Рішення

від 05.09.2018 по справі 910/8597/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2018Справа № 910/8597/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" (52001, обл. Дніпропетровська, р-н Дніпровський, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, будинок 48 Б; ідентифікаційний код 37383046)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоя плюс" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, будинок 3; ідентифікаційний код 40506520)

про стягнення 8 578, 12 грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоя плюс" про стягнення 8 578, 12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що відповідачем не виконані зобов'язання обумовлені умовами договору щодо оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоя плюс" утворилась заборгованість в розмірі 7 632, 56 грн. Також, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму 145, 70 грн., 3% річних на суму 77, 16 грн. та пені на суму 870, 31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8597/18, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно поштового повідомлення № 0103047205020, відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/8597/18, проте відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/8597/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткової накладної № 928 від 19.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Тоя плюс" товар, а саме, подушку демпферну арт. 14Е7-00020 на суму 17 632, 56 грн.

19.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тоя плюс" було прийнято товар відповідно до зазначеної видаткової накладної та рахунку на оплату № 1380 від 19.02.2018.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами існує договір поставки в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов'язання шляхом його виконання.

В той час, позивач зазначає, що відповідач з порушення строків оплати, 27.02.2018 лише частково оплатив товар в сумі 10 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 479 від 27.02.2017, у зв'язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 7 632, 56 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача звертався з вимогою про сплату заборгованості в сумі 7 632, 56 грн. за поставлений товар, у добровільному порядку. Дана вимога була отримана відповідачем 14.05.2018, що підтверджується копією поштового повідомлення № 0209413849019 наявного в матеріалах справи, однак станом на подачу позову відповідач так і не відреагував на вимогу та відповідно існуючу заборгованість не оплатив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткової накладеної № 928 від 19.02.2018 та рахунку на оплату № 1380 від 19.02.2018 позивач поставив відповідачу товар (подушку демпферну арт. 14Е7-00020), а відповідач, відповідно прийняв даний товар.

Суд вказує, що зазначена вище видаткова накладна скріплена печатками товариств та підписана повноважними представниками, а саме: від позивача - Чергін М.М., від відповідача - Химирода О.Б., що діяв на підставі довіреності № 14 від 19.02.2018, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 17 632, 56 грн.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно платіжного доручення № 479 від 27.02.2018, яке містить в матеріалах справи, відповідач частково погасив існуючу заборгованість, здійснивши оплату на суму 10 000, 00 грн., тим самим визнавши факт існування заборгованості перед позивачем.

Отже, судом встановлено, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання щодо поставки товару відповідачу, натомість останній лише частково оплатив заборгованість за поставку товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 7 632, 56 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з наданого відповідачу рахунку на оплату № 1380 від 19.02.2018, оплата за товар повинна була бути здійснена протягом 2 двох банківських днів.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені в зазначено вище рахунку та відсутності в матеріалах справи доказів письмового погодження іншого строку оплати, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений товар за видатковою накладною № 928 від 19.02.2018 до 21.02.2018 (включно).

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар перед позивачем та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 7 632, 56 грн. підлягає задоволення.

Крім того, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 870, 31 грн., 3% річних розмірі 77, 16 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 145, 70 грн.

Що стосується даних вимог позивача, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд зазначає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши, надані позивачем, розрахунки нарахування пені та 3 % річних зазначає, що позивачем невірно було визначено період нарахування останніх, оскільки, як вбачається з рахунку на оплату товару № 1380 від 19.02.2018 строк дії останнього 2 банківські дні, відповідно строк оплати за товар у відповідача вважається таким, що настав з 22.02.2018, оскільки, останнім (другим банківським) днем для оплати товару був 21.02.2018.

З огляду на викладене вище, за розрахунком суду обґрунтованими сумами пені та 3% річних за період з 22.02.2018 по 23.06.2018 є: пеня в розмірі 864, 05 грн. та 3% річних в розмірі 76,53 грн., а тому дана вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що обґрунтованою сумою, яка підлягає задоволенню, становить 145, 69 грн., а тому дана вимога також підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоя плюс" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, будинок 3; ідентифікаційний код 40506520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" (52001, обл. Дніпропетровська, р-н Дніпровський, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, будинок 48 Б; ідентифікаційний код 37383046) суму основного боргу в розмірі 7 632 (сім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 56 грн., пеню в розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 05 коп., 3 % річних в розмірі 76 (сімдесят шість) грн.. 53 коп., інфляційні нарахування в розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.09.2018

Суддя Д.О. Баранов