Ухвала

від 31.08.2018 по справі 915/1294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

скарга на дії Державної виконавчої служби

31 серпня 2018 року Справа № 915/1294/13

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Матвєєвій В.В.,

з участю державного виконавця Іванченка І.В., дов. від 14.08.2018 № 47772,

від стягувача та боржника представники не явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

на дії та бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області,

вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

по примусовому виконанні наказу суду від 11.10.2013

у справі № 915/1294/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ,

вул. Лютеранська, 9/9, м. Київ, 01001,

до приватного підприємства «Антей» ,

АДРЕСА_1, 54028,

про стягнення заборгованості в сумі 159155 грн. 15 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - Банк) звернулося зі скаргою від 07.11.2017 № 2727/511, зареєстрованою в до Господарського суду Миколаївської області суді 13.11.2017 за вх . № 15999/17, на дії та бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відділ ДВС), в якій просить суд:

« 2.Визнати дії державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо повернення наказу № 915/1294/13 від 11.10.2013 Господарського суду Миколаївської області незаконними.

3. Скасувати постанову № 52098170 від 04.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з порушенням вимог чинного законодавства України.

4. Визнати бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення незаконною» .

Скаргу обґрунтовано тим, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову безпідставно, обмежившись лише формальною перевіркою майнового стану боржника, так як при примусовому виконанні судового рішення в даній справі ним не вчинено всіх передбачених законодавством дій, необхідних для належного та у повному обсязі виконання рішення суду.

У запереченнях від 11.12.2017 на скаргу Банку, з урахуванням письмових пояснень від 27.08.2018, відділ ДВС не визнав викладені у скарзі вимоги, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 52098170 з виконання судового рішення в даній справі - такими, що відповідають вимогам законодавства, а оскаржувану постанову - обґрунтованою та законною.

Ухвалою від 15.08.2018, після скасування постановою Верховного Суду від 18.07.2018 рішень судів першої та апеляційної інстанції по даній скарзі, мною прийнято господарську справу № 915/1294/13 до свого провадження в частині розгляду даної скарги.

Вислухавши представника відділу ДВС, який вважав скаргу не підлягаючою задоволенню з підстав, викладених у вищевказаних запереченнях та поясненнях, дослідивши матеріали скарги та господарської справи № 915/1294/13 відносно даної скарги, суд приходить до такого.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2016 у даній справі, яке набрало законної сили, задоволено позов Банку та вирішено: «Стягнути з Приватного підприємство «Антей» (54028, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32819813) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська , 56, код ЄДРПОУ 19357762) заборгованість за договором про надання кредиту № 33 від 05.08.2008 р. в сумі 159155,15 грн., із яких: основна сума боргу - 100000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 49977,80 грн., пеня за прострочення погашення відсотків - 1343,10 грн., пеня за прострочення погашення основної суми боргу - 7834,25 грн. та 3183,10 грн. судового збору» .

На підставі цього рішення судом видано наказ від 11.10.2013, який Банком пред'явлено для виконання, і постановою державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_3 від 05.09.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 52098170. У ході виконавчого провадження постановами державного виконавця від 02.06.2017 та 21.06.2017 накладено арешт на майно та грошові кошти, належні боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Крім того, з метою розшуку майна боржника, на яке можливе звернення стягнення, державним виконавцем направлено запити до ПАТ «Укрсиббанк» , ПАТ «Приватбанк» , ПАТ «Укргазбанк , НАІС та АІС, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно відповідей на які установлено, що кошти та майно, а також транспортні засоби, на які можна накласти арешт, у боржника відсутні. З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем, окрім іншого, здійснено 03.10.2017 вихід за адресою реєстрації боржника, за результатом якого складено акт про відсутність у божника майна, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

У подальшому спірною постановою державного виконавця Сагайдака А.Д. від 04.10.2017 ВП № 52098170 припинено поверненням стягувачу виконавчого документа. Цю постанову мотивовано посиланням на п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а саме, відсутністю майна боржника, на яке згідно закону може бути звернене стягнення, а також тим, що всі дії державного виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Листом від 04.10.2017 № 50777 наказ від 11.10.2013 повернено разом з оскаржуваною постановою Банку.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження; виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» ).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» ).

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України в редакції, чинній на момент прийняття рішення суду в даній справі, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом № 1404-VIII. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 1404-VIII).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених Законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Приписами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), чинного на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 520981710, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV).

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.ч . 1, 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV).

Ураховуючи викладене, та що постанову про відкриття ВП № 520981710 винесено 05.09.2016, встановлений у ній семиденний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання рішення закінчився 12.09.2016, а 13.09.2016 державний виконавець, з огляду на викладені положення законодавства, повинен був розпочати примусове виконання рішення.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний був провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 32 Закону № 606-XIV, що заходами примусового виконання рішень на момент відкриття ВП № 520981710 були: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Отже, державний виконавець повинен був протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто з 05.09.2016) провести виконавчі дії з виконання рішення.

Разом з тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон № 1404-VIII, яким вказаний вище строк здійснення виконавчого провадження не передбачений, проте ст. 2 цього Закону унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків. Хоча визначення поняття «розумності строків» Закон не містить, зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного принципу.

Постанови про арешт майна та коштів боржника винесено державним виконавцем лише 02.06.2017 та 21.06.2017, при цьому відділом ДВС не зазначено обставин, які перешкоджали б вчиненню виконавчих дій у період 13.09.2016- 02.06.2017, тобто більше ніж 8 місяців.

При цьому, за змістом ч. 1 і 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. В той же час, чітко визначена законом процедура здійснення виконавчого провадження не може бути замінена або доповнена виконавцем на власний розсуд.

Крім того, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Для виконання, визначених законом функцій, державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, які кореспондуються з правами стягувача на примусове виконання рішення суду, прийнятого на його користь (ст.ст. 1, 2, 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 1404-VIII, розшук боржника-юридичної особи, її майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII).

Отже, періодичність проведення перевірок чітко визначена Законом, і такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.

Один лише факт здійснення державним виконавцем одноразово окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника не свідчить про належне виконання ним своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що висновок про відсутність у боржника відповідного майна зроблено державним виконавцем передчасно, без вчинення визначених законодавством дій щодо розшуку такого майна боржника, а також інших заходів, спрямованих на виконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а скаргу Банку належить задовольнити.

Законом установлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач , суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання (ст. 41 Закону № 1404-VIII).

Керуючись ст.ст. 234, 343 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо повернення стягувачу наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2013 у справі № 915/1294/13 та бездіяльність зазначеного державного виконавця щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2013 у справі № 915/1294/13.

3. Скасувати постанову державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 від 04.10.2017 у ВП № 52098170 про повернення виконавчого документа стягувачу .

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали підписано 05.09.2018.

Суддя Ю .М.Коваль.