Рішення

від 06.09.2018 по справі 910/8700/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2018Справа № 910/8700/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомОдеського національного університету імені І.І. Мечникова ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Гарант Холдинг Груп Простягнення 13 194,83 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Холдинг Груп про стягнення 13 194,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані свої зобов'язання по договору оренди № 597 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.12.2013 в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначений позов про стягнення з відповідача 13 194,83 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.07.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.09.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.09.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Гарант Холдинг Груп не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженої відповідальністю Гарант Холдинг Груп (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.1.1 договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: шість ділянок внутрішньої поверхні стін (площею по 2,16 кв.м. кожна), загальною площею 12,96 кв.м. гуманітарного корпусу, інв. № 10300155, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 24-26 (далі - майно), які обліковуються на балансі Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (балансоутримувач, позивач), строком на 2 роки 11 місяць.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення носіїв соціальної та комерційної реклами без права виробництва реклами на площі, що орендується.

Стан майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передавання майна.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.3 договору, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

Згідно з п. 2.5 договору орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 04.10.95 № 786 (із змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2013р.) - 972,89 (дев'ятсот сімдесят дві гривні 89 коп.) гривень (п. 3.1 договору).

В п. 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати державного бюджету 50% надсилається орендарем орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.7 договору за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за об'єкт оренди насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.

У разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. (п. 3.11 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів або в порядку досудового врегулювання, вирішуються у судовому порядку.

Згідно п. 10.1 договору, договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 18 грудня 2013 року до 18 листопада 2016 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 18.12.2013 позивач передав відповідачу частину внутрішньої поверхні стіни нежитлового приміщення згідно умов договору.

Пунктом 5.3 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 3.5 договору оренди відповідач не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив в повному обсязі орендну плату за період з липня 2014 по січень 2015. З огляду на наведене у нього виникла заборгованість у сумі 4 842,47 грн по орендній платі.

Крім того, у зв'язку з простроченням здійснення орендних платежів позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 061,54 грн пені, 453,00 грн три відсотки річних та 4 416,10 грн інфляційних нарахувань.

На виконання умов договору оренди, 18.12.2013 між Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова та Товариством з обмеженої відповідальністю Гарант Холдинг Груп було укладено договір на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку, відповідно якого відповідач зобов'язаний був відшкодовувати витрати балансоутримувача по утриманню орендованого майна.

Зокрема сторонами було погоджено, що орендар зобов'язаний відшкодовувати наступні витрати Балансоутримувачу по утриманню орендованого майна, а саме:

- витрати по водопостачанню та каналізації, які розраховуються по фактичному споживанню при наявності лічильника або виходячи з середніх по університету витрат, зайнятої орендарем площі та ставок, за якими ці витрати виплачує університет;

- витрати по теплозабезпеченню, які розраховуються по фактичному споживанню при наявності теплолічильника або виходячи з середніх по університету витрат, зайнятої орендарем площі та ставок, за якими ці витрати виплачує Університет;

- витрати по електроенергії, які розраховуються по фактичному споживанню при наявності електролічильника або виходячи з середніх по університету витрат електроенергії, зайнятої орендарем площі та ставок, за якими ці витрати виплачує університет.

- витрати, які включають зовнішню охорону будівлі, прибирання приміщень, користування міським телефоном, вивезення сміття та ін. розраховуються, виходячи з середньоуніверситетських витрат в перерахунку на 1 кв.м та зайнятої орендарем площі.

- компенсацію земельного податку.

Усі виплати проводяться згідно рахунків, встановленими балансоутримувачем. За умови несвоєчасної оплати рахунків орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Позивачем зазначено, що на час пред'явлення позову відповідач має заборгованість за період з липня 2014 по грудень 2014 по витратам на утримання нерухомого майна в розмірі - 1119,50 грн. Зокрема, заборгованість з послуг електропостачання становить 316,70 грн, теплопостачання - 728,16 грн, інші послуги - 74,64 грн.

У зв'язку з простроченням здійснення оплати по витратам на утримання нерухомого майна, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 204,98 грн пені, 100,00 грн три відсотки річних та 997,33 грн інфляційних втрат.

З огляду на наведене, Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова було подано позовну заяву до господарського суду з вимогами до відповідача щодо стягнення з останнього 13 194,83 грн з яких: 4 842,47 грн орендної плати, 1 119,50 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна, 1 266,43 грн пені, 553,00 грн три відсотки річних та 5 413,43 грн інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди нерухомого майна, що належить до держаної власності від 18.12.2013, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна , передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що 18.12.2013 орендодавець та підприємство-балансоутримувач передали Товариству з обмеженою відповідальністю Гарант Холдинг Груп в оренду об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками (копія акту наявна у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 04.10.95 № 786 (із змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2013) - 972,89 (дев'ятсот сімдесят дві гривні 89 коп.) гривень (п. 3.1 договору).

В п. 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати державного бюджету 50% надсилається орендарем орендодавцеві.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору оренди, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем орендної плати настав.

В свою чергу відповідач, свої зобов'язання щодо оплати орендної плати за період з липня 2014 по січень 2015 не виконав, що не було спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства України та умови договору оренди, а також враховуючи, що відповідачем порушені істотні умови договору оренди щодо сплати орендних платежів, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в розмірі 4 842,47 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач за прострочення строків оплати орендної плати, керуючись п. 3.6 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 061,54 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованої пені, суд приходить до висновку, що останній є арифметично вірним, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Позивач, у зв'язку прострочення відповідачем зобов'язань з оплати оренди, просив суд стягнути 453,00 грн 3% річних та 4 416,10 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково у розмірі 4 244,27 грн та 432,31 грн відповідно.

Щодо вимог про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна в розмірі 1119,50 грн судом зазнається наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між балансоутримувачем та орендарем було укладено договір на відшкодування витрат з комунальних платежів та компенсацію земельного податку від 18.12.2013.

В умовах вищезазначеного договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний відшкодувати наступні витрати балансоутриумвачу по утриманню орендованого майна:

- витрати по водопостачанню та каналізації, які розраховуються по фактичному споживанню при наявності лічильника або виходячи з середніх по університету витрат, зайнятої орендарем площі та ставок, за якими ці витрати виплачує університет;

- витрати по тепло забезпеченню, які розраховуються по фактичному споживанню при наявності теплолічильника або виходячи з середніх по університету витрат, зайнятої Орендарем площі та ставок, за якими ці витрати виплачує університет;

- витрати по електроенергії, які розраховуються по фактичному споживанню при наявності електролічильника або виходячи з середніх по університету витрат електроенергії, зайнятої орендарем площі та ставок, за якими ці витрати виплачує університет.

- витрати, які включають зовнішню охорону будівлі, прибирання приміщень, користування міським телефоном, вивезення сміття та інші розраховуються, виходячи з середньоуніверситетських витрат в перерахунку на 1 кв.м зайнятої орендарем площі.

- компенсація земельного податку.

Усі виплати проводяться згідно рахунків, встановленими балансоутримувачем. За умови несвоєчасної оплати рахунків орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення

Як зазначав позивач, відповідач свої зобов'язання по відшкодуванню комунальних витрат за період з липня 2014 по грудень 2014 не виконав, у зв'язку з чим станом на момент розгляду справи у нього наявна заборгованість по електропостачанню на суму 316,70 грн, теплопостачанню - 728,16 грн, інші послуги - 74,64 грн.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адреси відповідача 03.06.2016 була направлена претензія про оплату орендних та комунальних платежів, проте останні були повернуті у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

У відповідності до наказу Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2015 Про нормативи та нормативні строки пересилань поштових відправлень нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять: 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач претензію від 03.06.2016 мав би отримати не пізніше 09.06.2016, а з урахуванням вимог ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, прострочення виконання зобов'язання з оплати витрат на утримання нерухомого майна розпочалося з 17.09.2016.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем свого обов'язку з оплати витрат на утримання нерухомого майна не виконав, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині у повному обсязі у розмірі 1119,50 грн.

Також позивачем, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, заявлені вимоги про стягнення 204,89 грн пені, 100,00 грн три відсотки річних та 997,33 грн інфляційних нарахувань.

Судом було здійснено власний розрахунок вищезазначених позовних вимог з урахуванням вірного початку прострочення виконання зобов'язань та в межах періоду зазначеного позивачем.

З розрахунку пені, доданого до позову, вбачається, що нарахування останньої позивачем здійснено до початку прострочення зобов'язань з оплати, у зв'язку з чим суд відмовляє у її задоволенні.

Також судом було здійснено розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням вірного початку прострочення виконання зобов'язань та в межах періоду визначеного позивачем.

У відповідності до перерахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат з відповідача на користь позивача за прострочення здійснення оплати по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна підлягають до стягненню 37,94 грн три відсотки річних та 196,27 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку з чим вимоги в даній частині позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем в прохальній частині позовної заявлено до стягнення 4 152,00 грн судових витрат, що складають витрати позивача на відрядження, у зв'язку з проведенням судових засідань.

Оскільки зазначена справа була розглянута в спрощеному провадженні без виклику представників сторін, то підстави для стягнення з відповідача 4 152,00 грн відсутні.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Холдинг Груп (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, кв. 920, код ЄДРПОУ 37982944) на користь Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Дворянська, 2, код ЄДРПОУ 02071091) 4 842,47 грн орендної плати, 1 119,50 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нерухомого майна, 1061,54 грн пені, 470,25 грн три відсотки річних, 4 440,54 грн інфляційних нарахувань та 1 593,67 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.