Рішення

від 27.08.2018 по справі 922/1768/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1768/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Технічна Компанія "НЕО" м. Харків про стягнення коштів в розмірі 34350,44 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № Др-15-0218 від 27.02.2018;

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 4 від 01.06.2018.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Технічна Компанія "НЕО" м. Харків, про стягнення (з урахуванням прийнятої господарським судом ухвалою від 20.08.2018 заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) заборгованості в розмірі 28885,37 грн., з яких: 27187,42 грн. - сума основної заборгованості, 1560,28 грн. - сума пені, 137,67 грн. - сума 3% річних, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 11410E1SLFGP016 від 01.01.2016, щодо вчасної та в повному обсязі сплати за отриманий природний газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.07.2018 об 11:30 год.

13.07.2018 позивачем через канцелярію суду надано заяву (вх. № 20209), в якій позивачем зазначено, що після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем сплачена в повному обсязі сума основної заборгованості в розмірі 27187,43 грн.

20.07.2018 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов (вх. № 21037), в якому відповідач наголосив на сплаті суми основної заборгованості в повному обсязі, заперечував проти нарахування суми штрафу за перевищення обсягу спожитого газу та відшкодування суми судових витрат. Визнав позов в частині нарахованої позивачем суми пені та 3% річних.

Протокольною ухвалою від 21.08.2018 у судовому засіданні оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України до 27.08.2018 10:45 год.

У судовому засіданні 27.08.2018 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи та надані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

01 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Харківгаз збут (далі - TOB Харківгаз збут , позивач, постачальник) га Товариством з обмеженою відповідальністю Технічна Компанія "Нео" (далі - TOB ТК НЕО , відповідач, споживач) укладено Договір на постачання природного газу для треб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 11410E1SLFGP016 (далі - Договір).

Відповідно до положень п. 1.1. Договору TOB Харківгаз збут зобов'язалось передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Плановий обсяг постачання газу по місяцях згідно з п. 1.3. Договору становить у квітні-травні 2018 року - 1,000 тис. куб. м. (за змінами внесеними Додатковою угодою №4 від 20.12.2017).

Відповідно до п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 p., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (зі змінами внесеними Додатковою угодою № 4 від 20.12.2017).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За період: квітень 2018 року - травень 2018 року, відповідачем фактично було спожито - 6, 156 тис. куб.м. природного газу вартістю 69 296,38 грн.

Відповідно до п. п. 2.9.2. - 2.9.5. Договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обгрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

За підсумками надання послуг з газопостачання у квітні-травні 2018 року постачальником було оформлено та надано споживачу акти приймання-передачі, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу № Х0300013739 від 30.04.2018, відповідно до якого позивачем у період з 01.04.2018 по 30.04.2018 були передані відповідачу 6,093 тис. куб.м. природного газу вартістю 68 587,20 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу № Х0300015898 від 31.05.2018, відповідно до якого Позивачем у період з 01.05.2018 по 31.05.2018 були передані відповідачу 0,063 тис.куб.м. природного газу вартістю 709,18 грн.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми гростроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як зазначає позивач, в порушення вимог п.п. 2.9.2., 2.9.3. Договору, акти приймання - передачі природного газу, які оформлені TOB "Харківгаз Збут" та направлені відповідачу, були ним не підписані, вмотивованої та обгрунтованої відмови в їх підписанні споживач постачальнику не надав.

Крім того, 11.05.2018 позивачем було направлено в електронному вигляді через комп'ютерну програму M.E.Doc акт приймання-передачі природного газу № ХОЗООО 13739 від 30.04.2018 та 13.06.2018 направлено акт приймання-передачі природного газу № ХОЗООО 15898 від 31.05.2018, які підписані уповноваженим представником позивача з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які відповідачем також не були підписані.

Як зауважив позивач, станом на 01.04.2018, у відповідача існувала передплата за послуги з газопостачання у розмірі 27108,96 грн. Крім того, відповідачем 24.05.2018 було оплачено 5000,00 грн. та 31.05.2018 перераховано в оплату 10000,00 грн.

Таким чином, враховуючи зазначені оплати відповідачем за Договором, загальна сума сплат за послуги з газопостачання в період квітня-травня 2018 року складає - 42108,96 грн.

За час дії Договору № 11410E1SLFGP016 від 01.01.2016, ТОВ Харківгаз Збут належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання, надаючи послуги з постачання природного газу відповідачу. Однак, відповідач розрахунки за надані йому послуги не здійснював, чим порушив істотні умови Договору.

Сума основного боргу по вищезазначеному Договору складає 27187,42 грн. за отриманий відповідачем природний газ у квітні та травні 2018 року.

На дату звернення позивача з позовом до суду, кошти в повному обсязі за надані позивачем послуги не отримано, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За час дії Договору № 11410E1SLFGP016 від 01.01.2016, ТОВ Харківгаз Збут належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання, надаючи послуги з постачання природного газу відповідачу. Однак, відповідач розрахунки за надані йому послуги не здійснював, чим порушив істотні умови Договору.

Сума основного боргу по вищезазначеному Договору, на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду, складала 27187,42 грн. за отриманий відповідачем природний газ у квітні та травні 2018 року.

Як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем у добровільному порядку була сплачена сума основної заборгованості за Договором № 11410E1SLFGP016 від 01.01.2016, в розмірі 27187,42 грн., що позивач підтвердив наданими до матеріалів справи копіями виписок по особовому рахунку відповідача.

За таких обставин, у господарського суду наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 27187,42 грн. заборгованості, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору), оскільки сума боргу сплачена відповідачем після подання позовної заяви до господарського суду.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1560,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми гростроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого належною до сплати сумою є 1560,28 грн. пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, в зв'язку з чим дана вимога позивача підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 137,67 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних позивачем визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 137,67 грн.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. ст. 129, 130 ГПК України. Заперечення відповідача щодо покладення на нього обов'язку сплати судових витрат, судом не приймаються, оскільки відповідно до приписів ч. 3 ст. 130 ГПК України, якими внормовано стягнення судових витрат з відповідача, у випадку не підтримки позивачем позовних вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку сплати судових витрат у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. . 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Технічна компанія "Нео" (31003, м. Харків, пров. Вірменський, буд. 1/3, код ЄДРПОУ 14064771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) пеню в розмірі 1560,28 грн., 3% річних в розмірі 137,67 грн., судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 27187,42 грн. - провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 39590621);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Технічна компанія "Нео" (31003, м. Харків, пров. Вірменський, буд. 1/3, код ЄДРПОУ 14064771).

Повне рішення складено 03.09.2018.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1768/18