Рішення

від 04.09.2018 по справі 910/8631/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.09.2018Справа №  910/8631/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу      № 910/8631/18 за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупяний Двір"  (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 3-В) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК"  (03680, м. Київ, вул. Сім"ї Сосніних, буд. 9) про стягнення 58    089, 33 грн. Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Крупяний Двір” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-ПАК” (далі – відповідач) про стягнення 58     089, 33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 25/10-17 від 25.10.2017, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 58     089, 33 грн, з яких 48     000, 00 грн основної заборгованості, 9     959, 14 грн пені, 130, 19 грн трьох відсотків річних. Разом з тим, позивач просив здійснювати розгляд справи з викликом сторін. Позовна заява відповідала вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, за вказаних обставин господарський суд 06.07.2018 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклик у сторін, запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 18.07.2018, про що було постановлено відповідну ухвалу. Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі № 910/8631/18, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2018. Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/8631/18 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 9.     Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до поштового повернення № 0103047095674, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 у справі № 910/8631/18 не було вручене під час доставки, про що вказано: "за закінченням встановленого строку зберігання". Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали. Крім того, відповідач 20.07.2018 знайомився з матеріалам справи, докази чого наявні у справі. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2   ст. 252 Господарського процесуального кодексу України   розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 4   статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крупяний Двір», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Д-ПАК», як покупцем  25.10.2017 було укладено договір поставки №25/10-17 (далі за текстом - договір). Відповідно до умов договору постачальник  зобов'язується постачати та передавати у власність покупця продукцію, яку покупець зобов'язується отримувати та оплачувати відповідно до умов Договору. Відповідно до умов п.п. 3.3.3 п.3.3 розділу 3 вказаного договору, покупець зобов'язується належним чином та в терміни, вказані в договорі, розраховуватися за отриману продукцію з постачальником. Відповідно до п.5.2 розділу 5 договору, покупець зобов'язаний був здійснити 100% передоплату перед відвантаженням продукції постачальника згідно виставлених рахунків на замовлену партію продукції, шляхом перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За умовами п. 7.1. договору приймання – передача продукції здійснюється в пункті відпустку продукції, представниками обох сторін, шляхом підпису на відпускній накладній та штампа підприємства – отримувача продукції (для юридичних осіб), або на основі доручення, яке виписане на відповідальну особу покупця. Відповідно до розділу 8 договору, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі, про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 1 календарний рік. За невиконання чи неналежне виконання  умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 та ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 9.1. договору). Сторонами не направлялися будь-які письмові заяви щодо розірвання або змін умов договору, і доказів іншого матеріали справи не містять, відтак вказаний договір діє на умовах укладених 25.10.2017. Відповідно до зобов'язань визначених умовами договору, позивач  здійснив поставку партії своєї продукції 13.01.2018 у кількості 5000 кг на загальну суму 112 500,00 грн. Даний факт підтверджено видатковою накладною № 8 від 13.01.2018, яка підписана сторонами. Крім цього, факт постачання цієї продукції підтверджується товарно-тнанспортною накладною № Р8 від 13.01.2018, який підписано уповноваженою особою покупця та засвідчено печаткою.   Поставлену продукцію відповідач оплатив частково, сплативши 26.01.2018 - 22   500, 00 грн, 01.03.2018 - 11   000, 00 грн, 19.03.2018 – 11   000, 00 грн, 17.04.2018 – 10   000, 00 грн, 16.05.2018 – 10   000, 00 грн, всього  64   500, 00 грн. Заборгованість відповідача за поставлену продукцію, за розрахунком позивача становить 48   000, 00 грн, доказів сплати якої матеріали справи не містять.   Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 48   000, 00 грн основної заборгованості, 9   959, 14 грн пені за період прострочення з 15.01.2018 по 18.06.2018 та  130, 19 грн 3 % річних за період прострочення з 17.05.2018 по 18.06.2018 (33 дні). Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Статтею 692 ЦК України внормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 112   500, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи. Які відповідач в силу положень ст. 692 ЦК України був зобов'язаний оплатити, з огляду на те що продукція була йому поставлене без здійснення передплати, після прийняття продукції, тобто 15.01.2018 (перший робочий день після поставки продукції). Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений частково на суму 64   500, 00 грн, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 48   000, 00 грн (112   500, 00 – 64   500, 00 = 48   000, 00), доказів сплати якої відповідачем суду не надано. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 48   000, 00 грн відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 48   000, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 48   000, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В п. 9.1. договору сторони врегулювали, що за невиконання чи неналежне виконання  умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 та ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3). Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції  та визнано арифметично неправильним, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду прострочення відповідача. Так, період прострочення відповідача становить з 16.01.2018 по 18.06.2018, а розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період становить, за розрахунком суду, 9   510, 56 грн.   Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних визнається судом арифметично правильним, відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період з 17.05.2018 по 18.06.2018  3 % річних в сумі 130, 19 грн. Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 48   000, 00 грн, пеня за порушення строків оплати в розмірі 9   510, 56  грн, 3 % річних у розмірі 130, 19  грн.   Відповідно до   ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупяний Двір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК"   про стягнення 58    089, 33 грн задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК"  (03680, м. Київ, вул. Сім"ї Сосніних, буд. 9; ідентифікаційний код 39116968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупяний Двір"  (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 3-В; ідентифікаційний код 37223954) основний борг у розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) 00 коп., пеню в розмірі 9 510 (дев'ять тисяч п'ятсот десять) грн 56 коп., 3 % річних у розмірі 130 (сто тридцять) грн 19 коп. та 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім)  грн. 39 коп. судового збору. 3.  В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення 448, 58 грн пені  – відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                    Г.П. Бондаренко