Рішення

від 15.08.2018 по справі 202/7280/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/7280/17

Провадження №2/202/515/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 серпня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

представника позивача -ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради , ОСОБА_6 ОСОБА_5 закладу Дніпропетровська міська лікарня №3 Дніпропетровської міської ради ОСОБА_7, третя особа Дніпровська міська рада про зміну дати звільнення та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в листопаді 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради , ОСОБА_6 ОСОБА_5 закладу Дніпропетровська міська лікарня №3 Дніпропетровської міської ради ОСОБА_7, третя особа Дніпровська міська рада про поновлення на роботі та відшкодування збитків. В ході розгляду справи позовні вимоги були змінені на зміну дати звільнення та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач в уточненій позовній заяві посилалася на те, що вона з 20 серпня 2008 року працювала на посаді лікаря отоларинголога у Державному закладі Відділкова лікарня станції Нижньодніпровськ - вузол ДП Придніпровська залізниця , яка на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 37/5 від 30.03.2016 року реорганізована шляхом перетворення на юридичну особу ОСОБА_5 заклад Дніпропетровська міська лікарня №3 та в подальшому ліквідовано шляхом приєднання до ОСОБА_5 закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 10 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №49/12 від 27.07.2016 р. З вересня 2015 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною - сином ОСОБА_8, 03 вересня 2015 року до досягнення ним трьох років. Крім того має на утриманні доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Обох дітей вона виховує без батьків. 19 вересня 2016 року у приміщенні ОСОБА_5 закладу Дніпропетровська міська лікарня №3 головою ліквідаційної комісії ОСОБА_7 їй було вручено повідомлення, про те, що посада яку вона обіймала скорочується і що вона підлягає звільненню за п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до ст.49-2 КЗпП України з 03.10.2016 року їй було запропоновано посаду 0,5 ст. лікаря - отоларинголога ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради . При цьому при усному спілкуванні її було запевнено, що всі інші дії щодо переведення відбудуться без її участі між двома закладами. Також вона повідомила про те, що не може постійно слідкувати за перетвореннями з комунальним закладом де вона працює, так як сама виховує двох дітей. З кінця 2016 року по липень 2017 року вона неодноразово спілкувалася з головою ліквідаційної комісії ОСОБА_7, однак жодним чином її не повідомили про те, що вона має прибути до відповідача або за трудовою книжкою або для надання заяви для переведення. 25.07.2017 року вона звернулася до головного лікаря ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради з проханням повідомити її про дату та номер наказу про переведення її на посаду лікаря-отоларинголога на 0,5 ставки до їх закладу, однак їй надійшов лист із відповіддю про те, що оскільки нею не подано заяву, трудову книжку, паспорт та інші документи, то трудовий договір з нею не укладався та наказ про прийом на роботу не видано. 26 грудня 2017 року вона звернулася з заявою до ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради щодо прийняття її на роботу на посаду лікаря-отоларинголога на 0,5 ставки та відповідно до наказу від 26 грудня 2017 року вона була прийнята до ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради на посаду лікаря - отоларинголога на 0,5 ставки. При працевлаштуванні їй стало відомо, що весь цей час трудова книжка знаходилася у відповідача в архіві разом з особовою справою. Зазначила що між звільненням та прийняттям на роботу перерви бути не повинно, однак у зв'язку з невидачею трудової книжки, не ознайомлення її з наказом про звільнення, відсутності листів між двома підприємствами про переведення, заяви про її звільнення та недодержання двомісячного строку після попередження про вивільнення (заява датована 01.08.2016) при її звільнені відповідачем порушені норми трудового законодавства та через це та вину відповідачів між її звільненням з КЗ Дніпропетровська міська лікарня №3 30.09.2016 року та прийняттям її на роботу до ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради 26.12.2017 року пройшло майже 15 місяців, що суперечить нормам трудового законодавства. У зв'язку з незаконними діями відповідачів їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя, вона перебуває під постійним тиском, ставляться під сумнів її ділові та кваліфікаційні здібності як лікаря, їй погрожують через її рідних та знайомих, вона знаходиться в постійному стресі та напрузі, на підставі чого в неї з початку 2017 року зникло молоко, що також зазначилось певним чином на здоров'ї дитини. Вона постійно знаходиться під наглядом своєї рідні через постійні запаморочення, які спричинені стресом та депресією щодо втрати роботи, страхами щодо виходу з лікарняного та позбавлення її заробітку за професією. Моральна шкода оцінена в розмірі 20000 грн.

Просила суд: зобов'язати ОСОБА_5 заклад Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради , що є правонаступником ОСОБА_5 закладу Дніпропетровська міська лікарня №3 змінити дату звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря отоларинголога з 30.09.2016 року у ОСОБА_5 закладі Дніпропетровська міська лікарня №3 на 22.12.2017 року та стягнути з ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції. Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XIIIПерехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачаОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Неодноразово подала відзиви в яких просила відмовити, посилаючись на відсутність порушень прав позивача та безпідставності позовних вимог про дату звільнення та стягнення моральної шкоди. Звернула увагу суду на неправдивість обставин викладених позивачкою в позовній заяві. Зазначила, що така ситуація виникла саме з вини позивачки.

ВідповідачОСОБА_6 ОСОБА_5 закладу Дніпропетровська міська лікарня №3 Дніпропетровської міської ради ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася. Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином.

Представник третьої особи Дніпровської міської ради просив суд відмовити в задоволені позовних вимог, зазначив, що саме через бездіяльність позивача і виникла спірна ситуація.

Свідок ОСОБА_10, яка працювала начальником відділу кадрів у ОСОБА_5 закладі Дніпропетровська міська лікарня №3 , розповіла про те, що за два місяці позивачка була попереджена, як всі працівники про реорганізацію. В кабінеті головного лікаря окремо кожному із 200 працівників пропонували вакантні посади в ОСОБА_5 закладі Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 та в амбулаторію загальної практики-сімейної медицини №6. Позивачці запропонували 0,5 ставки лікаря - отоларинголога з якою вона погодилася. Через декілька днів ОСОБА_4 зателефонувала і сказала, що вона не погоджується на 0,5 ставки лікаря - отоларинголога. Їй запропонували ще 0,5 ставки лікаря в військкоматі, але вона не погодилася. ОСОБА_4 не написала заяву про прийом на роботу. В день коли працівники писали заяви про прийом ОСОБА_4 не приїхала. Їй неодноразова направлялися попередження, особисто вона телефонувала їй тричі за день. Одного разу ОСОБА_4 приїхала з хлопцем, який погрожував головному лікарю. Факт погроз було зафіксовано. Влітку 2017 року ОСОБА_4 зробила копію трудової книжки, однак трудову книжку не забрала.

Свідок ОСОБА_11, мати позивачки, розповіла про те, що до весни 2017 року її донька нічого не говорила про звільнення. Тільки весною 2017 року вона розповіла їй про звільнення. Її донька була в стані нервового зриву, вона не розуміла, чому з нею так вчинили. Вона плакала і говорила про те, що в неї немає місця роботи. В такому стані вона не могла доглядати за дітьми.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що відповідно до наказу №78 від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_4 була прийнята на посаду лікаря отоларинголога у Державний заклад Відділкова лікарня станції Нижньодніпровськ-Вузол ДП Придніпровська залізниця , який на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №37/5 від 30.03.2016 р. було реорганізовано шляхом перетворення в юридичну особу ОСОБА_5 заклад Дніпропетровська міська лікарня № 3 Дніпропетровської міської ради .

Згідно з заявою ОСОБА_4 знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-років ОСОБА_8, 03 вересня 2015 року з 21.11.2015 року по 03.09.2018 року.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 49/12 від 27.07.2016 р. ОСОБА_5 заклад Дніпропетровська міська лікарня № 3 Дніпропетровської міської ради було ліквідовано (припинено) шляхом приєднання до ОСОБА_5 закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпропетровської міської ради ; відповідно до п. 1 Рішення № 49/12: Припинити юридичну особу ОСОБА_5 заклад Дніпропетровська міська лікарня № 3 Дніпропетровської міської ради у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до ОСОБА_5 закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 .

01.08.2016 року ОСОБА_4 під особистий підпис була попереджена про скорочення посади, яку вона обіймає та звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України.

19.09.2016 року ОСОБА_4 надала згоду на запропоновану з 03.10.2016 року посаду 0,5 ставки лікаря отоларинголога ОСОБА_5 закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної №10 , що підтверджується її особистим підписом.

Наказом № 52 від 30 вересня 2016 року усіх працівників КЗ Дніпропетровська міська лікарня № 3 ДМР було звільнено у зв'язку з ліквідацією закладу та повним скороченням штату.

Згідно з наказом КЗ Дніпропетровська міська лікарня № 3 ДМР №52 від 30 вересня 2016 року ОСОБА_4 лікар-отоларинголог звільнена з 30.09.2016 року у зв'язку з переведенням до КЗ ДЦПМСД №10 , п.5 ст.36 КЗпП України (підстава заява ОСОБА_4П.).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу ОСОБА_5 Заклад Дніпропетровська міська лікарня №3 припинено 10.03.2017 року його правонаступником є ОСОБА_5 заклад Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР, що підтверджується Статутом ОСОБА_5 закладу Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР.

Згідно з ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог статі 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджаються не пізніше ніж за два місяці.

Згідно зі ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України, особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що під час звільнення ОСОБА_4 було дотримано норми трудового законодавства, які регламентують процедуру звільнення.

Суд критично відноситься до твердження позивача про те, що їй не було повідомлено про необхідність прибуття до відповідача ОСОБА_5 закладу Дніпропетровська міська лікарня №3 Дніпропетровської міської ради за трудовою книжкою та необхідністю написання заяви про прийняття на роботу до ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Так, із Актів ліквідаційної комісії КЗ Дніпропетровська міська лікарня №3 від 0.11.2016 року, 13.12.2016 року, 10.01.2017 року, 18.02.2017 року, 15.03.2017 року вбачається, що в зазначений комісією час 30.09.2016 року, 09.11.2016 року, 14.12.2016 року, 11.01.2017 року, 19.02.2017 року ОСОБА_4 за трудовою книжкою не з'явилася, також це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, яка розповіла про те, що вивільнення працівників КЗ Дніпропетровська міська лікарня № 3 ДМР відбувалося організовано, керівництво закладу всім намагалося знайти роботу відповідно до кваліфікації працівника у КЗ Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 10 ДМР або у іншому закладу охорони здоров'я міста.

Кадрова служба КЗ Дніпропетровська міська лікарня № 3 ДМР надала чіткі роз'яснення, які дії потрібно вчинити працівникам, щоб працевлаштуватися на роботу у порядку переведення до іншого закладу. Усіх працівників лікарні було звільнено належним чином, без виникнення непорозумінь. Особи, які влаштовувалися на роботу до іншого закладу за переведенням, одразу після звільнення забрали свої трудові книжки, зібрали необхідний пакет документів, написали заяви прийом на роботу та працевлаштувалися до відповідних закладів охорони здоров'я, однак позивачка в призначений день не з'явилася для написання заяви про прийняття на роботу.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Способи захисту трудових прав визначені ст.232 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач при звільненні погодилася на запропоновану 0,5 ставки лікаря отоларинголога ОСОБА_5 закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної №10 , що підтверджується її підписом, однак заяву про прийняття на посаду на 0,5 ставки лікаря - отоларинголога ОСОБА_4 подано 26.12.2017 року.

Згідно з Наказом ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 від 26.12.2017 року за №313 к ОСОБА_4 прийнято на посаду лікаря - отоларинголога з неповними робочим днем на 0,5 ставки амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №6 з 26.12.2017 року.

Відповідно до Наказу ОСОБА_5 закладу Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР від 26.12.2017 року за №324-з ОСОБА_4 надану відпустку по догляду до досягнення нею трирічного віку з 26.12.2017 року по 03.09.2018 року.

Відповідно до ст.24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Виходячи із норм трудового законодавства - трудові відносини з юридичною особою на яку переводиться працівник, автоматично не виникають, так особа повинна дотримуватися порядку передбаченого трудовим чинним законодавством, яким передбачено певну процедуру працевлаштування, яким автоматичне працевлаштування, без подання необхідних документів неможливе.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_5 закладу Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР із заявою про прийняття на роботу 26.12.2017 року і у той же день її було прийнято на роботу з оформленням всіх необхідних документів.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже в судовому засіданні безспірно встановлено, що час який пройшов між звільненням ОСОБА_4 з КЗ Дніпропетровської міської лікарні №3 Дніпропетровської міської ради та прийняття її на роботу до ОСОБА_5 закладу Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР пов'язаний з бездіяльністю позивача, невиконанням нею порядку працевлаштування та не наданням необхідних документів. А оскільки позивачкою було подано заяву до ОСОБА_5 закладу Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №10 ДМР про прийняття на посаду 26.12.2017 року, то суд не вбачає законних підстав для зміни дати звільнення. Крім того суд бере до уваги що юридичну особу КЗ Дніпропетровської міської лікарні №3 Дніпропетровської міської ради юридичну особу ОСОБА_5 Заклад Дніпропетровська міська лікарня №3 Дніпропетровської міської ради припинено 10.03.2017 року.

Щодо заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди спричиненої діями відповідачів в розмірі 20000 грн.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки суд дійшов до висновку, що дії відповідачів були законними і в задоволенні позову про зміну дати звільнення належить відмовити, а також у зв'язку з тим, що судом не встановлено, що відповідачами були завдані моральні страждання позивачу, то вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України оскільки в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 24, 32, 3, 6, 40, 49-2, 184, 232, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (49130, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_5 закладу Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №10 Дніпровської міської ради (49127, м. Дніпро, вул.20-річчя Перемоги, буд.12, ЄДРПОУ 37899708), ОСОБА_6 ОСОБА_5 закладу Дніпропетровська міська лікарня №3 Дніпропетровської міської ради ОСОБА_7 (49124, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд.9), третя особа Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.75, ЄДРПОУ 26510514), про зміну дати звільнення та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.08.2018 року.

Суддя Л.П. Слюсар