Постанова

від 04.09.2018 по справі 804/680/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2018 рокусправа № 804/680/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененко Я.В.

судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Державної фіскальної служби Україні

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (суддя - Букіна Л.Є.) у справі №804/680/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство Трансчермет до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В :

ТОВ НВТ Трансчермет звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.12.2017 року №454931/20294044;

зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну від 17.11.2017 року № 8 реєстраційний номер 9257386326 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що засобами телекомунікаційного зв'язку ТОВ НВТ Трансчермет для реєстрації у ЄРПН було направлено податкову накладну від 17.11.2017 року № 8. Реєстрація вказаної накладної була зупинена з підстав виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:0401 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної у ЄРПН. На виконання вимог п.п.201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем було надано повідомлення до якого додані копії підтверджуючих документів, проте відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав того, що надані копії документів складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправними та просить скасувати його з підстав того, що у порушення п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України відповідачем не було зазначено у квитанції ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких затверджено наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. За таких обставин позивач вказував на те, що за умови наявності у позивача передбачених чинним законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та того, що такі документи були надані відповідачу, останній не мав правових підстав для відмови позивачеві у реєстрації в ЄРПН складеної податкової накладної.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018

року позов задоволено. За наслідками розгляду справи, судом першої інстанції зроблено наступні висновки. Так, по-перше: суд вказав на те, що здійснюючи моніторинг ПН (податкових накладних), контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567. По-друге: можливість надання платником податку вичерпного переліку документів, на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567. З цих підстав, встановивши те, що у Квітанції №1 контролюючим органом не було визначено конкретного виду критеріїв оцінки ступеня ризиків, що слугувало підставою, для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем порушено як вимоги податкового законодавства так і право платника податку подати контролюючому органу необхідні документи для реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної з формулюванням - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН. З цього приводу, суд першої інстанції вказав на те, що таке рішення є необгрунтованим, оскільки у ньому не відображено які із наданих позивачем документів складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН.

Не погодившись з рішенням суду, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач фактично посилається на положення податкового законодавство, яким визначено повноваження контролюючого органу щодо моніторингу поданих податкових накладних, підстави для зупинення реєстрації податкових накладних та підстави для відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що з урахуванням поданих позивачем документів, контролюючим органом було правомірно відмовлено у реєстрації податкової накладної. Крім цього, відповідач вказує на те, що повноваження ДФС щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями відповідача, у зв'язку з чим ухвалення судом рішення про зобов'язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН фактично є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 17.11.2017 року позивачем складено податкову накладну від 17.11.2017 року № 8 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно квитанцій від 05.12.2017 податкову накладну прийнято за № 92557386326, але реєстрацію зупинено згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки така накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків згідно наказу Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 7314. Одночасно запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

На виконання пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України товариство направило на адресу ДФС України Повідомлення у встановленій формі від 13.12.2017 № 1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, з відповідними поясненнями, що ТОВ ПВТ "Трансчсрмет" було підписано договір поставки № 16/11-17 від 16.11.2017 р. з ПП "Завод Металомонтаж" (м. Дніпро) на поставку листа сталевого просічио-витяжного 506 (надалі - продукція). 17.11.2017 p. ТОВ НВТ "Трансчермет" було отримано попередню оплату від ПП "Завод Металломонтаж" за продукцію сумі 336 000,00 грн. ТОВ НВТ "Трансчермет" було виписано та відправлено на реєстрацію податкову накладну № 8 від 17.11.2017 р. на загальну суму 336 000,00 грн., реєстрацію якої було призупинено. Виробником продукції є ТОВ НВТ "Трансчермет". Для виробництва продукції ТОВ НВТ "Трансчермет" використовує лист г/к 5x1500x6000 (СтЗпс), постачальником якого є ТОВ "МД Істейт" (м. Запоріжжя). Калькуляція собівартості продукції додається. Виробництво продукції виконуюється на обладнанні ТОВ НВТ "Трансчермет" у цеху за адресою Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Заводська, 20. виключно своїми працівниками. Реалізація готової продукції відбулась 30.11.2017 р. на загальну суму 342405,00 грн. Транспортування продукції зі складу ТОВ НВТ "Трансчермет" здійснював ПП "Завод Металломонтаж" власним автотранспортом. До вказаного повідомлення додано 23 документи, серед яких була і Таблиця даних платника податків, в якій зазначило про надання достовірної інформації:

- код згідно з КВЕД ДК 009:2010: по порядковим №1-№2: 24.33;

- код придбання (отримання) товарів/послуг згідно УКТ ЗЕД/ДК 016-2010: по порядковим №1: 7208;

- код постачання (виготовлення) товарів/послуг згідно УКТ ЗЕД/ДК 016-2010: по порядковим №2: 7314.

Рішенням комісії ДФС від 20.12.2017 року № 454931/20294044 позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної від 17.11.2017 року № 8 з посиланням на те, що платником податку надано копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в реєстрації у ЄРПН податкової накладної, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Пунктом 74.2 статті 74 ПК України визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних далі - ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики - п.74.3 ст.74 ПК України.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010р.(далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 в 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а)порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за №754/30621.

Згідно з пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

З огляду на вищенаведені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що здійснюючи моніторинг ПН (податкових накладних), контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567.

Встановивши те, що у Квитанції №1 не зазначено критеріїв оцінки ступеню ризику, які визначено Наказом №567, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що контролюючим органом не дотримано обов`язку, визначеного пп.201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що зазначення у Квитанції №1 та віднесення до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків вищевказаної податкової накладної з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:0401 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів, на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку із не зазначенням у Квитанціях №1 критеріїв оцінки ступеню ризику, відповідачем порушено як вимоги податкового законодавства, в частині обов`язку контролюючого органу визначити критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН так і право платника податку подати контролюючому органу вичерпний перелік документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем у порядку, визначеному п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, були надані письмові пояснення та копії документів, що підтверджують продаж товару за договором поставки №16/11-17, укладеному між позивачем та ПП Завод Металомонтаж , які були отримані контролюючим органом.

Разом з тим, контролюючим органом ДФС, було прийнято оспорюванне рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН вказаної вище податкової накладної з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.

У відповідності до підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику ( підпункт 201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.03.2017 року №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Цією постановою встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З огляду на вказані норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішення повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, які саме документи складені з порушенням вимог законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Оскільки, в оскарженому рішенні ДФС не було зазначено конкретних підстав для її прийняття, не зазначено які документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, суд першої інстанції правильно вказав на те, що таке рішення суб`єкта владних повноважень не можливо визнати обгрунтованими, а отже воно не відповідають критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Дійшовши обгрунтованого висновку про неправомірність оскарженого рішення відповідача, суд першої інстанції правильно виходив із того, що належним способом захисту порушеного права є не лише скасування такого рішення відповідача, а й зобов`язання останнього зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументами відповідача про те, що ухваливши таке рішення, суд першої інстанції фактично втрутився у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

У спірному випадку, реалізуючи свої владні повноваження, контролюючий орган, обираючи одне із альтернативних рішень, прийшов до висновку про те, що правильним рішенням є рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Тобто, відповідачем було реалізовано свої дискреційні повноваження шляхом прийняття оскаржених рішень.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, у разі скасування нормативно-правового акту або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке були предметом судового контролю у межах цієї справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі №804/680/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 04.09.2018р.

Повне судове рішення складено 05.09.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк