Рішення

від 03.09.2018 по справі 911/1064/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р.                     Справа № 911/1064/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «ВСК-Інвест»

про стягнення 105 443, 83 грн.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 105 443, 83 грн. заборгованості за договором банківського кредиту № 6-К/13-СІ від 22.10.2013, з яких: 54 440, 00 грн. – заборгованість по кредиту, 49 340, 98 грн. – проценти за користування кредитом, 1 382, 86 грн. – пеня та 280, 00 грн. – штраф.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2018 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 23.07.2018 та витребувано у сторін певні документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2018, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, невиконанням ними вимог суду, а також з метою виконання завдань підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 06.08.2018.

03.08.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення вих. № 384/18-Л від 02.08.2018 та документи по справі (вх. № 15085/18 від 03.08.2018).

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.09.2018.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 415/18-Л від 03.08.2018 (вх. № 18075/18 від 03.09.2018) про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечення явки свого представника в дане судове засідання.

Суд, враховуючи положення частин 1-3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, розглянув вищезазначене клопотання позивача та дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки позивач належним чином документально не обґрунтував поважних причин неможливості явки його представника у судове засідання.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 03.09.2018 не з'явилися, відповідач причин неявки суду не повідомив та відзиву на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 та ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.09.2018, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.10.2013 між сторонами укладено договір банківського кредиту № 6-К/13-СІ, предметом якого є надання позивачем відповідачу грошових коштів у вигляді кредиту та зобов'язання відповідача повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.1.1 договору надання кредиту – це надання у строкове платне користування відповідачу грошових коштів, з встановленим цим договором, у тому числі додатком № 1 до цього договору – Графіком повернення кредиту, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.1.2 договору сума кредиту – 70 000, 00 грн.

Пунктом 1.1.3 договору передбачено, що строк кредиту (строк кредитування) – до 21 жовтня 2016 року включно; повернення кредиту здійснюється частинами в розмірі та в строки згідно Графіку повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.1.4 договору процентна ставка за користування кредитом – 23,0 % річних.

Згідно з п. 1.2 договору строк сплати процентів за користування кредитом – щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом – одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого строку кредитування, що зазначено у п. 1.1.3 договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що кредитування відповідача (надання грошових коштів) здійснюється у безготівковій формі, на підставі письмової заяви відповідача, у повній сумі кредиту або окремими частинами, згідно з письмовою заявою відповідача, шляхом зарахування коштів на його поточний рахунок № 26001082421 у ПАТ «Укргазпромбанк», МФО 320843, або шляхом сплати платіжних доручень відповідача.

Відповідно до п. 2.3.1 договору датою надання кредиту є дата списання кредиту з позичкового рахунку за реквізитами, зазначеними у заявці відповідача.

Згідно з п. 3.2.2 договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу кредит в строк згідно п. 1.1.3 договору, у повному обсязі, в валюті кредиту та в порядку, що встановлені договором (у тому числі Графіком повернення кредиту).

Пунктом 3.2.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний платити позивачу щомісячно проценти за користування кредитом у валюті кредиту, в розмірі, строки та в порядку, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.6 договору відповідач зобов'язаний надавати позивачу фінансову звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів відповідача за звітний період. Перелік та строки надання звітності встановленні у додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 3.2.9 договору відповідач зобов'язаний протягом тижневого строку після укладення договору застави застрахувати на користь позивача в погодженій з позивачем страховій компанії предмет застави і надати позивачу відповідний договір страхування, а також документи, що підтверджують факт оплати страхового платежу. Відповідач зобов'язаний страхувати та/або забезпечити страхування предмету застави протягом всього строку дії цього договору до повного виконання зобов'язань відповідача за цим договором.

Відповідно до п. 5.1 договору у разі порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 5.3 договору у разі порушення відповідачем будь-якого зобов'язання за цим договором (крім грошових зобов'язань) відповідач сплачує штраф у розмірі 0,2 % від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена в п. 1.1.2 договору, за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додатком № 1 до договору сторони визначили графік повернення кредиту, а додатком № 2 – порядок і строк подання документів про фінансовий стан і діяльність відповідача.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору банківського кредиту № 6-К/13-СІ від 22.10.2013 він надав відповідачу кредит у розмірі 70 000, 00 грн., проте, відповідач свої зобов'язання по своєчасному погашенню кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом виконав частково, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем, а саме: заборгованість по кредиту у розмірі 54 440, 00 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 49 340, 98 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються положеннями статтями 173, 175 Господарського кодексу України та статтями 526, 610, 612, 627, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

На виконання умов договору банківського кредиту № 6-К/13-СІ від 22.10.2013 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 70 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій або повідомлень про порушення банком умов договору.

Відповідач зобов'язався за договором повертати кредит періодичними платежами до 21.10.2016 включно.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з повернення суми кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 54 440, 00 грн.

Належними в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності заборгованості за господарськими операціями є банківські виписки, довідки з банків тощо, що формуються за наслідками виконаних операцій по особовому рахунку клієнта (позивача).

Так, позивачем надано суду банківські виписки, з яких вбачається, що кредит повернуто відповідачем лише частково у сумі 15 560, 00 грн., у зв'язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 54 440, 00 грн. заборгованості за кредитом обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 49 340, 98 грн. процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 22.10.2013 по 15.05.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору банківського кредиту № 6-К/13-СІ від 22.10.2013 сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до 21.10.2016 включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 21.10.2016 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 5 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом – одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого строку кредитування - 21.10.2016 включно. Починаючи з 22.10.2016 відповідач мав обов'язок, незалежно від пред'явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18).

За таких обставин, суд вважає, що позивач позбавлений можливості нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Разом з тим, вимоги, що ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлялися.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок процентів за період з 22.10.2013 по 21.10.2016 та встановлено, що загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням здійсненим ним сплат, складає 29 753, 13 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 382, 86 грн. пені за прострочення сплати процентів за період з 07.06.2017 по 15.05.2018, суд зазначає таке.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, тобто після 21.10.2016, вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованої на проценти пені за період з 07.06.2017 по 15.05.2018 є необґрунтованою, а тому суд відмовляє у її задоволенні.

Крім того, позивач, на підставі п. 5.3 договору, просить суд стягнути з відповідача 280, 00 грн. штрафу, а саме: 140, 00 грн. - штрафу за порушення умови страхування майна (п. 3.2.9 договору) та 140, 00 грн. – штрафу за порушення умови надання фінансової звітності (п. 3.2.6 договору).

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідачем було порушено умови страхування майна, що є предметом застави, а також відповідач систематично не надавав позивачу фінансову звітність, вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором банківського кредиту № 6-К/13-СІ від 22.10.2013 суду не надав.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського кредиту № 6-К/13-СІ від 22.10.2013 відповідачем не спростовані та підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 84 473, 13 грн., з яких: 54 440, 00 грн. – заборгованість по кредиту, 29 753, 13 грн. – проценти за користування кредитом та 280, 00 грн. – штраф.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «ВСК-Інвест» (95011, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Центральний район, вулиця Маяковського, будинок 6А, кімната № 1, ідентифікаційний код - 34386966) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» (02098, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 13, ідентифікаціний код - 24262992) 54 440 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп. – заборгованості по кредиту, 29 753 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 13 коп. – процентів за користування кредитом, 280 (двісті вісімдесят) грн. 00 коп. – штрафу та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.09.2018.

Суддя                               Т.В. Лутак