Рішення

від 04.09.2018 по справі 926/1142/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

04 вересня 2018 року Справа № 926/1142/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Чепишка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/1142/18

за позовом керівника Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Вижницької міської ради, м. Вижниця Чернівецької області

до приватного підприємця Вишняка Анатолія Валентиновича, м. Вижниця Чернівецької області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 152 391,88 грн.

представники:

від позивача - Марчук І.В., довіреність від 25.06.2018 року №02-18/1020, Павлюк А.В., довіреність від 01.08.2018 року №02-18/1223;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

за участю прокурора Балицької Р.С., посвідчення №032766.

СУТЬ СПОРУ : керівник Кіцманської місцевої прокуратури (далі - прокурор), діючи в інтересах держави в особі Вижницької міської ради, звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємця Вишняка Анатолія Валентиновича на користь позивача заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 15.05.2014 року в розмірі 152391,88 грн., яка виникла за період з 01.05.2015 року по 01.05.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач всупереч умовам зазначеного договору оренди землі неналежно виконав свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за землю, внаслідок чого заборгував позивачеві суму позову.

Вижницька міська рада - позивач у даній справі, поданий прокурором позов підтримує та також зазначає, що відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати за договором від 15.05.2014 року не виконує, внаслідок чого за період з 01.05.2015 року по 01.05.2018 року йому нараховано 152391,88 грн. боргу. У свою чергу, підставою звернення прокурором з даним позовом є відсутність у позивача коштів для сплати судового збору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та участь у судовому процесі не скористався.

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області повідомило суду, що приватний підприємець Вишняк А.В. перебуває на обліку у Вижницькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, проте у порушення вимог статтею 287-288 Податкового кодексу України відповідач податкові декларації з плати за землю за 2015-2018 роки не подано, а тому податкове зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою йому не визначалося.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 04.06.2018 року, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.06.2018 року за участю представників сторін та прокурора, запропоновано позивачу надати пояснення на позов, а відповідачу - відзив на позов.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 11.07.2018 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

11 липня 2018 року позивачем надано суду письмові пояснення, в якому останній повідомив, що у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої нормативної грошової оцінки за 2015 та 2016 роки ціна позову різниться на 7,94 грн, а саме за 2015р. - 2,69 грн. та 2016р. - 5,25 грн. Тому позивач вважає, що сума орендної плати, яка підлягає стягненню становить 152399,82 грн. Перевіривши зазначене пояснення, суд зауважує, що позивач не обґрунтовує його п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, не просить суд розцінювати подані пояснення як заяву про збільшення розміру позовних вимог та не просить, але лише зазначає, що з відповідача слід стягнути 152399,82 грн. У свою чергу прокурор підтримує позовні вимоги у розмірі, що зазначений у прохальній частині позовної заяви, та не заявляє про збільшення розміру позовних вимог. Відтак, суд не вирішував питання про повернення без розгляду або прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки пояснення позивача не відповідають ознакам такої заяви.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.08.2018 року, запропоновано третій особі надати письмові пояснення на позов, а відповідачу - відзив на позов. Ухвалою суду від 06.08.2018 року продовжено строк підготовчого провадження, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 14.08.2018 року.

Ухвалою суду від 14.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі та розпочато її розгляду по суті, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 04.09.2018 року.

До початку судового засідання 04.09.2018 року від позивача надійшли: 1) довідка від 30.08.2018 року про те, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1; 2) акт обстеження квартири АДРЕСА_1

Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання 04.09.2018 року не забезпечили. При цьому, судом досліджено, що ухвала суду від 14.08.2018 року надсилалась відповідачу та третій особі на їхні адреси, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ). Так, у матеріалах справи наявна довідка відділення поштового зв'язку від 29.08.2018 року ф.20 про те, що конверт з ухвалою суду невручений відповідачу у зв'язку з тим, що він не проживає за зазначеною адресою. Водночас, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 20.08.2018 року третя особа отримала конверт з ухвалою суду від 14.08.2018 року. Крім того, представника третьої особи під розписку (міститься у матеріалах справи) було повідомлено про дату та час судового засідання 04.09.2018 року.

Таким чином суд констатує, що відповідача та третю особу належним чином повідомлено про дату, час та місце слухання справи.

Присутні у судовому засіданні 04.09.2018 року представники позивача та прокурор проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи не заперечували.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України: "Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;".

У цій площині суд зазначає, що згідно пунктів 1-3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Більше того, застосовуючи на підставі частини другої статті 3 ГПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на викладене суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 04.09.2018 року за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Представники позивача, третьої особи та прокурор позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Крім того, представник позивача просив долучити до матеріалів справи подані ним довідку та акт. Розглянувши подані документи, суд констатує, що вони не є доказами у даній справі, оскільки містяться інформацію про відсутність відповідача за зареєстрованим місцем проживання у АДРЕСА_1 При цьому, для суду належними доказами реєстрації відповідача є дані ЄДРПОУ. Разом з тим, враховуючи, що довідка видана 30.08.2018 року, а акт складений 03.09.2018 року, тобто після закриття підготовчого провадження, суд вважає за можливе долучити їх до матеріалів справи на стадії розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, з'ясувавши обставини, на які учасники судового процесу посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

18 квітня 2012 року ХVІІІ сесія Вижницької міської ради VI скликання прийняла рішення №62/1-12/11, яким вирішила:

1) затвердити проект відведення земельної ділянки, розташованої в м. Вижниця по вул. Українська, 94, площею 0,8550 га для реконструкції нежитлових будівель під цех по виготовленню металопластикових вікон за рахунок забудованих земель міста на умовах довгострокової оренди терміном на 49 років;

2) надати відповідачу на умовах довгострокової оренди терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,8550 га по вул. Українська, 94 для реконструкції нежитлових будівель під цех по виготовленню металопластикових вікон за рахунок забудованих земель міста;

3) зобов'язати відповідача укласти договір з міською радою на оренду земельної ділянки терміном на 49 років для реконструкції нежитлових будівель під цех по виготовленню металопластикових вікон.

Рішенням XXXIX сесії Вижницької міської ради VI скликання від 18.12.2013 року №190-39/13 вирішено погодити відповідачу проект розподілу земельної ділянки площею 0,8522 га по вул. Українська, 94, якою останній користується на умовах довгострокової оренди на підставі договору оренди від 21.08.2012 року, зареєстрованого у відділу Держкомзему у Вижницькому районі за №732051014000708 від 24.09.2012 року, поділивши на дві земельні ділянки, з яких: ділянка №1 площею 0,7840 га для реконструкції нежитлових будівель під цех по виготовленню метало-пластикових вікон по вул. Українська, 94; та ділянка №2 площею 0,0682 га - для реконструкції нежитлових будівель під цех по виготовленню метало-пластикових вікон по вул. Українська, 94 д .

15 травня 2014 року між Вижницькою міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем Вишняком Анатолієм Валентиновичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди землі), за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції нежитлових будівель під цех по виготовленню металопластикових вікон, яка знаходиться за адресою: м. Вижниця, вул. Українська, 94 (пункт 1).

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України: Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання договору оренди землі недійсним.

За умовами пункту 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 0,7840 га, у тому числі 0,7840 га - землі запасу міської ради не с/г призначення (забудовані землі міста).

Із кадастрового плану, який є додатком до договору оренди землі, видно, що зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7320510100:01:002:0953.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна будівля столярного цеху, будівля лакувального цеху, будівля збірного цех з актовим залом, трансформаторна, будівля сушилки, навіс, навіс, згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі серії ВРЕ №187789 від 11.02.2011 року (пункт 3 договору оренди землі).

Згідно із пунктом 4 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 939075,20 грн. При цьому, у розрахунку розміру орендної плати, який підписаний сторонами, зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки проведена станом на 21.08.2012 року.

У пункті 8 договору оренди землі сторонами узгоджено, що: Договір укладено на сорок дев'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у сумі 28172,26 грн., що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9).

Натомість, у відповідності до пункту 10 договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Також пунктом 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у строк до 30 числа поточного місяця 1/12 від загальної суми.

У свою чергу на виконання пункту 12 договору оренди землі позивач за актом прийому-передачі земельної ділянки від 15.05.2014 року №7 передав, а відповідач прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,7840 га, яка знаходиться за адресою: м. Вижниця, вул. Українська, 94 та закріплена межовими знаками.

Сторони у пункті 13 договору оренди погодили, що розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка передається в оренду для реконструкції нежитлових будівель під цех по виготовленню металопластикових вікон (пункт 15). Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості (пункт 16).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши зміст договору оренди землі, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення №190-39/13 від 18.12.2013 року (пункт 18 договору оренди землі).

Договір оренди земельної ділянки від 15.05.2014 року зареєстровано у Державному земельному кадастрі Відділом Держземагентства у Вижницькому районі, про що 10.04.2014 року зроблено відмітку на Кадастровому плані, який є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.05.2018 року №122521908 земельна ділянка площею 0,784 га кадастровий номер 7320510100:01:002:0953, яка розташована за адресою: Черінвецька обл., м. Вижниця, вул. Українська, 94, з 16.05.2014 року перебуває в оренді Вишняка Анатолія Валентиновича на підставі договору оренди землі від 15.05.2014 року, орендодавець - територіальна громада в особі Вижницької міської ради.

При вирішенні даного спору суд керувався наступними нормами права.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частин першої та другої статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України „Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України: Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною першою статті 15 Закону України „Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої-третьої статті 21 названого Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Водночас за змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пункт 288.1 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. При цьому, за приписами пункту 288.4 зазначеної статті ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи викладене вище, суд констатує, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Разом з тим, як вже встановлено судом вище, у договорі оренди землі зазначено, що річна орендна плата становить 3% від нормативної грошово оцінки земельної ділянки (пункт 9), отже, сторонами при визначенні суми річної орендної плати дотримано положення статті 288 ПК України.

Водночас, дослідивши доданий прокурором до позову розрахунок позовних вимог, суд встановив, що за даними позивача відповідач заборгував йому 152391,88 грн. орендної плати за землю, у тому числі за травень-грудень 2015 року - 24629,15 грн., за 2016 рік - 52940,36 грн., за 2017 рік - 56116,78 грн. та за січень-квітень 2018 року - 18705,59 грн.

Так, при розрахунку заборгованості з орендної плати позивач керувався даними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2015, 2016, 2017 та 2018 роки. Із даних витягів вбачається, що станом на день укладення договору оренди землі (15.05.2014 року) нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 7320510100:01:002:0953 становила 986061,89 грн. (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за відповідний рік : коефіцієнт індексації земельної ділянки за той же рік).

У той же час, за договором оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки 7320510100:01:002:0953 становить 939075,20 грн. (пункт 5), однак здійснена вона станом на 21.08.2012 року (Розрахунок розміру орендної плати). Згідно відкритих та загальнодоступних даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) у 2012 та 2013 роках коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки становив 1,0. Таким чином, відповідно до умов договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 15.05.2014 року не змінилась та становила 939075,20 грн.

Отже, зазначена прокурором та позивачем нормативна грошова оцінка земельної ділянки суперечить нормативній грошовій оцінці, яка вказана у договорі оренди землі. Як вже встановлено судом, пунктом 13 договору оренди землі передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У світлі зазначеного суд констатує, що позивач та прокурор не надали, а у матеріалах справи відсутні докази збільшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за яку стягується орендна плата, у порядку, передбаченому договором оренди землі.

Більше того, суд звертає увагу позивача, що у випадку прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження середньої (базової) вартості земель населеного пункту такий орган місцевого самоврядування вправі вимагати від орендаря внесення відповідних змін до договору оренди землі у позасудовому або судовому порядку. Проте у даній справі ні прокурором, ні позивачем суду не надано доказів прийняття Вижницькою міської радою відповідного рішення про затвердження середньої (базової) вартості земель міста Вижниці, укладення між сторонами додаткової угоди про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки та/або орендної плати, або рішення суду про внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Таким чином суд вважає за належне при розрахунку орендної плати брати до уваги розмір нормативної грошової оцінки, що передбачений договором оренди землі.

Відповідно, судом самостійно розраховано, що річна сума орендної плати за договором оренди землі у 2015 році становить 1172904,93 грн. (939075,20 грн. * 1,249 коефіцієнт за 2014р.), у 2016 році - 1680772,76 грн. (939075,20 грн. * 1,249 * 1,433), у 2017 році - 1781619,12 грн. (929075,20 грн. * 1,249 * 1,433 * 1,06), та у 2018 році - 1781619,12 грн. (929075,20 грн. * 1,249 * 1,433 * 1,06 * 1,0).

Дані коефіцієнти індексації земельної ділянки взяті судом із загальнодоступних джерел, що містяться на офіційному сайті Держгеокадастру та його управлінь і відповідають коефіцієнтам, що зазначені у наданих позивачем витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку.

Отже, враховуючи положення пунктів 9, 10, 11 договору оренду землі та вимоги ПК України відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу зі спірний період 145146,04 грн., у тому числі:

- 23458,10 грн. за період з 01.05.2015 року по 31.12.2015 року (1172904,93 грн. * 3% / 12 місяців * 8 місяців);

- 50423,18 грн. за 2016 рік (1680772,76 грн. * 3%);

- 53448,57 грн. за 2017 рік (1781619,12 грн. * 3%);

- та 17816,19 грн. за період з 01.01.2018 року до 01.05.2018 року (1781619,12 грн. * 3% / 12 місяців * 4 місяці).

При цьому, суд встановив, що з урахуванням пункту 11 договору оренди землі у позивача наставало право вимоги на орендну плату за землю, починаючи з 30 числа розрахункового місяця.

Підпунктом 3 пункту 31 договору оренди землі передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату. Аналогічні положення закріплені у статті 24 Закону України Про оренду землі .

Однак відповідачем не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази сплати ним орендної плати за період з 01.05.2015 року до 01.05.2018 року за земельну ділянку площею 0,7840 га, кадастровий номер 7320510100:01:002:0953, що розташована у м. Вижниця по вул. Українська, 94.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути 145146,04 грн. боргу з орендної плати за землю за період з 01.05.2015 року до 01.05.2018 року. Натомість у задоволенні решти позовних вимог (7245,84 грн.) слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця Вишняка Анатолія Валентиновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держави в особі Вижницької міської ради (59200, м. Вижниця, вул. Українська, 34, ідентифікаційний код 04062096 МФО 856135 р/р 33210815700333 Вижницьке УК/ОТГ м. Вижниця/18010900) 145146,04 грн. заборгованості по орендній платі за землю.

3. Стягнути з приватного підприємця Вишняка Анатолія Валентиновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби Мирона, 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 2177,31 грн. відшкодування судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. З набранням судовим рішення законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 04 вересня 2018 року.

Суддя І.В. Марущак