Рішення

від 06.09.2018 по справі 910/8541/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.09.2018Справа №  910/8541/18 за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Послуги ІТ" до          Товариства з обмеженою відповідальністю "КА Технолоджі" про          стягнення 49 392,23 грн. Суддя Картавцева Ю.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Послуги ІТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КА Технолоджі"  про стягнення 49392,23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 46200,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2402,40 грн. та 3% річних у розмірі 789,83 грн. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на наведене, оскільки у справі №910/8541/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, праву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи. 30.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача в межах заявленої суми позову – 49392,33 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Послуги ІТ" про забезпечення позову відмовлено. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Послуги ІТ" (позивач) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КА Технолоджі" (відповідач) рахунок-фактуру на оплату №РІ-0007642 від 29.11.2017 на поставку сканера DS9208-SR USB у комплекті зі стендом СВА-U21-S07ZAR Shielded USB кабелем у кількості 10 шт. на суму 46200,00 грн. Судом встановлено, що 29.11.2017 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар – сканер DS9208-SR USB у комплекті зі стендом СВА-U21-S07ZAR Shielded USB кабелем у кількості 10 шт. вартістю 46200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2114 від 29.11.2017, що підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін. За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачеві та отримання останнім товару, зазначеного в рахунку,  за видатковою накладною, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.04.2018 №01-01 щодо здійснення оплати за поставлений товар за видатковою накладною №2114 від 29.11.2017 у розмірі 46200,00 грн. протягом 7 календарних днів з дня отримання цього листа. Судом встановлено, що вказане поштове відправлення не було отримано відповідачем, поштове відправлення повернуто відправнику, причина повернення – за закінченням встановленого строку зберігання, дата повернення – 05.06.2018. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 46200,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2402,40 грн. та 3% річних у розмірі 789,83 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, 29.11.2017 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар – сканер DS9208-SR USB у комплекті зі стендом СВА-U21-S07ZAR Shielded USB кабелем у кількості 10 шт. вартістю 46200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2114 від 29.11.2017, що підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін. Суд зазначає, що з огляду на відсутність письмової форми договору поставки в розумінні єдиного документа чи листів/факсограм тощо, із яких би випливали конкретні чітко погоджені сторонами умови поставки товару, зокрема, умови про строки оплати поставленого товару, такі строки сторонами не визначені. За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України). За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За наведених обставин, в силу норм ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен оплатити вартість поставленого товару негайно після отримання його за видатковою накладною, тобто не пізніше 29.11.2017, оскільки сторонами не погоджено іншого, ніж передбачено ст. 692 Цивільного кодексу України. Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.04.2018 №01-01 щодо здійснення оплати за поставлений товар за видатковою накладною №2114 від 29.11.2017 у розмірі 46200,00 грн. протягом 7 календарних днів з дня отримання цього листа. Як встановлено судом, вказане поштове відправлення не було отримано відповідачем, поштове відправлення повернуто відправнику, причина повернення – за закінченням встановленого строку зберігання, дата повернення – 05.06.2018. За наведених обставин, враховуючи встановлені судом строки оплати за поставлений товар, станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду обов'язок відповідача зі сплати заборгованості є таким, що настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого товару на суму 46200,00 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 46200,00 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 2402,40 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості поставленого товару за період з грудня 2017 по квітень 2018 та 789,83 грн. 3% річних за період з 30.11.2017 по 25.06.2018. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено за період з 30.11.2017 по 25.06.2018, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 789,83 грн. Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 2402,40 грн. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КА Технолоджі» (04070, м. Київ, вул. Спаська, 31Б, офіс 108; ідентифікаційний код: 41155943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Послуги ІТ» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, корпус 25; ідентифікаційний код: 37559331) основний борг у розмірі 46200 (сорок шість тисяч двісті) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 2402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева