Рішення

від 28.08.2018 по справі 910/7423/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2018Справа № 910/7423/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ЄВРАЗІЯ ТРЕЙДІНГ І ЛОГІСТИКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМА МАРКЕТ"

про стягнення 56 778,70 грн.

за участю представників:

від позивача: Щудла А.М.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЄВРАЗІЯ ТРЕЙДІНГ І ЛОГІСТИКА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМА МАРКЕТ" про стягнення 56778,70 грн. заборгованості, яка складається з: 47 798,31 грн. - сума основного боргу, 7 244,77 грн. - інфляційні втрати, 1 735,62 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про дистрибуцію № 021215 від 02.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

27.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7423/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 17.07.2018.

В судовому засіданні 17.07.2018 , на підставі ст. 202, 233 ГПК України, відкладено розгляд справи №910/7423/18 по суті на 02.08.2018, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 02.08.2018.

В судовому засіданні 02.08.2018, на підставі ст. 202, 233 ГПК України, відкладено розгляд справи №910/7423/18 по суті на 28.08.2018, про що постановлену ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 28.08.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 28.08.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду від 27.06.2018, від 17.07.2018 та від 02.08.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 27.06.2018, від 17.07.2018 повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвала від 02.08.2018 до суду не повернулось. Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 02.08.2018 поштове повідомлення №0103047379877 не було вручене під час доставки, про що вказано: "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 27.06.2018, від 17.07.2018 та від 02.08.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2015 між Приватним підприємством "ЄВРАЗІЯ ТРЕЙДІНГ І ЛОГІСТИКА" та (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМА МАРКЕТ" (дистрибутор, відповідач) укладений договір про дистрибуцію № 021215 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність дистрибутору товар, найменування, комплектність, кількість, асортимент, ціна товару, а також термін поставки, строк і порядок оплати, будуть узгоджуватися сторонами, і вказуватися як в цьому договорі, та в додаткових угодах та додатках до цього договору, а дистрибутор зобов'язується приймати товар та здійснювати його оплату відповідно до умов цього договору, додаткових угод і додатків.

Згідно із п. 5.3. договору, дистрибутор зобов'язується оплатити партію доставленого товару протягом 30 (тридцять) календарних днів, від дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.

Відповідно до пункту 5.4. договору, оплата товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування в безготівковій формі на банківський рахунок постачальника, вказаний у договорі, або на інший погоджений в додаткових угодах або додатках рахунок.

Зобов'язання дистрибутора по оплаті товару вважаються належним чином виконаними з моменту оплати грошових коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.5. договору).

На виконання умов договору, 19.12.2016, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 69566,02 грн., що підтверджується видатковою накладною №1649 від 19.12.2016 на суму 69566,02 грн.

Також 19.06.2017 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 12200,45 грн., що підтверджується видатковою накладною №1050 від 19.06.2017 на суму 12200,45 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату у сумі 33968,16 грн. поставленого позивачем товару за видатковою накладною №1649 від 19.12.2016, у зв'язку із чим за розрахунком позивача заборгованість відповідача за вказаною видатковою накладною становить 35597,86 грн. загальна сума боргу за видатковими накладними за розрахунком позивача становить №1649 від 19.12.2016, №1050 від 19.06.2017.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар за договором поставки № 021215 від 02.12.2015 у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 47798,31 грн. та у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 1735,62 грн. - 3 % річних та 7244,77 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними №1649 від 19.12.2016, №1050 від 19.06.2017 поставив відповідачу товар на суму 81766,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункту 3.2. договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом протягом 30 (тридцять) календарних днів, від дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 021215 від 02.12.2015 в частині своєчасної оплати за поставлений товар у розмірі 47798,31 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 47798,31 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 47798,31 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані 3% річних у сумі 1735,62 грн. та інфляційні втрати у сумі 7244,77 грн., нараховані за період з 19.01.2017 по 21.05.2018, з 19.07.2017 по 21.05.2018.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 1735,62 грн. та інфляційні втрати у сумі 7244,77 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "ЄВРАЗІЯ ТРЕЙДІНГ І ЛОГІСТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМА МАРКЕТ" про стягнення 56778,70 грн. заборгованості, з яких: 47 798,31 грн. - сума основного боргу, 7244,77 грн. - інфляційні втрати, 1735,62 грн. - 3 % річних.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМА МАРКЕТ" (02081, М.КИЇВ, вулиця ЗДОЛБУНІВСЬКА, БУДИНОК 7Д, КІМНАТА 22, ідентифікаційний код 39252751) на користь Приватного підприємства "ЄВРАЗІЯ ТРЕЙДІНГ І ЛОГІСТИКА" (03110, м. Київ, вулиця СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 37848896) заборгованість у сумі 47798,31 грн., 3% річних у сумі 1735,62 грн., інфляційні втрати у сумі 7244,77 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 03.09.2018.

Суддя О.В. Гулевець