Постанова

від 30.08.2018 по справі 813/4608/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5706/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Луців І.І.,

представника позивача Тунського А.Р.,

представника відповідача Козича В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 813/4608/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Канзас до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов (рішення суду першої інстанції прийняте суддею Сподарик Н.І. в м. Львові Львівської області, 31.05.2018 року згідно журналу судового засідання о 12:19 год., повний текст рішення виготовлено 11.06.2018 року), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Канзас (далі - Позивач, ТзОВ Канзас , Підприємство) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - Відповідач, ГУ Держпраці) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці № 13031012511-518 від 21.11.2017 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці № 13031012511-519 від 21.11.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держпраці від 24.10.2017 року № 1596-П.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці від 21.11.2017 року №№ 13031012511-518 та 13031012511-519.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив Відповідач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що інспекційне відвідування ТзОВ Канзас відбулося з повним дотриманням норм чинного законодавства України, крім того зазначає, що штатний розпис ТзОВ Канзас , який введений в дію 01.06.2017 року, інспектору в процесі інспекційного відвідування не надавався. Що стосується надання працівникам за їхніми заявами двох вихідних днів за відпрацьовані святкові дні, то наявність такого права у сторін з позиції представника відповідача відсутня в силу ст. 107 Кодексу законів про працю України (ДАЛІ - КЗпП), оскільки оплата в подвійному розмірі мала обов'язково здійснюватись, а вихідний день, як додаткова гарантія, надається за бажанням працівників. Звертає увагу апеляційного суду на те, що в рішенні суду першої інстанції відсутнє будь-яке обґрунтування протиправності скасованої постанови № 13031012511-518, в той час як у справі наявні докази порушень, які стали підставою для її винесення.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника відповідача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 30.10.2017 року за адресою здійснення підприємницької діяльності ТзОВ Канзас проведено інспекційне відвідування Відповідачем у справі. Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування, підставою його є наказ ГУ Держпраці № 1596-П від 24.10.2017 року та лист УСБУ у Львівській області № 1-11/7767 від 19.05.2017 року. Предмет здійснення заходу: дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, відпочинку, оплати праці. В графі, де вказується, що попередня планова перевірка Підприємства проводилась не зазначено нічого. Дата початку заходу 27.10.2017 року, дата закінчення 31.10.2017 року.

В процесі проведення інспекційного відвідування Відповідачем виявлено ряд порушень, які викладені в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13/03/101/2511 від 31.10.2017 року.

15.11.2017 на адресу Підприємства надійшов акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13/03/101/2511 від 31.10.2017 року разом із приписом № 13-03-101/2511-2025 від 31.10.2017 року, що підтверджується інформацією з веб-сайту Укрпошти.

18.11.2017 року Позивачем отримано лист від 14.11.2017 року про виклик на розгляд справи на 21.11.2017 року. В процесі розгляду справи 21.11.2017 року ГУ Держпраці винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13031012511-518 від 21.11.2017 року та № 13031012511-519 від 21.11.2017 року.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ від 21.11.2017 року №№ 13031012511-518 та 13031012511-519 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Апеляційний суд частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Процедура проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначена Законом України 5 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі за текстом - Порядок № 390) та Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 Про Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок № 295).

З матеріалів справи, а саме - оскаржуваних постанов, припису та акту перевірки встановлено, що Позивачем допущено порушення ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , ст. 107 КЗпП України - не проводилась оплата роботи у святковий час, ст.108 КЗпП України, ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ч. 1 ст. 33 Закону України Про оплату праці , Закону України Про індексацію грошових доходів населення - не забезпечено нарахування та виплату індексації за червень 2017 року 52-х працівників Товариства, згідно наданих адміністрацією Товариства для огляду штатного розпису на 2017 рік, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 83 КЗпП України, ст. 116 КЗпП України.

Однак, з наказу № 20 директора ТзОВ Канзас від 10.05.2017 року Про затвердження штатного розпису встановлено, що зазначеним наказом введено нові посади водіїв-кондукторів з новими посадовими обов'язками (42 посади), нові посади механіків-авторемонтників (4 посади), нову посаду бухгалтер-кадровик (1 посада) та заступника директора (1 посада). Відповідні посади були введені з метою визначення чіткого функціонального обсягу робіт, які мають здійснювати працівники та можливості контролю за виконуваними обов'язками всіма працівниками. Працівниками написано заяви на переведення із займаних ними посад на новостворені посади із іншими функціональними обов'язками, згідно посадових інструкцій з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, які також долучені до матеріалів справи. 26.05.2017 року наказом директора ТзОВ Канзас № 21 у зв'язку з написанням працівниками заяв про переведення їх на нові посади введено в дію штатний розпис з 01.06.2017 року.

Згідно приписів п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Приписами 1-1 даного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Враховуючи, що 48 працівників Товариства було переведено з 01.06.2017 року на нові посади на тому ж підприємстві, індексація має нараховуватись тільки з місяця наступного з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, тобто в місяці, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, починаючи від липня 2017 року.

Щодо покликань апелянта на те, що відповідні докази не слід враховувати, оскільки такі не були представлені позивачем інспекторам під час проведення інспекційного відвідування апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які саме документи вимагались відповідачем у позивача під час проведення інспекційного відвідування.

Додатковими доказами переведення працівників на новостворені посади є трудові книжки та підписані ними посадові інструкції, в яких відображені дії по переведенню їх на нові посади 01.06.2017 року та ознайомлення з їхніми посадовими обов'язками.

Щодо відсутності обов'язку по додатковій оплаті працівникам Товариства за роботу у святковий час колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Тобто за наявності бажання працівника та роботодавця за роботу у святковий чи неробочий день працівнику взамін подвійного розміру за відпрацьований час можуть бути надано взамін інший день для відпочинку.

З матеріалів справи встановлено, що по підприємству діє наказ № 73 від 10.12.2014 року, згідно якого встановлено працівникам, які залучаються до роботи у вихідні дні, два дні відгулу без збереження заробітної плати за погодженням сторін, згідно поданої заяви. Працівниками ТзОВ Канзас за відпрацьовані ними святкові дні у добровільному порядку було написано заяви директору ТзОВ Канзас з проханням надати два вихідних дні в згідно вказаних в них датах. З врахуванням поданих заяв та обопільної згоди працівників та роботодавця за всі відпрацьовані святкові та неробочі дні всім працівникам надано вказані ними інші два робочі дні для відпочинку, окрім ОСОБА_3, якому компенсовано в інші відмінні від його вимоги дні відпочинку.

Вказані вище обставини підтверджуються даними табелю обліку робочого часу, який наявний в матеріалах справи.

Покликання апелянта на можливу маніпуляцію з доказами у справі колегією суддів не береться до уваги, оскільки ним не доведено протилежне, а лише вказано на помилки у наказах про надання відпустки та прийняття на роботу, де зазначено посаду водій , а не водій-кондуктор . Наявність даних обставин не спростовує факту переведення 48-ми працівників на новостворені посади.

Здійснена Позивачем оплата сум працівникам за червень 2017 року в якості індексації та за відпрацьовані святкові та неробочі дні не є доказом наявності порушень, оскільки відсутність таких встановлена наданами суду доказами. Разом з тим, суд першої інстанції, що такі виплати стали можливими внаслідок некомпетентних та помилкових дій посадових осіб Підприємства, які проводили дані платежі в період проведення інспекційного відвідування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, про факти порушення, які були виявлені в процесі інспекційного відвідування, Позивач дізнався лише 15.11.2017 року, коли на адресу Підприємства надійшов акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13/03/101/2511 від 31.10.2017 року разом із приписом № 13-03-101/2511-2025 від 31.10.2017 року, що підтверджується інформацією з веб-сайту Укрпошти. Відтак, законним є висновок суду першої інстанції, що сплата індексації та виплат за святкові і неробочі дні Позивачем здійснені самостійно і не у зв'язку з виконанням вимог припису.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці від 21.11.2017 року 13031012511-519 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, в частині скасування постанови від 21.11.2017 року № 13031012511-519 правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині немає.

В той же час, слушними є покликання апелянта на відсутність буть-якого обґрунтування судом першої інстанції протиправності оскаржуваної постанови Відповідача від 21.11.2017 року № 13031012511-518.

Не наведено відповідних обґрунтувань незаконності даної постанови і у позовній заяві.

Відповідачем надані докази виявлених порушень, які стали підставою для винесення постанови від 21.11.2017 року № 13031012511-518 - незабезпечення достовірності обліку виконуваної працівниками роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, порушення термінів виплати заробітної плати, нарахування та виплати коштів, що належать при звільненні виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

Ці докази не були спростовані Позивачем у суді першої інстанції та при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду.

Тому підстави для висновку про незаконність постанови від 21.11.2017 року № 13031012511-518 відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що висновок суду першої інстанції щодо незаконності постанови відповідача від 21.11.2017 року № 13031012511-518 не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 241, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 813/4608/17 скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області № 13031012511-518 від 21.11.2017 року та винести в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 813/4608/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Повний текст судового рішення складено 04.09.2018