Постанова

від 22.08.2018 по справі 815/557/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/557/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду, яке прийнято 15 березня 2018 року у складі суду судді: Тарасишиної О.М. в місті Одесі по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Гєра до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, вимоги про сплату боргу, податкових повідомлень-рішень, та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Гєра до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління ДФС в Одеській області № 3684 від 18.08.2017 року Про проведення фактичної перевірки юридичної особи ПП Гєра , код ЄДРПОУ 39799579 ; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2017 року № Ю-0017791304 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 27060,40 грн., видану Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579; визнати протиправним та скасувати рішення № 0017801304 від 03.11.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 13530,20 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № 0017821304, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на загальну суму 56898,37 грн., з яких: податкове зобов'язання визначено в сумі 22140,33 грн. та штрафні санкції нараховані в сумі 34758,04 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № 0017811304, яким було збільшено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 4741,51 грн., з яких: податкове зобов'язання визначено в сумі 1845,02 грн. та штрафні санкції нараховані в сумі 2896,49 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року заявлений позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління ДФС в Одеській області № 3684 від 18.08.2017 року Про проведення фактичної перевірки юридичної особи ПП Гєра , код ЄДРПОУ 39799579. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2017 року № Ю-0017791304 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 27060,40 грн., видану Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0017801304 від 03.11.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 13530,20 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № 0017821304, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на загальну суму 56898,37 грн., з яких: податкове зобов'язання визначено в сумі 22140,33 грн. та штрафні санкції нараховані в сумі 34758,04 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра код ЄДРПОУ 39799579. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № 0017811304, яким було збільшено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 4741,51 грн., з яких: податкове зобов'язання визначено в сумі 1845,02 грн. та штрафні санкції нараховані в сумі 2896,49 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579. Стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Гєра (код ЄДРПОУ 39799579) судові витрати у розмірі 3524 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ст. 20, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, згідно наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 18.08.2017 року № 3684 Про проведення фактичної перевірки юридичної особи ПП Гєра код ЄДРПОУ 39799579, та відповідно до направлень, виданих Головним управління ДФС в Одеській області від 21.08.2017 року №№ 5754/13-04, 5755/13-04, 5756/13-04, 5757/13-04, 57558/13-04, 5759/13-04, проведено фактичну перевірку ПП Гєра , за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Сичавка, причал № 260.

За наслідками перевірки складено акт № 1183/15-32-130-04/39799579 від 01.09.2017 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема: ст.ст. 21, 24, 26, 94 Кодексу законів про працю України - не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами; пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1, ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2, ст. 164, ст.ст. 167, 168, 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб з доходів громадян на загальну суму 22140,33 грн.; п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , донараховано єдиного внеску на загальну суму 27060,40 грн.; п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX, п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військового збору на загальну суму 1845,02 грн.; вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 в частині не подання до органів ДФС України Повідомлення про прийняття працівників на роботу .

Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ № 3684 від 18.08.2017 року Про проведення фактичної перевірки ПП Гєра не містить посилань на отримання у встановленому законом порядку відповідної інформації, на підставі якої було призначено фактичну перевірку, а тому відповідно оскаржувану перевірку проведено без законних підстав.

Також, вирішуючи спірне питання та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, та вимогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП ГЄРА не мало трудових взаємовідносин із зазначеними фізичними особами у вказаний період часу, відтак останнє не є податковим агентом вказаних осіб, оскільки не сплачувало їм заробітну плату, а тому не має обов'язку сплачувати донарахований контролюючим органом відповідні податки.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до вимог пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Згідно вимог пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

За правилами п.п. 168.1, 168.2, 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном граничний термін сплати до бюджету податку розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Згідно вимог ст. 171 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Крім того, згідно пп. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.4 пункту 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 пункту 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Крім того, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ).

Частиною 5 статті 8 вказаного Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналіз наведених положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин свідчить, що обов'язковою умовою для визначення податкового порушення в частині обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є встановлення обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, оскільки сплата (перерахування) наведених податків до бюджету пов'язується саме з оподатковуваним доходом.

Проте, під час проведення перевірки відповідачем не встановлено та в акті перевірки не відображено: чи відбулася у спірному випадку виплата доходу; коли відбулася така виплата.

Відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджують виплату доходу позивачем у наведеному в акті розмірі.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано жодних обґрунтувань розміру доходу, який, на думку податкового органу, був виплачений позивачем та з якого не сплачені відповідні податки.

Відповідач не визначив на підставі чого він дійшов висновку, що саме наведений розмір заробітної плати був виплачений позивачем, чим це підтверджується.

Відповідач вказує, що позивачем здійснений допуск працівників без укладення трудового договору, проте взагалі не зазначає, що ним було встановлено саме виплату доходу позивачем цим працівникам та не вказує чим це підтверджується.

Водночас, як вже зазначалось колегією суддів, обов'язковою умовою для нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є встановлення обставин щодо виплати доходу та розміру доходу, який в обов'язковому порядку підлягає виплаті.

Проте, таких обставин відповідачем встановлено не було.

Відповідач в акті оскаржуваної перевірки наводить дані перевірки щодо виплаченого позивачем доходу без будь-яких обґрунтувань на підставі чого останній дійшов висновку про виплату такого доходу та його розмір.

Так само в акті перевірки не зазначено та під час судового розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджує виплату позивачем доходу особам, які працювали на підприємстві позивача без трудового договору, та фактичний допуск таких осіб до роботи на підприємстві позивача.

Колегія суддів наголошує, що відповідач не заперечує, що фактично під час перевірки ним не було встановлено допуск позивачем працівників до роботи без укладення трудового договору та виплати таким особам доходу без сплати податків, а висновки акту фактично ґрунтуються лише на інформації Лиманської ОДПІ.

Проте, відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджують наведену в листах Лиманської ОДПІ інформацію.

Надані позивачем ніким не засвідчені копії посвідчень рибалок/журналів жодним чином не підтверджують факту виплати позивачем доходу та фактичний допуск працівників до роботи.

Навпаки, з наявних в матеріалах справи, письмових заяв гр.гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, які адресовані суду, а також відповідачу, вбачається, що вказані особи не отримували дохід від підприємства позивача та фактично до роботи на цьому підприємстві не приступали.

Так само поясненнями наданими податковому органу працівниками підприємства позивача не підтверджується факт виплати доходу вказаним відповідачем особам та фактичний допуск цих осіб до роботи.

Більш того, колегія суддів наголошує, що за період, за який відповідачем нараховані позивачу податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок, Головним управлінням Держпраці в Одеській області була проведена перевірка додержання позивачем законодавства про працю та не встановлено порушень щодо допуску осіб до роботи без укладення трудового договору, про що складено відповідний акт.

Враховуючи, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області не було встановлено факту допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, то вказані обставини виключають можливість нарахування позивачу зобов'язань щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахувань відповідачем податкових зобов'язань з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, та наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу про проведення перевірки, з огляду на викладене.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом п.п. 75.1.3 п. 75.1 цієї ж статті Кодексу фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

При цьому, за правилами п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За змістом п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездiяльностi контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Отже, суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

В іншому разі в задоволенні вiдповiдних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення вiдповiдної перевірки.

Зазначені висновку суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові вiд 24.12.2010 року у справі № 21-25а10, та Верхового Суду у справі № 826/12612/17 постанова від 17.04.2018 року, у справі № 806/2127/16 постанова від 10.05.2018 року, за якою, особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, направлення на проведення перевірки були пред'явлені, а копія наказу була вручена директору ПП Гєра .

Позивач допустив посадових осіб ДПІ до проведення та за її наслідками останніми був складний відповідний акт перевірки.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено відповідні податкові повідомлення - рішення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування наказу на проведення перевірки позивача, оскільки дія останнього, як акту індивідуальної дії, вже вичерпана.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог, а також підлягають перерозподілу понесені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 241, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Приватного підприємства Гєра до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, вимоги про сплату боргу, податкових повідомлень-рішень, та рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2017 року № Ю-0017791304 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 27060,40 грн., видану Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0017801304 від 03.11.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 13530,20 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № 0017821304, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на загальну суму 56898,37 грн., з яких: податкове зобов'язання визначено в сумі 22140,33 грн. та штрафні санкції нараховані в сумі 34758,04 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № 0017811304, яким було збільшено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 4741,51 грн., з яких: податкове зобов'язання визначено в сумі 1845,02 грн. та штрафні санкції нараховані в сумі 2896,49 грн., яке видане Головним управлінням ДФС в Одеській області Приватному підприємству Гєра , код ЄДРПОУ 39799579.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Гєра (код ЄДРПОУ 39799579) судові витрати у розмірі 1762 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець