Ухвала

від 27.08.2018 по справі 757/31081/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4247/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2018 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев`ятнадцяти) мішках біг-бегах, на час їх вилучення належали ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України. Заборонено Волинській митниці ДФС України розпорядження та передачу 119 (сто дев`ятнадцяти) мішків біг-бегів з кусками і гранулами середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2018 року та скасувати цю ухвалу.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, представник ОСОБА_6 посилається на те, що клопотання прокурора було розглянуто слідчим суддею 11.07.2018 року без повідомлення та присутності у судовому засіданні власника майна та його представника, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 отримав 08.08.2018 року.

Апеляційну скаргупредставник ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що товар на який накладено арешт, був набутий ОСОБА_6 на законних підставах, відповідно до договору відступлення права вимоги. Укладеного 15.08.2014 року між ОСОБА_6 та ТОВ «ТД «Трейдторг», крім того, право власності ОСОБА_6 на зазначене майно підтверджується рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 року.

ОСОБА_6 , як зазначає представник ОСОБА_7 , не має жодного відношення та не являється учасником жодного із кримінальних проваджень щодо майна на яке накладено арешт, щодо останнього відсутні будь-які повідомлення про підозру чи постанови про порушення кримінальної справи.

Також, представник власника майна посилається на те, що партія товару, власником якого є ОСОБА_6 , не може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12014080060004344 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки вона не була набута кримінальним протиправним шляхом та не була отримана юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не могла бути об`єктом кримінальних протиправних дій, не могла зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, зазначене майно не відповідає критеріям речових доказів та до неї не можуть застосовуватися положення ст. 170 КПК України.

Посилання слідчого судді на постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_9 від 05.05.2015 року про визнання майна речовим доказом, як на правову підставу для арешту майна, за переконанням адвоката ОСОБА_7 є незаконним, оскільки зазначена постанова була винесена по кримінальному провадженню № 12015000000000156 від 21.03.2015 року, а прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12014080060004344 від 01.10.2014 року.

Крім того, представник посилається на те, що сума матеріальних втрат, які зазнав ОСОБА_6 внаслідок арешту належного йому майна, набагато перевищує вартість цього товару та не може вважатися співрозмірним завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між накладенням арешту та цілями досудового розслідування.

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , як зазначає у апеляційній скарзі представник, грубо порушує норми процесуального права, зловживає своїми процесуальними правами, яке полягає у неодноразовому поданні клопотань про арешт майна, затягуванні строків досудового розслідування та порушенні права власності ОСОБА_6 .

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, проте подав заяву про розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 без його участі, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання прокурора про арешт майна було розглянуто слідчим суддею 11.07.2018 року без повідомлення та участі власника майна чи його представника. Про наявність оскаржуваної ухвали, власнику майна стало відомо 08.08.2018 року після ознайомлення з матеріалами судового провадження в суді та отримання її копіїі даний факт підтверджується матеріалами провадження. Апеляційну скаргу представник власника майна направив 10.08.2018 року, тобто в межах визначеного законом п`ятиденного строку, таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, а тому він не підлягає поновленню.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014080060004344 від 01.10.2014 року за фактами підроблення митних та інших документів від імені ряду підприємств, у тому числі ТОВ «Гарантія Плюс», ухилення від сплати податків та службового підроблення за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.212, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснювалось підроблення документів щодо митного оформлення товарів (метал, фрукти тощо), які мають явні ознаки підроблення, складені від імені ряду СПД, а саме: ТОВ «Багуа», ТОВ «Керлін-Інвест», ТОВ «Інфографічний Ресурс», ТОВ.«ПСАГ АГРО Україна», ТОВ «Гарантія Плюс», ТОВ «Західнежком Групп», ТОВ «Клінаптур Комплекс», ТОВ «CBJ1 Проджект», ТОВ «Брокбізнесімперія».

Вище вказані підприємства та документи використовувались для документального оформлення незаконних експортно-імпортних операцій, пов`язаних з вивезенням за межі території України кольорових та інших металів під виглядом металобрухту, а також ввезенням фруктів. Зокрема, до висновків спеціалістів вносились завідомо неправдиві відомості про вміст кольорових металів у феросплавах та брухті металів, а також підроблювались підписи від імені директорів вище вказаних підприємств.

Так, в липні 2014 року співробітниками Волинської митниці Державної фіскальної служби України відносно директора ТОВ «Гарантія Плюс» ОСОБА_10 складено протокол про порушення митних правил по факту вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю, а саме переміщення 264 000 кг. відходів та брухту корозійностійких (нержавіючих) сталей вартістю 2 640 000 грн., під виглядом феросплавів.

Співробітниками митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС України відібрано зразки зазначеного товару, які направлені до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів для проведення лабораторних досліджень.

Відповідно до висновків спеціалістів зазначеної експертної установи надані на дослідження зразки не відповідають товару, зазначеному в графі 31 митних декларацій в частині феросплав, так як усереднений склад проб має вміст хрому, що перевищує 10,5 а тому вони можуть відноситись до відходів та брухту корозійностійких (нержавіючих) сталей, які кваліфікуються за кодом 7204219000 згідно УКТЗЕД.

18.08.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_12 від 31.07.2015 року проведено обшук на території митного поста Ягодин Волинської митниці ДФС України, а саме майданчика для зберігання транспортних засобів, який знаходиться на території гаража на НОМЕР_1 боксів за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Прикордонників, буд 27, в ході якого виявлено та вилучено 119 (сто дев`ятнадцять) мішків біг-бегів з кусками і гранулами середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг., які належать ТОВ «Гарантія Плюс» (код СДРПОУ 37359563).

Вищевказані феросплави (куски і гранули середньої та дрібної фракції) постановою слідчого визнані речовими доказами в кримінальному провадженні та передані на відповідальне зберігання службовим особам Волинської митниці ДФС України.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Поліщука АЮМЮ від 05.05.2015 року, феросплави вагою 264 000 кг, які належать ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) та зберігаються на території митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС України, визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні № 12015000000000156 від 21.03.2015 року.

18.06.2018 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження № 12014080060004344 від 01.10.2014 року, а саме на куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев`ятнадцяти) мішках біг-бегах, на час їх вилучення належали ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України із забороною Волинській митниці ДФС України розпорядження та передачу 119 (сто дев`ятнадцяти) мішків біг-бегів з кусками і гранулами середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг., з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2018 року клопотання прокурора про накладення арешту на майно задоволено.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя виходив з наявності передбачених законом підстав для накладення арешту на майно - куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев`ятнадцяти) мішках біг-бегах, на час їх вилучення належали ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України із забороною Волинській митниці ДФС України розпорядження та передачу 119 (сто дев`ятнадцяти) мішків біг-бегів з кусками і гранулами середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг., оскільки органом досудового розслідування було доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки є достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону не дотримався.

У клопотанні сторона обвинувачення як на правову підставу накладення арешту на майно - куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев`ятнадцяти) мішках біг-бегах, посилається на ст. 98 КПК України, а також зазначає, що останнє є предметом вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, повинен був обґрунтувати своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином мав оцінити ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Виходячи знаведеної норми права, матеріальні об`єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбаченихКПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

В матеріалах провадження наявна постанова слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_9 від 05.05.2015 року про визнання майна речовим доказом в кримінальному провадженні № 12015000000000156 від 21.03.2015 року, проте прокурор ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про накладення арештуна майно - куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев`ятнадцяти) мішках біг-бегаху рамках кримінального провадження № 1201408006004344 від 01.10.2014 року, в якому вищезазначене майно речовим доказом не визнавалось.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого, прокурора про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт намайно з метою забезпечити збереження речового доказу, орган досудового розслідуванняпершочергово мав визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій мав зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України, проте,таких дій органом досудового розслідуваннявчинено не було,в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання речовими доказами вищезазначеного майна, азгідно положеньст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, які орган досудового розслідуваннядодає до свого клопотання.

Разом з тим, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не звернув уваги на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадження № 1201408006004344 від 01.10.2014 року, не надано такої постанови прокурором. Дана обставина свідчитьпро відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, так якбез відповідної постанови органу досудового розслідування майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні представник власника майна зазначив, що майно, на яке був накладений арешт, отримане ОСОБА_6 законним шляхом. На підтвердження вказаних обставин представником ОСОБА_7 надано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 року, яким договір поставки ( постачання) № 038/14 від 12.05.2014 року, укладений між ТОВ "ТД`Трейдторг" та ТОВ "Гарантія плюс" розірваний та повернуто у власність ОСОБА_6 майно - куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., що підтверджує добросовісність набуття права власності на останнє.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на майно, не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання майна, що було арештовано.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки слідчим не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга представника ОСОБА_7 , задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев`ятнадцяти) мішках біг-бегах, на час їх вилучення належали ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України, а також заборонено Волинській митниці ДФС України розпорядження та передачу 119 (сто дев`ятнадцяти) мішків біг-бегів з кусками і гранулами середньої та дрібної фракції, загальною вагою близько 264 000 кг., скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - куски і гранули середньої та дрібної фракції загальною вагою близько 264 000 кг., які містяться в 119 (сто дев`ятнадцяти) мішках біг-бегах, на час їх вилучення належали ТОВ «Гарантія Плюс» (код ЄДРПОУ 37359563) та знаходяться на відповідальному зберіганні службових осіб Волинської митниці ДФС України, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3