Рішення

від 05.09.2018 по справі 328/2354/18

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/2354/18

05.09.2018

2-о/328/104/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2018 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участі секретаря судового засідання Баздирь О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Токмацький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту смерті особи у порядку статті 317 ЦПК України,

в с т а н о в и в:

04 вересня 2018 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце смерті - місто Донецьк, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3. В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Донецьк помер іі батько ОСОБА_2. Заявнику було відмовлено у реєстрації смерті батька та видачі свідоцтва про смерть у зв'язку з тим, що для встановлення факту смерті ОСОБА_2 пред'явлений документ, виданий на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Оскільки встановлення факту смерті необхідне заявнику для державної реєстрації смерті, іншим шляхом встановити цей факт неможливо, вона змушена звернутись до суду.

У судове засідання заявник не з'явилась, надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, заяву підтримує та просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Токмацького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти вимог заявника не заперечує.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За ч.1 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.

Відомості про смерть особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до абзацу першого п.13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до п.1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні , затверджених Наказом МЮУ 18.10.2000 року №52/5 передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

В силу вимог ч.2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою померлого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника НОМЕР_3 від 24.04.1958, та копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 23.07.1977.

Заявник ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією довідки від 03 жовтня 2017 року за НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тому заява про встановлення факту смерті підсудна Токмацькому районному суду Запорізької області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Донецьк помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підтвердження чого до заяви долучено копії лікарського свідоцтва про смерть за № 87 від ІНФОРМАЦІЯ_3, довідки про причину смерті (до форми № 106/у за №87, яка видається для поховання), договіру-замову №781/16 про організацію та проведення поховання, свідоцтва про смерть.

При цьому, оскільки документи, що підтверджують факт смерті батька заявника, видані установами на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, вони є недійними і не створюють правових наслідків.

Токмацьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 з причини пред'явлення документа, що підтверджує факт смерті, виданого на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 (зі змінами від 7 лютого 2018 р. № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До таких населених пунктів входить місто Донецьк, на території якого ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2

Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті батька у встановленому Законом порядку.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, документи про смерть, видані на тимчасово окупованій території України, є недійсними та не створюють правових наслідків.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Loizidou v.Turkev , Cyprus v.Turkev , а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v.the Republik of Moldova and Russia ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації смерті особи є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, яким є заявник у справі, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце смерті - місто Донецьк, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть її батька, видане державним органом України.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13, 259, 264-265, 273, 293-294, 315-317, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 83027, АДРЕСА_1, проживає за адресою: 71741, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2), заінтересована особа: Токмацький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (місце знаходження: 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця В.Вишиваного, 270, код ЄДРПОУ 38429133), про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, місце смерті Україна, Донецька область, місто Донецьк.

Відповідно до вимог ч.4 ст.317 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорозької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: