Постанова

від 29.08.2018 по справі 815/2119/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

Київ

справа №815/2119/17

адміністративне провадження №К/9901/3368/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

при секретарі: Горбатюку С.В.,

за участю представників сторін: представника позивача-Кириченка Р.Ю., представника відповідача - Павловича Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 (головуючий суддя: Кравченко М.М.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (головуючий суддя: Романішин В.Л., судді: Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.)

у справі № 815/2119/17

за позовом підприємства Тирас у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Тирас у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2017: № 0000791401 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 20043078,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та на 10021539,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000801401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21387221,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та на 5686047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.01.2017: № 0000791401, № 0000801401.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 47.1 ст. 47, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК України), ст.ст. 7. 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача зводяться до того, що суди зробили помилковий висновок про неврахування відповідачем ухвали про забезпечення позову, постановленої у справі № 815/7485/16, так як оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті на наступний день після прийняття рішення по суті позову, тобто після закінчення строку її дії; а також не врахували норми пункту 44.6. ст. 44 ПК України щодо наслідків ненадання платником податків документів при проведенні перевірки.

У поданому на касаційну скаргу відзиві, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну, посилаючись на правильність рішень судів першої та апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити касаційну скаргу без задоволення із підстав, викладених у відзиві. Тоді як представник відповідача - касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. При цьому, представник відповідача під час судового засідання в усному порядку просив суд прийняти зміни до вимог касаційної скарги - скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

У силу норми частини 1 ст. 337 КАС України, згідно з якою право внесення змін та доповнень до касаційної скарги обмежено строком на касаційне оскарження, заявлене у судовому засіданні клопотання представника позивача не може бути прийняте касаційним судом. Ця норма кореспондується із нормою частини 1 ст. 218 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.10.2017).

У відповідності до норм частини 1 ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової перевірки від 29.12.2016 № 408/15-32-14-01/22457496.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушені норми пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.6 ст. 44, пункту 85.2 ст. 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, ст.. 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України: у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 21387221,00 грн. за 2014 рік, 2015 рік, 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2016 року; ПДВ на загальну суму 20043078,00 грн. за період із січня 2014 року по вересень 2016 року. При цьому, висновки акту перевірки обґрунтовані ненаданням під час перевірки платником податків документів на підтвердження показників податкового обліку.

За наслідками перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2017: № 0000791401 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 20043078,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та на 10021539,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000801401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21387221,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та на 5686047,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що вказана перевірка була призначена відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 26.10.2016 №1730. На підставі протоколу виїмки від 10.11.2016 року СВ УСБУ в Одеській області у підприємства Тирас у вигляді ТОВ були вилучені усі документи бухгалтерського, касового, банківського та податкового обліку, а також чекові книжки, чорнові записки, а також системні блоки від персональних комп'ютерів, флеш-носії та електронні носії інформації, що містять дані бухгалтерського обліку.

Наказом відповідача від 14.11.2016 № 1880, у зв'язку із вилученням документів фінансово-бухгалтерської документації на підставі протоколу обшуку від 10.11.2016, проведеного у межах досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802, перенесено термін проведення документальної виїзної планової перевірки позивача до надання вилучених документів слідчим відділом УСБУ в Одеській області.

У зв'язку з наданням СВ УСБУ в Одеській області доступу до вилучених документів, наказом відповідача від 30.11.2016 № 2028 було поновлено термін проведення документальної виїзної планової перевірки позивача з 07.12.2016 терміном на 9 робочих днів.

Наказом відповідача від 14.12.2016 № 2158 термін проведення перевірки продовжено з 20.12.2016 на 5 робочих днів.

Вказані накази відповідача від 30.11.2016 № 2028 та від 14.12.2016 № 2158 були предметом судового оскарження в адміністративній справі № 815/7485/16 за позовом Підприємства ТИРАС у вигляді ТОВ до Головного управління ДФС в Одеській області, Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про визнання незаконними дій, скасування наказів від 30.11.2016 № 2028, від 14.12.2016 № 2158. У межах розгляду цієї справи ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2016 було задоволено клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову та заборонено Головному управлінню ДФС в Одеській області приймати рішення за результатами проведеної на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 26.10.2016 № 1730 документальної планової перевірки Підприємства ТИРАС у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, код за ЄДРПОУ 22457496 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, яка оформлена актом Головного управління ДФС в Одеській області від 29.12.2016 № 408/15-32-14-01/22457496 до розгляду судом справи по суті.

За наслідками розгляду цієї адміністративної справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, адміністративний позов Підприємства ТИРАС у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було задоволено частково, визнані протиправними та скасовані накази ГУ ДФС в Одеській області від 30.11.2016 № 2028 Про поновлення терміну проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ ТИРАС , код ЄДРПОУ 22457496 та від 14.12.2016 № 2158 Про продовження терміну проведення документальної планової перевірки ТОВ ТИРАС , код ЄДРПОУ 22457496 , в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Вказаною постановою встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2016 було скасовано арешт з майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.11.2016 в рамках кримінального провадження № 42014000000000802 та зобов'язано повернути майно та документи власнику - позивачу. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2016 Івановим В.В. було зобов'язано посадових осіб органу досудового розслідування кримінального провадження № 22016160000000386 від 28.11.2016 та прокуратури Одеської області негайно виконати ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Деруса А.В. від 25.11.2016 щодо повернення ТОВ ТИРАС вилучених під час проведення обшуків майна та документів. Однак, як встановлено було у судовому процесі справи № 815/7485/16, станом на момент розгляду даної справи, ухвали суду щодо повернення майна та документів не виконані. Вказані обставини, враховуючи обізнаність контролюючого органу про них, стали підставою для скасування наказів від 30.11.2016 № 2028 та від 14.12.2016 № 2158.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з неправомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Такий висновок обґрунтовано тим, що вони прийняті всупереч забороні, встановленій ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2016 про забезпечення позову, дія якої, за висновком судів, закінчується датою набранням законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 - 23.05.2017, та посиланням на встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 у адміністративній справі № 815/7485/16 обставини неправомірності наказів відповідача від 30.11.2016 № 2028 та від 14.12.2016 № 2158. Апеляційний суд, також послався на невідповідність висновків акту перевірки нормам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, далі - Порядок № 727).

Однак, із такими висновками не можна погодитись, оскільки вони зроблені з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин у справі та належної оцінки доданих до справи доказів

Відповідно до частини 1 ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаними правовими нормами чітко визначено кінцевий термін дії заходів забезпечення позову - до ухвалення рішення в адміністративній справі. Суди першої та апеляційної інстанції помилково ототожнили етап прийняття рішення у справі із етапом набрання законної сили таким рішенням. Випадок збереження вжитих заходів забезпечення позову до набрання законної сили постанови передбачені частиною 4 ст. 118 КАС України, і вони стосуються ситуації відмови у задоволенні позову судом першої інстанції.

Згідно з частиною 4 ст. 118 КАС України, якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

Як встановлено у судовому процесі, однією з правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, були висновки контролюючого органу про недотримання позивачем норм пункту 44.6 ст. 44 ПК, зокрема: ненадання під час перевірки документів первинного обліку. На підставі яких позивач здійснив відповідні зміни у власному податковому обліку. Тоді як заперечуючи проти такого висновку відповідача, позивач посилався на вилучення таких документів під час обшуку у межах досудового розслідування у кримінальні справі.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

Абзацом першим пункту 44.6 ст. 44 ПК встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності. У той же час, норма пункту 44.6 містить виняток - виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Відповідно до пункту 85.9 ст. 85 ПК у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі обставини вилучення правоохоронним органом, УСБУ в Одеській області, первинних документів позивача та не повернення цих документів позивачу згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2016, скасування наказів відповідача від 30.11.2016 № 2028 та від 14.12.2016 № 2158, якими поновлено та продовжено терміни проведення перевірки відповідно, зробили висновок про відсутність підстав для поновлення та проведення перевірки позивача; необґрунтованість посилання відповідача на норми пункту 44.6 ст. 44 ПК як підстави для висновку про непідтвердження показників податкового обліку позивача та збільшення сум грошового зобов'язання згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом із тим, такі висновки судів не можуть вважатися такими, що зроблені на підставі повного, безпосереднього, всебічного, та об'єктивного дослідженні доказів.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач у судовому процесі посилався на те, що вилучені під час обшуку документи не підтверджують правомірності здійснених позивачем змін у власному податковому обліку за період, який охоплювався перевіркою. При цьому. відповідач звертав увагу суду на те, що позивачу неодноразово пропонувалось надати інші документи на підтвердження здійснених змін у власному податковому обліку, дані бухгалтерського обліку. Про ненадання таких документів на перевірку відповідачем складались відповідні акти. У відповідь на вказані запити відповідача позивач листами посилався тільки на факт вилучення таких документів під час обшуку згідно з протоколом обшуку від 10.11.2016.

Вказані доводи відповідача не знайшли свого відображення у судових рішеннях та не були оцінені судами. Тоді як відповідач звертав увагу суду, що вилучені під час обшуку документи є лише невеликою частиною тих, з посиланням на які позивач здійснив зміни у власному податковому обліку.

Обставини щодо встановлення того, які саме документи були вилучені у позивача згідно з протоколом обшуку від 10.11.2016 та доступ до яких працівники відповідача отримали від УСБУ в Одеській області, підлягали встановленню у судовому процесі, так як входять до процесу доказування при вирішенні питання про правомірність посилання відповідача на норми пункту 44.6 ст. 44 ПК як підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, обставини, які згідно з актом перевірки стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при веденні податкового обліку, не можуть вважатися встановленими, з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України.

Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору - скасування податкових повідомлень-рішень, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 ст. 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 цієї статті).

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити обставини щодо порушень, на які відповідач посилається як підставу для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст. ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко