Постанова
від 05.09.2018 по справі 910/837/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа№ 910/837/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київбуд Холдинг

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 12.06.2018, повний текст якого складений 26.06.2018

у справі № 910/837/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Державного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київбуд Холдинг

про стягнення 37 638,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 30 1515,40 грн. за виконані за договором № 13-17 від 18.01.2017, але неоплачені роботи, 3% річних в сумі 694,75 грн., інфляційних витрат в сумі 2 555,70 грн. та пені у сумі 3 872,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимим доказами доведений факт виконання позивачем робіт за спірним договором та факт їх неоплати на заявлену до стягнення суму.

Посилання відповідача на те, що позивачем не були виконані роботи згідно договору, а звіт про результати виконаної роботи не був переданий відповідачу, які він обґрунтовував тим, що акт здачі-приймання датований 18.04.2017, тобто складений після спливу більше двох місяців після того, як позивач повинен був виконати роботи, та тим, що в акті зазначено те, що він складений до договору №13-17 від 31.01.2017, однак між позивачем та відповідачем такий договір не укладався, суд до уваги на прийняв, пославшись на те, що з матеріалів справи слідує, що між позивачем та відповідачем не існують будь-яких інших договірних правовідносин, а позивач зазначив про те, що дата, яка зазначена в вищезазначеному договорі, є технічною помилкою, а справжньою датою укладання договору №13-17 слід вважати 31.01.2017, про що свідчать вказана в акті здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції від 17.04.2017 та в накладні № 32 від 14.02.2017 дата укладення спірного договору.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Київбуд Холдинг звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним встановленням обставин справи, адже суд першої інстанції не дослідив питання того, чи дійсно позивачем були виконані спірні роботи, обмежившись наявністю формального складеного документу - акту виконаних робіт, не прийнявши до уваги те, що за умовами спірного договору роботи мали бути виконані в січні-лютому 2017 року, проте у вказаний термін вони виконані не були, а звіт про результати виконаних роботи відповідачу переданий не був.

Також відповідач зазначив про те, що сторони не погоджували технічне завдання із вихідними даними, на підставі якого позивач мав би виконувати спірні роботи, та про те, що надана позивачем на підтвердження факту передачі технічної документації відповідачу накладна № 32 від 14.02.2017 не може бути прийнята як доказ на підтвердження факту передачі документації, адже вона містить посилання на договір № 13-17 від 31.01.2017, який між сторонами не укладався.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018 справа № 910/837/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 08.08.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Київбуд Холдинг на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 21.08.2018;

- роз'яснено сторонами, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

22.08.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений на адресу суду 21.08.2018), в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18 залишити без змін з посиланням на те, що оспорюване рішення є законним та обґрунтованим, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Київбуд Холдинг на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18 відкрите 08.08.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався з 27.08.2018, апеляційна скарга має бути розглянута по 08.10.2018 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір № 13-17 (далі Договір) (а.с. 19-22), за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався у передбачений Договором строк виконати роботи з обстеження вестибюлю, платформи, колон та навісу станції метрополітену Лівобережна Святошинсько-Броварської лінії метрополітену в Дніпровському районі міста Києва, а відповідач, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання прийняти такі роботи та їх оплатити.

Зі змісту Договору слідує, що дату його підписання сторонами в ньому зазначено як 18.01.2017, проте документи, які надані позивачем на підтвердження виконання робіт за Договором, а саме акт здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції від 17.04.2017 (а.с. 25) та накладна № 32 від 14.12.2017 містять послання на договір № 13-17 від 31.01.2017, тобто договір, який має номер Договору, проте з іншою датою укладення.

Відповідач як у відзиві на позов, так і у апеляційній скарзі, з огляду на вказані обставини, заперечує проти виконання робіт позивачем саме за Договором, вказуючи про те, що договір №13-17 від 18.01.2017 та договорі № 13-17 від 31.01.2017 є різними договорами, в той час як позивач зазначив про те, що при укладені договору № 13-17 сторонами було допущено описку та невірно зазначено дату його укладення, а саме замість вірної дати 31.01.2017 зазначено невірну - 18.01.2017.

Суд першої інстанції такі посилання відповідача до уваги не прийняв, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Перш за все, колегія суддів зазначає про те, що як позивач, так і відповідач не надали суду доказів як укладення в січні 2017 року двох договорів з однаковим № 13-17, так і укладення двох договорів з однаковим номером в будь-який інший проміжок часу.

Слід зазначити і про те, що як акт здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції від 17.04.2017 (а.с. 25), так і накладна № 32 від 14.12.2017 містять відомості про виконання позивачем робіт з обстеження вестибюлю, платформи, колон та навісу станції метрополітену Лівобережна Святошинсько-Броварської лінії метрополітену в Дніпровському районі міста Києва , тобто робіт, виконання яких було предметом договору № 13-17, а вартість таких робіт, визначена в акті, цілком відповідає вартості, визначеній в Договорі, протоколі узгодження договірної ціни та калькуляції вартості робіт (а.с. 23-24).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що між сторонами був укладений один договір з № 13-17, предметом якого було виконання робіт з обстеження вестибюлю, платформи, колон та навісу станції метрополітену Лівобережна Святошинсько-Броварської лінії метрополітену в Дніпровському районі міста Києва .

Щодо дати укладення Договору слід зазначити таке.

Суд першої інстанції визнав, що справжньою датою укладення Договору слід вважати 31.01.2017, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Зі змісту договору № 13-17 слідує, що на його виконання відповідач мав не пізніше 5 робочих днів після підписання Договору перерахувати аванс.

На підтвердження факту перерахування такого авансу до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 30 від 20.01.2017.

Враховуючи, що при укладенні договору № 13-17 сторонами було визначено, що має бути перехований аванс, а перерахування його відбулось 20.01.2017, тобто на 11 днів раніше за 31.01.2017 - колегія суддів вважає, що Договір було сторонами укладено саме 18.01.2017, а описки щодо дати укладення Договору містять саме акт здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції від 17.04.2017 (а.с. 25), та накладна № 32 від 14.12.2017.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що невірне визначення судом першої інстанції дати укладення Договору жодним чином не вплинуло на встановлення правовідносин сторін та не призвело до неправильного вирішення спору по суті і, відповідно, не може бути підставою для скасування рішення, та зауважує відповідачу на тому, що вищевказані помилки щодо дати договору у акті здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції від 17.04.2017 та накладній № 32 від 14.12.2017 не можуть бути підставою для звільнення сторін від обов'язків, прийнятих на себе за Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору, термін виконання робіт - січень-лютий 2017 року, загальний термін виконання робіт 11 робочих днів.

Вартість виконання робіт за цим договором визначена протоколом узгодження договірної ціни та складає 50 859 грн. у т.ч. ПДВ.

Така ж саме вартість робіт погоджена сторонами й в протоколі узгодження договірної ціни та калькуляції вартості робіт (а.с. 23-24).

Згідно з п. 2.2 Договору виплата здійснюється в наступному порядку: відповідач перераховує позивачу авансовий платіж в розмірі 40%, що має бути перерахований не пізніше 5 робочих днів після підписання Договору, остаточні розрахунки між відповідачем та позивачем здійснюються на протязі 5 робочих днів після підписання відповідачем акту здачі-приймання робіт. У разі затримки перерахування авансу терміни виконання договору корегуються відповідно до термінів отримання авансу на поточний рахунок позивача.

З доданої до матеріалів справи копії платіжного доручення № 30 від 20.01.2017 слідує, що відповідачем перераховано позивачу 20 343,60 грн., що становить 40% суми Договору (50 859 грн.).

Порядок здавання та приймання робіт визначений розділом 3 Договору, згідно з яким:

- приймання та оцінка роботи здійснюється у відповідності з вимогами технічного завдання або іншого документу, що складається на вимогу відповідача (п. 3.1);

- передача відповідачу документації після завершення Договору у цілому здійснюється за документами позивача (накладна, супровідний лист) (п. 3.2);

- після завершення виконання робіт позивач надає відповідачу акту здачі-приймання роботи (п. 3.3);

- відповідач протягом 5 робочих днів з дня отримання ату здачі-приймання роботи та переданої документації зобов'язаний передати позивачу оформлений акт здачі-приймання роботи або надати обґрунтовану відмову. Уразі заперечення щодо обґрунтованості відмови відповідача з боку позивача, позивач складає протокол розбіжностей та діє згідно з чинним законодавством (п. 3.4);

- після підписання акту здачі-приймання роботи відповідач протягом 5 робочих днів сплачує виконавцеві вартість виконаних робіт за договірною ціною відповідно до п. п. 2.1. та 2.2. (п. 3.5. Договору).

З матеріалів справи слідує, що 14.02.2017 уповноваженими представниками сторін підписано накладну № 32 (а.с. 27), зі змісту якої слідує , що відповідачу передано 4 паперові примірники Звіту про науково-технічну роботу Обстеження вестибюлю, платформи, колон та навісу станції метрополітену Лівобережна Святошинсько-Броварської лінії метрополітену в Дніпровському районі міста Києва, а 17.04.2017 складено акт здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи, послуги), проектної продукції та іншої продукції (а.с. 25) про те, що науково-технічна продукція Обстеження вестибюлю, платформи, колон та навісу станції метрополітену Лівобережна задовольняє умовам Договору; договірна ціна складає 50 859 грн., загальна сума авансу, що утримується з вартості виконаних робіт, становить 20 343,60 грн., а перерахувати належить 30 515,40 грн.

Позивач направив відповідачу претензію №473/01-08 від 20.06.2017 (а.с. 28-29) з вимогами сплатити 30 515,40 грн., яку відповідач отримав 27.06.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0311004076830 (а.с. 30), проте матеріали справи не містять доказів відповіді відповідача на зазначену претензію.

Отже, неоплаченими залишились роботи на загальну суму 30 515,40 грн. (50 859 -20 343,60).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що вказані документи не є належними доказами на підтвердження факту виконання позивачем спірних робіт, адже вони підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками, а порядок приймання-передачі робіт цілком відповідає встановленому Договором порядку, а саме, після закінчення виконання робіт позивач за документами позивача (накладна) передає відповідачу документацію та акт здачі-приймання роботи, який відповідач, після отримання таких документів, протягом 5 робочих днів зобов'язаний передати позивачу підписаним або надати обґрунтовану відмову.

Щодо посилань відповідача на те, що сторони не погоджували технічне завдання із вихідними даними, на підставі яких позивач мав би виконувати спірні роботи, колегія суддів зазначає про те, що за змістом п. 3.1 Договору технічне завдання або інший документ, у відповідності з яким здійснюється приймання та оцінка роботи, складається на вимогу відповідача, тобто наявність такого документу не є обов'язковою, а матеріли справи не містять доказів наявності такої вимоги відповідача як до дати прийняття робіт, так і після такої дати.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача станом на дату винесення рішення у справі заборгованості перед позивачем за виконані за умовами Договору роботи в сумі 30 515,40 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 30 515,40 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 3872,53 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку оплатити виконані за Договором роботи, є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 6.2 Договору, у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 робочих днів, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен робочий день прострочення виконання зобов'язань.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, слідує, що при підрахунку пені ним було враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а розрахунок пені є вірним.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 3 872,53 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 694,75 грн., інфляційних витрат в сумі 2 555,70 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт у встановлений строк, позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 694,75 грн. та інфляційних витрат в сумі 2 555,70 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Київбуд Холдинг на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київбуд Холдинг на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/837/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/837/18.

Повний текст постанови складено та підписано: 05.09.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Дата ухвалення рішення05.09.2018
Оприлюднено05.09.2018

Судовий реєстр по справі —910/837/18

Ухвала від 25.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Ухвала від 08.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Постанова від 04.12.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 29.10.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Постанова від 05.09.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Калатай Н.Ф.

Ухвала від 08.08.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Калатай Н.Ф.

Рішення від 12.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Рішення від 12.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Ухвала від 22.05.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

Ухвала від 03.04.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Борисенко І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні