Постанова

від 04.09.2018 по справі 809/539/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5469/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Богаченка С.І., Гінди О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Прикарпаттяобленерго до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Грицюк П.П.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 25 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2018 року ПАТ Прикарпаттяобленерго звернулося в суд з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2018 року № 0001394810 та № 0001404810.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що твердження відповідача щодо здійснення нереальних операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "АСТ Технології" є такими, що не відповідають дійсності, оскільки фіскальний орган при проведенні перевірки взяв до уваги відносини ТОВ "АСТ-Технології" з підрядником ПП "Фоксбет", які зафіксовані в акті від 11 липня 2014 року № 340/22-03/38851234 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Фоксбет" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01 березня 2014 року по 31 травня 2014 року, у зв'язку з тим, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Фіскальний орган при встановленні нереальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "АСТ-Технології" взяв до уваги господарські відносини з ПП "Фоксбет", яке не було контрагентом позивача, а господарські відносини з ТОВ "АСТ-Технології" були належним чином оформлені, що підтверджується відповідними документами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15 лютого 2018 року № 0001394810 та № 0001404810. Рішення ухвалене в порядку письмового провадження.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що господарські операції ПАТ "Прикарпаттяобленерго" з ТОВ "АСТ-Технології" відповідають меті діяльності товариства та підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а наведені в Акті перевірки висновки відповідача, що слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не обґрунтовуються жодними належними доказами, а носять швидше інформаційний характер.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ АСТ-Технології здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ АСТ-Технології , фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ АСТ-Технології та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також, згідно ухвали Святошинського районного суду м. Києва СІ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві порушено кримінальне провадження № 32015100080000127 від 03 листопада 2015 року за ч. 3 ст. 212 КК України, в ході досудового розслідування якого встановлено, що службові особи ТОВ АСТ-Технології у період 2013-2014 років при взаємовідносинах з ПП Фоксбет мають ознаки фіктивності, ухилилися від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що посилання відповідача на акти перевірки ТОВ АСТ-Технології , як на докази фіктивності господарської діяльності, не свідчать про наявність або відсутність обставин справ, оскільки стосуються відносин ТОВ АСТ-Технології з ПП Фоксбет . ПАТ Прикарпаттяобленерго не мало господарських відносин з ПП Фоксбет . Вважає, неможливість проведення перевірки у суб'єкта господарювання, як зазначено в акті перевірки ТОВ АСТ-Технології , не свідчить про неможливість виконання ним робіт.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 20 вересня 1995 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби. Основним видом економічної діяльності позивача згідно коду КВЕД 35.12 передача електроенергії.

Офісом великих платників податків ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", з питань господарських відносин з ТОВ "АСТ-Технології" за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) вищезазначеного контрагента, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт № 14/28-10-48-10/00131564 від 01 лютого 2018 року (том 1 а.с.20-53).

Перевіркою встановлені порушення ПАТ "Прикарпаттяобленерго": 1) п. 5-8, п. 11, п. 14, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, п. 135.1 ст. 135, пп. 134.1 п. 134.1 с. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 74281,00 грн, в т.ч. за 2015 рік - 27011,00 грн, 2016 рік - 27011,00 грн, 9-ть місяців 2017 року - 20258,00 грн; 2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в сумі 300125,00 грн, в т. ч. за березень 2014 року - 300125,00 грн.

На підставі акта № 14/28-10-48-10/00131564 прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2018 року: № 0001394810, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 92851,25 грн, в тому числі 74281,00 грн за податковим зобов'язанням та 18570,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001404810, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 375156,25 грн, в тому числі 300125,00 грн за податковим зобов'язанням та 75031,25, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.16-17).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи слідує, що 30 січня 2014 року між ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (замовник) та ТОВ "АСТ-Технології" (генпідрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 2014/166, за умовами якого Замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт: монтажні та пусконалагоджувальні роботи з телемеханізації. Склад та обсяг робіт, що доручаються генпідряднику, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору. Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору визначається твердою договірною ціною і складає 527245,00 грн згідно зведеної договірної ціни (Додаток до цього договору № 2) та кошторисних розрахунків (Додаток до цього договору № 3). Відповідно до п. 5.5. за результатами роботи генпідрядник складає акт приймання виконаних робіт (примірна форма КБ-2в), акт вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт, Довідку про вартість виконання будівельних робіт/ та витрат/ (примірна форма № КБ-3) (том 1 а.с.82-90).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "АСТ-Технології" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку: акти приймання виконаних будівельних робіт від 01 вересня 2014 року, від 11 вересня 2014 року, від 30 вересня 2014 року, від 30 вересня 2014 року, від 08 жовтня 2014 року, від 09 жовтня 2014 року, від 10 жовтня 2014 року, від 13 жовтня 2014 року, від 03 листопада 2014 року, від 07 листопада 2014 року, від 01 грудня 2014 року, від 05 грудня 2014 року, від 08 грудня 2014 року, від 12 грудня 2014 року; довідки про вартість виконаних робіт примірної форми КБ-3; податкові накладні № 14 від 11 березня 2014 року, № 20 від 13 березня 2014 року, № 22 від 19 березня 2014 року, № 28 від 24 березня 2014 року, № 33 від 25 березня 2014 року (том 1 а.с.92-256)

Також, 30 січня 2014 року між ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (замовник) та ТОВ "АСТ-Технології" (генпідрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 2014/167, за умовами якого Замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт: монтажні та пусконалагоджувальні роботи з телемеханізації. Склад та обсяг робіт, що доручаються генпідряднику, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору. Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору визначається твердою договірною ціною, згідно Договірної ціни № 1 (Додаток № 1), згідно договірної ціни № 2 (Додаток № 2), згідно договірної ціни (Додаток до цього договору № 3), згідно договірної ціни (Додаток до цього договору № 4). Відповідно до п. 5.5. за результатами роботи генпідрядник складає акт приймання виконаних робіт (примірна форма КБ-2в), акт вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт, Довідку про вартість виконання будівельних робіт/ та витрат/ (примірна форма № КБ-3) (том 1 а.с.54-58).

На виконання умов вищевказаного договору складено Акти приймання виконаних будівельних робіт від 18 червня 2014 року, від 25 червня 2014 року, від 01 вересня 2014 року, від 11 вересня 2014 року та довідки про вартість виконаних робіт примірної форми КБ-3, а також виписано податкову накладну № 30 від 25 березня 2014 року(том 1 а.с.59-80, 81).

Наведеними документами, які, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується фактичне виконання робіт для позивача контрагентом ТОВ "АСТ-Технології".

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з даним контрагентом.

Стосовно посилань відповідача на акт від 12 серпня 2014 року № 384/26-57-22-010/ 34645705 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АСТ-Технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Фоксбет" за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

В основу даного акту покладено, як доказ - акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 11 липня 2014 року № 340/22-03/38851234, в якому, зазначено, що "Зустрічну звірку Приватного підприємства "Фоксбет" неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство за податковою адресою не знаходиться"

В зазначеному вище акті предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та ТОВ "АСТ-Технології", по яких формувався податковий кредит, а тому вказаний документ жодним чином не є належним доказом підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентом.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статтей 73 і 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також на переконання колегії суддів, посилання відповідача на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва за ознаками кримінальних правопорушень, а саме: СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві порушено кримінальне провадження № 32015100080000127 від 03 листопада 2015 року за ч. 3 ст. 212 КК України, в ході досудового розслідування якого встановлено, що службові особи ТОВ "АСТ-Технології" у період 2013-2014 років при взаємовідносинах з ПП "Фоксбет" мають ознаки фіктивності, ухилилися від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, не є належним доказом у даній справі, оскільки не стосується обставин щодо реальності господарської діяльності з ТОВ "АСТ-Технології".

В свою чергу сама наявність кримінального провадження, в яких фігурантом є контрагент позивача, не можуть бути доказами спростування господарських операцій позивача з ТОВ "АСТ-Технології", оскільки, відсутні пояснення або протоколи допиту осіб, які б вказували на нереальність господарських операцій, відсутні вироки у відповідній справі, а зазначені відомості не були предметом дослідження під час податкової перевірки. Доказів того, що осіб щодо яких порушені кримінальні провадження, було визнано винними у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (фіктивне підприємництво) матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Частиною 3 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування(ч.4 ст.73 КАС України).

Колегія суддів апеляційного суду вважає неправомірними висновки відповідача про порушення ПАТ Прикарпаттяобленерго норм податкового законодавства, позаяк у даному випадку відповідачем не доведено ані протиправної діяльності контрагента позивача, ані існування безпосереднього зв'язку між окремими епізодами такої можливої протиправної діяльності контрагента позивача та самим позивачем і їх впливу на реальність господарської діяльності, яку провадив позивач.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін .

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 809/539/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді С. І. Богаченко О. М. Гінда