Рішення

від 04.09.2018 по справі 908/1278/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/46/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 Справа № 908/1278/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79-А)

до відповідача: Приватного підприємства "Інтерелектро" (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 25, кв. 2)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Шикун О.Ф. - довіреність № 258/20-19 від 02.05.2018 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємства "Інтерелектро" про стягнення суми 15331,66 грн., з яких: сума 14080,68 грн. основного боргу, сума 174,51 грн. втрати від інфляції, сума 87,47 грн. 3% річних, сума 989,00 грн. пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2006р. № 1093 в частині оплати відпущеної теплової енергії за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. та ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2017р. № 1198 та умовами Договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.07.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1278/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/46/18. Судове засідання призначено на 31.07.2018 р.

Ухвалою суду від 31.07.2018 р. відкладено розгляд справи на 04.09.2018 р.

З метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, судом на адресу позивача (яка повідомлена концерном "МТМ" у позовній заяві) та на адресу відповідача (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 25, кв. 2 - місцезнаходження ПП "Інтерелектро" згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого за безкоштовним запитом з офіційного сайту Міністерства юстиції України), рекомендованою кореспонденцією надіслані копії ухвал господарського суду від 06.07.2018р. про відкриття провадження у справі № 908/1278/18 та копії ухвал про відкладення розгляду справи від 31.07.2018 р.

Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про їх вручення свідчать, що копію ухвали господарського від 06.07.2018 р. у справі № 908/1278/18 представником відповідача отримано - 13.07.2018 р., а копію ухвали господарського від 31.07.2018р. у справі № 908/1278/18 представником відповідача отримано - 31.08.2018 р.

Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.

Відповідач (представник відповідача) в жодне судове засідання не з'явився. Заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву в строк встановлений ухвалою по справі № 908/1278/18 до суду не надав (надіслав), поважності причин ненадання відзиву у встановлений строк суду не повідомив.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 252 ГПК України визначено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Зокрема, за змістом ч. 2 та ч. 8 вказаної статті, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення справи за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог ст. 222 ГПК України , а саме за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг". Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

У судовому засіданні 04.09.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2006р. між позивачем (Теплопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено договір № 1093 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1.), Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності із п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; гарячого водопостачання - протягом року; кондиціювання; інші технологічні потреби.

Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного або розрахунковим способом (на потреби опалення та гарячого водопостачання).

Згідно із положеннями п. 6.1. Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заборонений чинним законодавством України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору визначено, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із п. 6.6 Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, акт звірки розрахунків.

Умовами п. 6.6.1. Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.6.2. Договору передбачено, що у разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1. договору строк. У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений договором, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п. 7.2.8 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше суми боргу, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з часу його підписання і діє до 01.10.2006 року.

Пунктом 10.4 Договору закріплено, що договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної в п. 10.1, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору ні одна з сторін не заявила про розірвання цього договору.

Судом враховано, що станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 14080,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії до Договору (а.с. 27).

На оплату відпущеної теплової енергії за вказаний період, відповідачу виставлені Рахунки на оплату (а.с. 26).

Надсилання рахунків на оплату та актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період, підтверджується реєстрами поштового відправлення за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 28-30).

Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату теплової енергії не здійснив.

На адресу відповідача позивачем направлялась Вимога (вих. № 426/04 від 30.05.2018р, щодо погашення заборгованості за Договором.

Проте, погашення заборгованості, відповідач не здійснив.

Позовні вимоги про стягнення з ПП "Інтерелектро" суми 15331,66 грн., з яких: сума 14080,68 грн. основного боргу, сума 174,51 грн. втрати від інфляції, сума 87,47 грн. 3% річних, сума 989,00 грн. пені, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2006р. № 1093, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що представником Теплопостачальної організації на кожному з актів приймання-передачі теплової енергії (за спірний період) зазначено, що: "Підписаний та оформлений належним чином Акт Споживач не повернув, заперечень щодо нарахувань не надав. Акт погоджується на підставі п. 6.6.2. Договору ".

Відповідачем вказаного факту не спростовано.

Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р., відповідно до умов п. 6.6.2 Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач у строк передбачений п. 6.3. Договору взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 14080,68 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 14080,68 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем в порядку визначеному чинним ГПК України.

При цьому, судом враховуються надані позивачем пояснення, згідно яких, на початку опалювального сезону 2017-2018 р.р. Концерном МТМ було прийнято рішення, що нарахування за спожиту теплову енергію будуть здійснюватись у розрахунку на опалювальну площу, яку прописано в Договорі. В період жовтень-грудень 2017 р., нарахування здійснювались за вказаною методикою, але з часом, було виявлено, що такі нарахування не є точними та не відповідають показанням фактично відпущеної теплової енергії. У зв'язку з чим, в січні 2018 р. було здійснено перерахунок нарахувань за період жовтень-грудень 2017 р., в якому нарахування здійснювались за фактично відпущені Гілокалорії відповідно до теплового навантаження на приміщення, яке займає відповідач.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту в період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. теплову енергію за договором від 01.02.2006р. № 1093 не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14080,68 грн. обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на вимоги чинного законодавства господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням приписів законодавства та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство". При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 87,47 грн. (за період з 25.02.2018 р. по 31.05.2018 р., окремо по кожному акту) та втрат від інфляції в сумі 174,51 (за період січень-лютий 2018 р., окремо по кожному акту) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2.8 Договору, згідно з яким в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше суми боргу, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманих за Договором послуг, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 989,00 грн. (за період з 25.02.2018 р. по 31.05.2018 р., окремо по кожному акту).

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань суд констатує обґрунтованість правового характеру вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд дійшов висновку, що вимога про її стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтерелектро" (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 25, кв. 2, код ЄДРПОУ 32726787) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) суму 14080 (чотирнадцять тисяч вісімдесят) грн. 68 коп. основного боргу.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтерелектро" (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 25, кв. 2, код ЄДРПОУ 32726787) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) - суму 989 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. пені, суму 87 (вісімдесят сім) грн. 47 коп. 3% річних, суму 174 (сто сімдесят чотири) грн. 51 коп. втрат від інфляції та суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 , пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 05 вересня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко