Рішення

від 04.09.2018 по справі 813/2984/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2984/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А. за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколл сервісез" про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі- позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколл сервісез" (далі – відповідач, ТОВ "Інтерколл сервісез") про стягнення боргу у сумі 46490, 80 грн.          

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не виконав нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у звітному 2017 році у кількості 1 особи, оскільки згідно поданого звіту кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю становить 0 осіб. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію, сума якої визначається в розмірі половини середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю до встановленого нормативу. Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача становить 89750,00 грн. Таким чином, відповідач за встановленні порушення повинен був у визначені законом строки, зокрема до 15 квітня 2018 року сплати адміністративно-господарську санкцію у сумі 44875, 00 грн. Однак, відповідачем у встановленні строки кошти сплаченні не були, у зв'язку з чим позивачем відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» за період з 16.04.2018 по 14.06.2018 було нараховано відповідачу пеню у розмірі 1615, 80 грн. Вказує, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 14.06.2018 року становить 46490, 80 грн та підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідач у визначений законом строк подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивує тим, що відповідачем вчинено усі необхідні дії, передбачені законодавством по працевлаштуванню інвалідів, а саме створено робочі місця для інвалідів, відсутні неправомірні відмови інвалідам у прийнятті на роботу, своєчасно надано Львівському міському центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, своєчасно надано звіти позивачу про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку передбаченому законодавством. На переконання відповідача у його діях відсутній склад господарського правопорушенням, а тому підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

3 вересня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Інтерколл сервісез" про витребування доказів.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що ТОВ "Інтерколл сервісез" зареєстроване як юридична особа 25.02.2016 за № 1 415 102 0000 038260, код ЄДРПОУ 40299232, місцезнаходження юридичної особи: 79013, Львівська обл., місто Львів, вул. Грабовського, будинок 11, корпус 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28 лютого 2018 року ТОВ "Інтерколл сервісез" подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту відповідно до поданого звіту здійснило розрахунок.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік, ТОВ "Інтерколл сервісез" визначено суму коштів за 1-не незайняте особами з інвалідністю місце, яка становить 44875, 00 грн.

У зв'язку з несплатою у встановленні строки адміністративно-господарської санкції ТОВ "Інтерколл сервісез" за період з 16.04.2018 по 14.06.2018 було нараховано пеню у розмірі 1615, 80 грн.

30 травня 2018 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту скерувало на адресу ТОВ «Сервус-Україна» претензію № 01-7/393-04, в якій повідомило позивача про встановленні порушення та розмір адміністративно-господарської санкції та пені. Позивач у вказаній претензії просив відповідача у найкоротший термін погасити заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, а також зазначив, що в іншому випадку позивач буде змушений звернутись до суду, що потягне за собою додаткові судові витрати для відповідача.

Проте відповідач жодним чином не відреагував на вимогу позивача, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Приписами статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій, за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, що використовує найману працю.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Нормами наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з вимогами названого Порядку форма N 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно частини 2 вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з пп. 3 ч. 3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067 "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Аналіз наведених норм права свідчить, що законодавством встановлено обов'язок роботодавця створити робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд встановив, що 28 лютого 2018 року ТОВ "Інтерколл сервісез" подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

Як видно із змісту зазначеного звіту, у ТОВ "Інтерколл сервісез" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у відповідача за звітний 2017 рік не було працевлаштовану жодної особи з інвалідністю.

Проте відповідач вважає, що ним не вчинялось жодних порушень. Вважає, що ТОВ "Інтерколл сервісез" вчинено усі необхідні дії, передбачені законодавством по працевлаштуванню інвалідів, а саме створено робочі місця для інвалідів, відсутні неправомірні відмови інвалідам у прийнятті на роботу, надано Львівському міському центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звіти позивачу про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку передбаченому законодавством.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, 15 листопада 2016 року відповідно до наказу TOB «Інтерколл сервісез» №о5/15112016 було створено робоче місце для працевлаштування інваліда і відкрита вакансія на посаду чергового інформаційно-довідкової служби.

27 грудня 2016 року TOB «Інтерколл сервісез» подало заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи копію звітів «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форми № 3-ПН, які були поданні відповідачем у період із жовтня 2016 року по січень 2017 року, а саме від 29.09.2016, від 29.12.2016, від 14.03.2017, від 28.12.2017, від 12.01.2016.

Як видно із наявних в матеріалах справи копій направлень від 14.06.2017, від 22.06.2017, від 29.06.2017, від 31.08.2017, від 20.09.2017, від 26.10.2017, від 13.12.2017, від 02.07.2017 Львівський міський центр зайнятості здійснював направлення на працевлаштування інвалідів до TOB «Інтерколл сервісез» у період з червня 2017 року по липень 2018 року.

Таким чином наведенні обставини свідчать, що відповідачем вжито усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць, тому немає підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 806/1368/17 від 26.06.2018, в якій суд зазначив, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такого ж змісту позиція викладена Верховним Судом України у постановах у справі № 21-60а11 від 20.06.2011, № 21-105а12 від 26.06.2012, № 21-95а13 від 02.04.2013, в яких зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому такими заходами є подання підприємством до центру зайнятості звітів по формі 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто факт повідомлення компетентного держаного органу про виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи те, що немає підстав для застосування до TOB «Інтерколл сервісез» адміністративно-господарських санкцій, тому немає підстав і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати таких санкцій.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79000, пл. Маланюка,6, м. Львів, код ЄДРПОУ 1381758) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколл сервісез" (79013, вул. Грабовського,11, корп.1, м. Львів, код ЄДРПОУ 40299232) про стягнення боргу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

          Суддя Кухар Н.А.