію , з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Абзацом 1 пункту 10 розділу XI цього Закону визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

На підставі пп. 1 п. 7 розділу XI Закону Кабінету Міністрів України доручено в місячний строк забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 Про утворення Національної поліції України утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ.

Матеріалами справи підтверджене, що позивачем надіслані дві заяви про бажання продовжити службу в органах Національної поліції від 06.11.2015 року на ім'я начальника Національної поліції ГУМВС України в Донецькій області генерала 3 рангу ОСОБА_2 та від 06.11.2015 року на ім'я начальника Красноармійського відділу Національної поліції ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за збереження поданих співробітниками міліції рапортів і заяв несуть відповідальність відповідачі, як суб'єкти владних повноважень.

Таким чином, під час судового розгляду справи знайшло своє підтвердження, що позивач не відмовлявся від проходження служби в поліції, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідні заяви.

Теза апеляційної скарги про те, що до теперішнього часу позивач не подав жодних документів для участі в конкурсі на вакантні посади поліцейських, що підтверджує його бажання стати поліцейським без проходження відповідного конкурсного відбору, є хибною і безпідставною з огляду на те, що відповідно до пункту 9 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Тобто, законодавець безпосередньо визначив альтернативний прийом на службу до Національної поліції.

Відповідач 1 не тільки не прийняв рішення за заявою позивача про прийняття на службу до поліції, а ще й порушив вимоги Закону України Про Національну поліцію в частині можливості прийняття ОСОБА_1 до поліції без проходження конкурсу.

Крім того, в період з 7 листопада 2015 року до 12 листопада 2015 року позивач виходив на службу і заступав у добові наряди згідно з графіком, тобто був допущений до отримання зброї та охорони громадського порядку, що підтверджується поясненнями свідків, записами в журналі реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні із вогнепальної зброєю і боєприпасами Димитровського відділення Красноармійського відділу ГУНП в Донецькій області (інв. № 4), записами у Журналі обліку інструктажів особового складу Димитровського відділення Красноармійського відділу ГУНП в Донецькій області (інв. № 6), записами у Книзі нарядів Димитровського відділення Красноармійського відділу ГУНП в Донецькій області, записами у Рішенні по комплексному використанню сил та засобів в охороні громадського порядку Димитровського відділення Красноармійського відділу Національної поліції України в Донецькій області (інв. № 10) (т. 1 а.с. 186-234).

В постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 823/5389/15 викладений наступний правовий висновок: Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

В той же час за змістом пункту 64 г Положення № 114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі .

Оскільки судами обох інстанцій встановлено, що 06 листопада 2015 року позивачем на ім'я начальника Національної поліції ГУМВС України в Донецькій області генерала 3 рангу ОСОБА_2, подана заява, в якій ОСОБА_1 просив прийняти його на роботу у Національну поліцію на посаду старшого дільничного інспектора Димитрівського відділення Красноармійського відділу Національної поліції України в Донецькій області, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач згідно вимог п. 24 Положення підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, з дати звільнення.

Як вже зазначалось раніше, на час розгляду справи відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області перебувають в стані припинення, отже, не припинені.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Посилання апелянта на постанову Пленуму від 06.11.1992 року № 9, а саме: що не можливо поновлювати особу на підприємстві (установі, організації), що ліквідовані або перебувають в стані ліквідаційної процедури, навіть за умови встановлення порушення порядку її звільнення, є необґрунтованим, оскільки у Пленумі передбачено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. (абзац третій пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 18 від 26.10.95 ).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний спосіб захисту порушеного права позивача від порушення з боку Головного управління УМВС в Донецькій області не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його права, оскільки у справі встановлено, що відповідач - Головне управління УМВС в Донецькій області на час розгляду справи не був ліквідований.

Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року до постановлення судового рішення, суд зазначає наступне.

За приписами п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції № 499 грошове забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Згідно довідки Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області від 08.06.2018 року № 14529/402/ середньоденне грошове забезпечення позивача складало 144 грн. 65 коп.(т. 2 а.с. 161).

За унормуванням листа Міністерства соціальної політики України від 04.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік кількість робочих днів у листопаді - 16 днів (після 06.11.2015 року), грудні - 23 дні, всього 39 днів.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік кількість робочих днів у 2016 році становить 251 робочих дні.

У листі Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік кількість робочих днів у 2017 році становить 249 робочих дні, станом на 18.12.2017 року - 240 робочих днів.

Згідно розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік кількість робочих днів у 2018 році становить: у січні - 21 робочих дні, у лютому - 20 робочих днів, у березні - 21 робочий день, у квітні - 20 робочих днів, у травні - 21 робочі дні, в червні - 20 робочих днів, у липні станом на день виготовлення рішення суду першої інстанції - 5 робочих днів, усього - 128 робочих днів.

Таким чином, грошове забезпечення за період з 07.11.2015 року по 06.07.2018 року складає 144,65 грн. * (39+251+240+128) = 95179 грн. 70 коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення грошового забезпечення такими, що підлягають задоволенню з зобов'язанням відповідача виплатити позивачу суму грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року до постановлення судового рішення в розмірі 95179 грн. 70 коп.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 р. у справі № 805/415/16-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова