Рішення

від 22.08.2018 по справі 910/6545/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2018Справа № 910/6545/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський" (21009, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Острозького, буд. 39, офіс 101; ідентифікаційний код 38134132)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра Стайл" (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, буд. 6; ідентифікаційний код 39986029)

про стягнення 1 190 395, 70 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лазаренко Ю.Г. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра Стайл" про стягнення 1 190 395, 70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором № 4/12 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 04.12.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 1 125 400, 00 грн. та штраф у розмірі 64 995 грн. 70 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/6545/18, підготовче засідання призначено на 15.06.2018.

У підготовчому засіданні 15.06.2018 судом оголошено перерву до 25.07.2018 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2018.

У судовому засіданні 22.08.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та провив суд про їх задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра Стайл" є: 01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, буд. 6.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2018, від 15.06.2018, від 25.07.2018 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверти з ухвалами від 29.05.2018, від 15.06.2018 повернулися із відміткою: "за закінченням терміну зберігання", а згідно відомостей із сайту Укрпошти, конверт з ухвалою від 25.07.2018 (поштове повідомлення № 0103047357890) вручений не був із зазначенням: "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про розгляд справи № 910/6545/18 за правилами загального позовного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, 22.08.2018 у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетра Стайл" (продавець) був укладений договір № 4/12 про купівлю-продаж будівельних матеріалів за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару: брус дерев'яний 50 мм*150 мм*6000 мм; 50 мм*150 мм*4000 мм; 50 мм* 100 мм*6000 та 50 мм* 100 мм * 4000 мм далі - товар (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено документи на товар, які продавець повинен надати покупцю: накладна на відпуск товару, товарно-транспортна накладна.

Товар за даним договором передається після 100% передоплати (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.3. ціна за даним договором узгоджується сторонами у специфікації (додаток № 1 до даного договору).

Відповідно до п. 2.6. передача товару покупцю здійснюється продавцем лише після надходження 100% передоплати за товар на поточний рахунок продавця.

Покупець оплачує продавцю 100% попередньої оплати загальної вартості партії товару згідно із специфікацією до договору (п. 4.1. договору).

Умовами п. 4.2. договору передбачено, що оплата партії товару проводиться покупцем на протязі п'ятнадцять банківських днів з моменту підписання сторонами договору та специфікації до нього (додаток № 1 до договору).

Продавець зобов'язаний передати увесь товар покупцю протягом двох календарних днів з моменту зарахування 100% оплати сплаченої покупцем на поточний рахунок продавця, відповідно до умов цього договору. Передача товару здійснюється між сторонами за накладною на відпуск товару (п. 5.1. та 5.3. договору).

Згідно до п. 6.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.12.2018, а в частині розрахунків - до остаточного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п. 7.3. продавець за даним договором за несвоєчасну передачу товару сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за весь період прострочення такої поставки, за виключенням, якщо товар передається покупцю у місцезнаходженні товару.

У випадку порушення строку поставки товару передбачених п. 5.1. договору, продавець зобов'язаний повернути покупцю отримані ним в якості оплати за товар кошти протягом 3-х банківських днів (п. 10.3. договору).

Як вказує позивач, на виконання умов договору 22.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський" було перераховано на рахунки відповідача грошові кошти в розмірі 1 125 400, 00 грн., що становить 100% передоплати вартості товару, погодженого сторонами в специфікації до договору.

Проте, всупереч обумовленим умовам договору відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує про те, що оскільки, відповідачем в обумовлений умовами договору строк не було виконано своїх зобов'язань, зокрема, не здійснено поставки товару та не повернуто сплачених позивачем коштів, то на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський" йому завдаються значні збитки, адже, позивач не має змоги своєчасно використовувати оплачену продукцію, провести розрахунки з іншими контрагентами.

У зв'язку з чим й виникла необхідність звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 125 400, 00 грн., а також штрафу в розмірі 64 995, 70 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4/12 від 04.12.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, п. 4.2. договору передбачено, що оплата партії товару проводиться покупцем на протязі п'ятнадцять банківських днів з моменту підписання сторонами договору та специфікації до нього (додаток № 1 до договору).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 04.12.2017 сторонами було підписано специфікацію до договору купівлі-продажу матеріалів № 4/12, відповідно до якої було погоджено найменування, кількість, ціну товару у партії та відповідно місце передачі товару.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань обумовлених договором, а саме, його п. 2.1. та 4.1. та відповідно до погодженої специфікації від 04.12.2017 до договору № 4/12, позивачем було здійснено 100% передоплату в розмірі 1 125 400 ,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 285 від 22.12.2017 з відміткою банку про проведення коштів, проте, відповідачем в порушення умов даного договору до цього часу товару не поставлено, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати увесь товар покупцю протягом двох календарних днів з моменту зарахування 100% оплати сплаченої покупцем на поточний рахунок продавця, відповідно до умов цього договору.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки поставки продукції встановлені п. 5.1. договору № 4/12 від 04.12.2017 продавець був зобов'язаний передати увесь товар покупцю протягом двох календарних днів з моменту зарахування 100% оплати сплаченої покупцем на поточний рахунок продавця.

Як було встановлено судом, позивачем було здійснено 100% передоплату 22.12.2017, тобто, відповідач зобов'язаний був поставить товар не пізніше 26.12.2017 (з врахуванням того, що 22.12.2017 припало на п'ятницю).

Разом з тим, п. 10.3. договору передбачено, що у випадку порушення строку поставки товару передбачених п. 5.1. договору, продавець зобов'язаний повернути покупцю отримані ним в якості оплати за товар кошти протягом 3-х банківських днів.

В той час, в матеріалах справи відсутня будь яка інформація, що повернення відповідачем отриманих ним в якості оплати за товар коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 4/12 від 04.12.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 1 125 400, 00 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки в розмірі 64 995, 70 грн., розрахунок якого був здійснений в період з 01.03.2018 по 01.05.2018, то суд зазначає наступне.

Так, пунктом 7.3. договору закріплено, що продавець за даним договором за несвоєчасну передачу товару сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за весь період прострочення такої поставки, за виключенням, якщо товар передається покупцю у місцезнаходженні товару.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено що в останньому допущено помилку при здійснення відповідного розрахунку,

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума штрафу в розмірі 64 934, 04 грн., а тому, вимога позивача щодо стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра Стайл" (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, буд. 6; ідентифікаційний код 39986029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський" (21009, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Острозького, буд. 39, офіс 101; ідентифікаційний код 38134132) заборгованості в розмірі 1 125 400 (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., штрафу в розмірі 64 934 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 855 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.09.2018

Суддя Д.О. Баранов