Постанова

від 04.09.2018 по справі 910/4223/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/4223/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Зубицька Л.Н. - адвокат

від відповідача: Гулейков І.Ю. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сбербанк

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 03.07.2018, повний текст якого складений 12.07.2018,

у справі № 910/4223/18 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю БСП-95

до Акціонерного товариства Сбербанк

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1 105 595,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 840 000 грн., нарахованої за період з 21.03.2017 по 31.12.2017 за договором оренди нежитлового приміщення від 21.12.2012, пені в сумі 167 654,79 грн., 3 % річних в сумі 19 400,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 78 540 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2018, повний текст якого складений 12.07.2018, у справі № 910/4223/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 840 000 грн., інфляційні втрати в сумі 44 190 грн., 3 % річних в сумі 10 080 грн. та пеню в сумі 87 379,74 грн., у позові в іншій частині відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджений факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 21.12.2012, нарахованої за період з 21.03.2017 по 31.12.2017, в той час як вимоги про стягнення штрафних та фінансових санкцій підлягають частковому задоволенню з урахуванням розміру заявлених вимог, дійсного розміру прострочених сум та фактичного періоду прострочення, яке мало місце після 7 числа кожного поточного місяця користування.

Вирішуючи спір сторін по суті, суд першої інстанції щодо заперечень відповідача проти позову, які зводились до того, що після 2014 року, коли на території м. Луганська органи державної влади тимчасово припинили здійснення своїх повноважень, він втратив можливість використовувати об'єкт оренди, зазначив про таке:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/472/16 та рішенням цього ж суду від 27.03.2017 у справі № 910/1871/17, які набрали законної сили, підтверджується той факт, що після 2014 року відповідач продовжував користуватися об'єктом оренди, у зв'язку з чим на підставі мирової угоди самостійно сплатив заборговану орендну плату за період 01.03.2015 по 28.12.2015, а також на підставі рішення з нього примусово стягнуто орендну плату за період 01.07.2016 по 20.03.2017, в той час як доказів зміни обставин, пов'язаних з користуванням орендованим майном протягом спірного періоду, суду не надано;

- як вбачається з акту прийому-передачі документації від 03.08.2017, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 9, 10, 11 від 22.04.2017, 12, 13, 14 від 18.05.2017, 15, 16 від 19.06.2017, 17, 18 від 15.07.2017, 19, 20, 21, 01, 02, 03 від 20.12.2017, складених представникам сторін у справі, протягом березня-грудня 2017 року відповідач споживав комунальні послуги, які надавалися до орендованого ним приміщення, що також свідчить про користування цим майном.

Не погоджуючись з рішенням, 26.07.2018 Акціонерне товариство Сбербанк звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати у повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 по справі № 910/4223/18 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ті самі обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, а саме на неможливість використовувати об'єкт оренди з огляду на настання форс-мажорних обставин, якими є акти тероризму на території м. Луганська Луганської області, на доказ чого ним до матеріалів справи в суді першої інстанції було залучено копію сертифікату ТПП України № 7637 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якому суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Апелянт зазначив про те, що за умовами спірного договору обов'язковою оплатою (починаючи з другого місяця строку оренди) є підписаний сторонами Акт надання послуг (підтвердження оренди) за попередній місяць строку оренди проте на вказані умови суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належну оцінку відсутності таких актів.

До апеляційної скарги апелянтом були додані копі судових рішень в аналогічних справах, щодо яких колегія суддів зазначає про те, що інформація щодо вказаних судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такі документи не можна вважати додатковими доказами по справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 справа № 910/4223/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 02.08.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Сбербанк на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/4223/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.08.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- справу призначено до розгляду на 21.08.2018 о 14:00;

- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

15.08.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 по справі № 910/4223/18 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначивши про те, що:

- факт користування відповідачем спірним приміщенням встановлений судовими рішеннями, в той час як доказів зміни обставин у користуванні приміщенням протягом спірного періоду відповідачем суду не надано;

- підставою зміни обставин пов'язаних з користування орендованим майном можна вважати лист відповідача № 11326/5/25-5 від 14.06.2018 з повідомленням про дострокове розірвання спірного договору, проте вказані обставини змінились вже після спірного періоду;

- відповідачем не надано жодних доказів щодо неможливості використання об'єкта оренди, в той час як виникнення форс-мажорних обставин у 2014 році не заважало йому користуватись спірними приміщеннями після 2014 року, що встановлено судовими рішеннями, якими стягнуто з відповідач заборгованість за попередні періоди користування майном;

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

21.12.2013 позивач як орендодавець та Публічне акціонерне товариство Дочірній банк сбербанку Росії , правонаступником якого є відповідач, як орендар уклали договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 20-32 т. 1) (далі Договір), за яким позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлову будівлю з підвалом, вхідним ганком та сходами загальною площею 400,8 м 2 на пл. Героїв ВВВ, 4-Б у м. Луганську,

У п. 4.1 Договору сторони погодили, що строк оренди приміщення за даним договором складає 7 (сім) років. Обчислення строку оренди починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується у момент підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення (з оренди).

За умовами п. 5.1 Договору:

- договірний розмір місячної орендної плати за користування приміщенням на момент укладення сторонами даного договору становить 79 930 грн. (з урахуванням індексації);

- сума (розмір) орендної плати еквівалентна 10 000 доларам США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день укладання цього договору (з розрахунку 7,9930 грн. за 1 долар США). Сума орендної плати коригується щомісячно з урахуванням зміни офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день здійснення платежу) наступним чином:

1. якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на день здійснення платежу, буде становити менший, ніж 7 (сім) грн. за 1 долар США, позивач і відповідач розраховують орендну плату за приміщення виходячи із розрахунку 7 (сім) грн. на 1 долар США;

2. якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на день здійснення платежу, буде становити більший, ніж 9 (дев'ять) грн. за 1 долар США, позивач і відповідач розраховують орендну плату за приміщення виходячи із розрахунку 9 (дев'ять) грн. на 1 долар США;

3. у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, в межах від 7 (семи) грн. за 1 долар США до 9 (дев'яти) грн. за 1 долар США, позивач і відповідач розраховують орендну плату, із розрахунку офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день здійснення платежу;

- зазначене коригування суми (розміру) орендної плати не потребує укладення додаткового договору до цього договору.

У п. 5.4 Договору сторони домовились про те, що витрати по сплаті спожитих відповідачем комунальних послуг: водопостачання, водовідведення, газо- та електропостачання, опалення, послуг з утримання будівлі і прибудинкової території та інших спожитих останнім комунальних послуг компенсуються відповідачем пропорційно до займаної ним площі приміщення в цій будівлі або згідно з показниками лічильників (щодо комунальних послуг, облік яких здійснюється за показниками лічильників), встановлених у приміщення та/або по будівлі (якщо у приміщенні відповідний лічильник для обліку спожитих відповідачем відповідних комунальних послуг не встановлений), на першу письмову вимогу позивача на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур протягом 5 робочих днів з дати отримання таких рахунків-фактур та документів, які підтверджують оплату відповідних комунальних послуг за звітний період позивачем.

За умовами п. 5.5 Договору відповідач зобов'язується перераховувати орендну плату, встановлену п. 5.1 Договору, у безготівковій формі на поточний рахунок позивача, вказаний п. 14 Договору, щомісячно на підставі Договору, не пізніше 7 (сьомого) числа поточного місяця. Орендна плата сплачується відповідачем виключно за строк фактичного користування приміщенням відповідачем і не залежить від підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (з оренди), якщо сторони ухиляються від підписання такого акту або такий акт підписаний не в день фактичного закінчення об'єкта оренди. Обов'язковою умовою для сплати (починаючи з другого місця строку оренди) коштів відповідачем є підписаний сторонами акт наданих послуг (підтвердження оренди) за попередній місяць строку оренди.

Відповідно до п. 9.8 Договору приміщення вважається повернутим позивачу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення (з оренди).

Згідно з п.п. 12.1, 12.2 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та нотаріального посвідчення, строк дії Договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач спірне приміщення відповідачу передав.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати за Договором за період з 21.03.2017 по 31.12.2017 не виконав, з огляду на що заборгованість останнього становить 840 000 грн.

Вказана сума позивачем розрахована з урахуванням умов п. 5.1 Договору та фактичного курсу гривні до долара США, який становить суму більше 9 грн. за 1 долар США та дорівнює 90 000 грн. на місяць.

Відповідач, заперечуючи проти позову як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції послався на те, що після 2014 року, коли на території м. Луганська органи державної влади тимчасово припинили здійснення своїх повноважень, він втратив можливість використовувати об'єкт оренди.

Колегія суддів погоджується з неприйняттям судом першої інстанції до уваги вказаних тверджень відповідача, виходячи з того, що:

- судовими рішеннями у справах № 910/472/16 (ухвала Господарського суду міста Києва від 16.03.2016) та № 910/1871/17 (рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2018), які набрали законної сили, встановлений факт користування відповідачем спірним приміщенням в період з 01.03.2016 по 20.03.2017, тобто в період після 2014 року, у зв'язку з чим на підставі мирової угоди відповідач самостійно сплатив заборговану орендну плату за період з 01.03.2015 по 28.12.2015, а також на підставі судового рішення з нього примусово стягнуто орендну плату за період 01.07.2016 по 20.03.2017, в той час як доказів зміни обставин, пов'язаних з користуванням орендованим майном протягом спірного періоду, суду не надано;

- як слідує з наданих позивачем копій акту прийому-передачі документації від 03.08.2017 (а.с. 39-40 т. 1), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 9, 10, 11 від 22.04.2017, 12, 13, 14 від 18.05.2017, 15, 16 від 19.06.2017, 17, 18 від 15.07.2017, 19, 20, 21, 01, 02, 03 від 20.12.2017, складених представниками сторін без зауважень, протягом березня-грудня 2017 року (а.с. 51-69 т. 1) відповідач споживав комунальні послуги, які надавалися в орендованому ним приміщенні, що також свідчить про користування цим майном.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що відповідно до приписів чинного законодавства підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплачувати спірне приміщення є не самі по собі форс-мажорні обставини, а те, що внаслідок таких обставин відповідач на мав змоги користуватись спірним приміщенням, проте з матеріалів справи слідує, що протягом періоду, заборгованість за який заявлена до стягнення, він таким приміщенням користувався та, виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідно, має обов'язок оплатити таке користування, оскільки приміщення було йому передано в платне, а не безоплатне користування.

Щодо посилань відповідача на відсутність підписаних сторонами актів надання послуг (підтвердження оренди) за спірні місяці оренди, колегія суддів зазначає про те, що сам по собі факт відсутності такого акту не звільняє відповідача від обв'язку оплатити отримані ним послуги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, направлення відповідачем позивачу листа № 11326/5/25-5 від 14.06.2018 (а.с. 214 т. 1) з повідомленням про дострокове розірвання Договору в зв'язку настанням обставин, що унеможливлюють безперешкодний вхід до будівлі орендованого приміщення, не стосуються предмету спору, обмеженого періодом користування до 31.12.2017 та, відповідно, не спростовують встановлених судом фактів.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність наявності у відповідача обов'язку оплатити користування спірним приміщенням в період з 21.03.2017 по 31.12.2017 у загальній сумі 840 000 грн.

Доказів належної сплати відповідачем орендної плати за Договором за цей період матеріли справи не містять, а факт неоплати зазначеної суми відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Спірний Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем за Договором в період з 21.03.2017 по 31.12.2017 послуг у загальній сумі 840 000 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 167 654,79 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з оплати наданих за Договором у спірний період послуг, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Згідно з п. 10.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно внесеної суми, за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність помилок у розрахунку пені, виконаного позивачем, проте припустився помилки, не врахувавши, що за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорі сторони не домовлялися про встановлення іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Частина 1 ст. 269 ГПК України встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас частина 4 вказаної статті встановлює, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи, що судом першої інстанції до вимог про стягнення пені не застосовано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції в сумі 75 927,12 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає змін.

місяцьсума орендної платиперіод нарахування пені сума пені березень 2017 30000 21.03.2017 21.09.2017 3 895,07 квітень 2017 90000 07.04.2017 07.10.2017 11 497,81 травень 2017 90000 08.05.2017 08.11.2017 11 512,60 червень 2017 90000 07.06.2017 07.12.2017 11 549,59 липень 2017 90000 07.07.2017 26.12.2017 11 024,38 серпень 2017 90000 07.08.2017 26.12.2017 9 113,42 вересень 2017 90000 07.09.2017 26.12.2017 7 202,47 жовтень 2017 90000 07.10.2017 26.12.2017 5 353,15 листопад 2017 90000 07.11.2017 26.12.2017 3 387,95 грудень 2017 90000 07.12.2017 26.12.2017 1 390,68 всього 75 927,12

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6 390,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 14 915,89 грн. слід зазначити таке.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на помилки в розрахунках позивача, суд першої інстанції правомірно перерахував вказані суми та частково задовольнив вказані позовні вимоги в сумі 10 080 грн. 3 % річних та 44 190 грн. інфляційних втрат. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неправильне застосування норм матеріального права, а саме незастосування до правовідносин щодо стягнення пені вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/4223/18 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 840 000 грн., пеня в сумі 75 927,12 грн., 3 % річних в сумі 10 080 грн. та інфляційні втрати в сумі 44 190 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з позовом покладаються на сторони пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави зміни судового рішення, апеляційна скарга Акціонерного товариства Сбербанк задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сбербанк на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/4223/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/4223/18 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/4223/18 в редакції:

Стягнути з Акціонерного товариства Сбербанк (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БСП-95 (91055, м. Луганськ, вул. Советская, 57, ідентифікаційний код 23491644) основний борг в сумі 840 000 (вісімсот сорок тисяч) грн., інфляційні втрати в сумі 44 190 (сорок чотири тисячі сто дев'яносто) грн., 3 % річних в сумі 10 080 (десять тисяч вісімдесят), пеню в сумі 75 927 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 14 552 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 96 коп.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4223/18.

Повний текст постанови складено: 05.09.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло