Рішення

від 30.08.2018 по справі 925/620/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Черкаси справа № 925/620/18          

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Суми -насіння" (с. Сад, Сумський район, Сумська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак ЛТД" (м. Черкаси) про розірвання договору та стягнення 28 950 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про:

- розірвання договору поставки № 71 від 01.03.2018, укладеного між ТОВ "Агропак ЛТД" та ТОВ "АФ Суми -насіння";

- стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за договором 28950,00 грн. з підстав, що позивач не отримав товар, за який він сплатив ці кошти відповідачу.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Направленим клопотанням у заяві від 31.07.2018 позивач просить розгляд справи проводити без участі свого представника

Відповідач явку уповноваженого представника в жодне засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали суду, яку вручено уповноваженому представнику відповідача.

Явка в засідання представників учасників судового процесу судом обов'язковою не визнавалася, відзив на позов відповідачем не подано, що не перешкоджає суду провести розгляд справи за наявними у справі документами та за відсутності представників сторін.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

          З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

01.03.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю" Агропак ЛТД" ( далі - Продавець, відповідач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Суми -Насіння" (далі - Покупець, позивач по справі), укладено договір поставки № 71, у відповідності до якого Покупець зобов'язався оплатити вартість товару та умов даного договору, а Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар - мішок поліетиленовий для фасування продуктів харчування, який відповідає вимогам Держстандарту України, номінальним розміром 105х55 см в кількості 5 000 шт. (плотність тканини 80 грм/м2) на протязі п'яти днів з моменту отримання оплати на р/р (п.1.1. договору).

Ціна, кількість, а сортимент та загальна вартість партії Товару, що поставляється, зазначається у рахунку - фактурі та специфікації. Сума договору складає 28 950,00 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) ( п. 2.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2018 року (п. 8.1. договору).

          Укладений сторонами Договір є договором поставки.

          Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється зазвичай виконанням, проведеним належним чином.

          Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 87 від 23.02.2018 (а.с. 17) на оплату товару по договору на загальну суму 28 950,00 грн.

          Положеннями частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

          Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

          Позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором зі здійснення оплати товару було перераховано відповідачу кошти у розмірі повної вартості товару, яка складає 28 950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №784 від 01.03.2018 ( а.с. 13). Заперечень про неотримання коштів відповідачем суду не подано.

          Відповідно до частини 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

          З наведеної норми вбачається, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

          Аналогічний правовий висновок міститься у п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

          Факт перерахування позивачем коштів за мішки в сумі 28 950,00 грн. відповідачем не заперечується.

          Таким чином, позивачем було виконано своє грошове зобов'язання із оплати вартості товару за Договором в повному обсязі 01.03.2018.

          Відповідно до положень ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Позивач стверджує, що відповідач не передав оплачений позивачем товар на протязі 5 днів з моменту отриман6ня оплати на рахунок, як передбачено п. 1.1. договору.

          Статтею 526 ЦК та ст. 193 ГК передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Відповідач не надав суду як доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, згідно платіжного доручення №784 від 01.03.2018, так і доказів здійснення ним поставки товару за Договором № 71 від 01.03.2018.

          Отже, позивач за своїм вибором вправі вимагати повернення повної суми попередньої оплати коштів по договору між сторонами.

          Крім того, позивач просить суд розірвати спірний Договір з підстав істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором.

          Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

          За приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

          Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          Позивач не просить встановити інший строк для розірвання договору між сторонами, ніж за загальним правилом набрання судовим рішенням з цього питання законної сили.          

          При цьому обов'язкове досудове врегулювання спору для розірвання договору не вимагається і не є перешкодою для звернення позивача до суду безпосередньо із відповідним позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-74гс11 від 19.09.2011.

          Згідно п. 8.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.

          Суд погоджується із доводами позивача, що неотримання оплаченого товару є істотним порушенням умов договору і позбавленням значною мірою того, на що розраховував позивач за результатами виконання договору.

          До закінчення терміну дії договору позивач має обґрунтоване право ставити питання про розірвання договору між сторонами.

          Спір між сторонам у добровільному порядку не врегульовано. За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає до повного задоволення.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

                              ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір поставки № 71 від 01.03.2018, укладений між ТОВ "Агропак ЛТД" та ТОВ "Агрофірма Суми -насіння".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак ЛТД" (ідентифікаційний код 41265104, м. Черкаси, вул. Смілянська, 149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Суми-насіння" (ідентифікаційний код 02888981, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Заозерна, 39) -- 28 950,00 грн. повернення передоплати та 3 524,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року

Суддя                                                                                 Н.М. Спаських