Рішення

від 19.04.2018 по справі 804/8438/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Справа № 804/8438/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1, за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4588 грн. 50 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 3059 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1529 грн. 50 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що документальна позапланова невиїзні перевірка проведена відповідачем всупереч приписам чинного законодавства, без наявності достатніх підстав та з порушенням законодавчо встановленої процедури проведення такої перевірки, відповідно будь-які правові наслідки такої незаконної перевірки є також протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що внаслідок отримання вироку суду про визнання ОСОБА_6 винним у здійсненні фіктивного підприємництва контролюючим органом ініційовано ряд перевірок господарської діяльності даних фіктивних підприємства та зокрема щодо взаємовідносин з іншими контрагентами. На направлений контролюючим органом запит про надання інформації щодо взаємовідносин з ТОВ Рейквік ЛТД та ТОВ Флоренція груп позивачем відповіді не надано - що слугувало підставою для призначення та проведення позапланової перевірки. За результатами проведеної перевірки відповідачем здійснено висновок про відсутність доказів реального здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 по взаємовідносинам з ТОВ Рейквік ЛТД та ТОВ Флоренція груп за перевіряємий період, та протиправне формування податкового кредиту за даними відносинами, що й слугувало підставою донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Відповідач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано за наявності законних підстав.

У судове засідання року з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 ст.78, ст.79 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Рейвік ЛТД (ЄДРПОУ 38921201), ТОВ Флоренція Груп (ЄДРПОУ 39079832) за жовтень-листопад 2014р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, ст.198 ПК України, а саме: занижено податок на додану вартість за жовтень 2014р. на загальну суму 3059,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 10.11.2017 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0017361205 за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4588 грн. 50 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 3059 грн. 00 коп за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1529 грн. 50 коп.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся до суду.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

За приписами п.198.2 ст.198 вказаного вище Кодексу, встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 ПК України ( у редакції, чинній на момент виникнення відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на квітень 2014р.) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Судом встановлено, що протягом перевіряє могоперіоду, позивач мав господарські відносини з ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ Флоренція Груп з приводу постачання теплоізоляційних матеріалів.

Так, між ФОП ОСОБА_7 (Покупець) та ТОВ Рейвік ЛТД (Постачальник) укладено договір постачання від 20.10.2014 року №20-11/15, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації (мат, полотно вспінене каучукове, полотно вспінене каучукове з фольгою самоклеюче). Згідно до видаткових накладних позивачем придбано товару на суму 108391,90 грн. у т.ч. ПДВ 18 065,32 грн. Суми сплаченого податку були віднесені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Факт реального постачання товару підтверджено видатковими накладними №223 від 23.10.2014 року, №266 від 29.10.2014 року, транспортними накладними №Р266 від 29.10.2014 року, №Р233 від 28.10.2014 року; оплату товару підтверджено рахунками №266 від 29.10.2014 року та №223 від 28.10.2014 року, платіжним дорученнями та копіями оборотно-сальдових відомостей. Правомірність формування податкового кредиту підтверджена податковими накладними №266 від 29.10.2014 року та№223 від 28.10.2014 року.

15.10.2014 року між ФОП ОСОБА_7 (покупець) та ТОВ Флоренція Груп (Постачальник) укладено договір постачання №15-11/14, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації (мат, полотно вспінене каучукове). Згідно до видаткових накладних позивачем придбано товару на загальну суму 66408,60 грн. у т.ч. ПДВ 11068,10 грн. Суми сплаченого податку були віднесені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Факт реального постачання товару підтверджено видатковими накладними №182 від 22.10.2014 року, №224 від 27.10.2014 року, транспортними накладними №Р182 від 22.10.2014 року, №Р224 від 27.10.2014 року; оплату товару підтверджено рахунками №182 від 22.10.2014 року та №224 від 27.10.2014 року, платіжним дорученнями та копіями оборотно-сальдових відомостей. Правомірність формування податкового кредиту підтверджена податковими накладними №182 від 22.10.2014 року та№224 від 27.10.2014 року.

В подальшому частину придбаних ТМЦ повернуто постачальнику (акт №228 від 29.12.2014 року, №227 від 29.12.2014 року; розрахунки корегування кількісних показників податкової накладної №227 та №228 від 29.12.2014 року; ТТН №В227, та №В228 від 29.12.2014 року), залишок придбаного товару знаходився на відповідальному зберіганні (договора відповідального зберігання №01/081 від 01.08.2013 року, №02-10/2013 від 01.10.2013 року, №115/16 від 15.11.2016 року, звіти про залишки на складі станом на 30.11.2014 року, 31.12.2014 року, 30.04.2016 року, 31.03.2016 року, 31.12.216 року,тощо) та поступово використовувався ФОП ОСОБА_8 у власній господарській діяльності шляхом реалізації іншим суб'єктам господарювання (ДП Запоріжхолод ВАТ Київхолод - податкова накладна №644 від 29.10.2014 року, рахунок №708 від 27.10.2014 року; ФОП ОСОБА_9 - податкова накладна №648 від 31.10.2014 року, рахунок №725 від 30.10.214 року; ТОВ Завод Армтек - податкова накладна - №625 від 31.10.2014 року, рахунок №713 від 28.10.2014 року; ТОВ Стальконструкція -110 податкова накладна №667 від 06.1..2014 року; ТОВ Лінія холоду податкова накладна №168 від 07.09.2016 року; ТОВ Глобальні енергозберігаючі технології податкова накладна №174 від 09.09.2016 року, №154 від 13.04.2016 року, тощо).

Аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій як позивача, так і його контрагентів - ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ Флоренція Груп свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства та після виконання умов договору постачання, прийняв оплачений товар та отримав податкові накладні, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлені, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.201.1 ст.201 ПК України.

З огляду на наведене, висновки контролюючого органу про порушення вимог вищенаведених норм податкового законодавства позивачем є безпідставними, зробленими в порушення вищенаведених норм податкового законодавства та спростовуються вище дослідженими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН, тобто зазначене свідчить про дотримання вимог позивачем чинного законодавства.

Зі змісту акту перевірки позивача від 17.10.2017р. вбачається, посадовими особами контролюючого органу покладено в основу виявлених порушень позивачем податкового законодавства саме порушення вимог податкового законодавства його контрагентами, а саме вирок Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015р. у справі №461/10058/15-к (провадження №1-кп/461/439/15) за яким встановлено, що ТОВ Рейвік ЛТД (ЄДРПОУ 38921201), ТОВ Флоренція Груп (ЄДРПОУ 39079832) були створені з метою прикриття незаконної діяльності та використовувались без наміру здійснення фінансово-господарських операцій (кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України). З огляду на вказаний вирок, посадовими особами контролюючого органу зроблено висновок про те, що первинні документи вказаними контрагентами позивача - ТОВ Рейвік ЛТД (ЄДРПОУ 38921201), ТОВ Флоренція Груп (ЄДРПОУ 39079832) по взаємовідносинах з позивачем складені неправомірно, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Однак, з такими висновками посадових осіб контролюючого органу погодитися не можна, виходячи з наступним обставин.

У відповідності до вимог ч.3 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Так, як свідчить зміст копії наданого відповідачем вироку Галицького районного суду м. Львову від 28.10.2015р. у справі №461/10058/15-к (провадження №1-кп/461/439/15), вказаним вироком затверджено мирову угоду про визнання винуватості 11.09.2015р. обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, а саме: пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбання суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб), у тому числі і ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ Флоренція Груп з метою прикриття незаконної діяльності протягом другої половини 2013р. та першої половини 2014р. Датою набрання законної сили вказаного вироку є 30.11.2015р.

Разом з тим, згідно із наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, станом на здійснення господарських операцій - жовтень 2014 вбачається, що договори постачання від імені ТОВ Рейвік ЛТД , а також і інші первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції підписані директором даного підприємства ОСОБА_10 також договір та перинні документи підписані директором та засновником ТОВ Флоренція Груп ОСОБА_11

При цьому, слід зазначити, що акт перевірки взагалі не містить посилань на дослідження правовідносин, які відбулися між позивачем та вказаними контрагентом з огляду на наявність вироку, що є порушенням вимог податкового законодавства, оскільки висновки перевіряючих повинні ґрунтуватися саме на дослідженні первинних бухгалтерських документів(а.с.44-71).

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст вищенаведеного вироку, приходить до висновку, що оскільки згаданий вирок ухвалений щодо особи, яка не була станом на жовтень 2014 року керівником вищенаведених підприємств, а, відповідно, не мала змоги і можливості підписувати будь-які первинні бухгалтерські документи від імені вказаних контрагентів, вказаним вироком суду не встановлено будь-якої вини та кримінального правопорушення у діях директорів вказаних підприємств, які здійснювали господарську операцію за договорами укладеними ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ Флоренція Груп з позивачем, не встановлено будь-яких обставин щодо нереальності (фіктивності) виконання вищенаведених договорів у даному кримінальному провадженні і посадовими особами позивача, а тому, вказаний вирок суду не може бути підставою для звільнення від доказування правомірності прийнятого відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення у даній адміністративній справі у розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що оскільки вказаний вирок не містить посилань на фіктивність господарських операцій за вказаними вище договорами постачання саме з ФОП ОСОБА_7, вказаним вироком не встановлено жодних обставин з приводу виконання чи не виконання сторонами цих договорів, не встановлено вини директорів ОСОБА_11О та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, а тому доводи посадових осіб відповідача про фіктивність контрагентів позивача є неспроможними та такими, що суперечить як ст.ст. 19, 19-1, 20 ПК України, так і п.85.9 ст.85 ПК України, які не звільняють контролюючі органи від дослідження під час перевірки первинних бухгалтерських документів та надання їх відповідної оцінки у акті перевірки.

В свою чергу суд, проаналізувавши надані позивачем документи доходить висновку, що надані первинні документи в повному обсягу підтверджують реальний характер здійснюваної позивачем господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ Флоренція Груп , та підтверджують правомірність відображення її результатів у власному податковому та бухгалтерському обліках.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 17.10.2017р. обставини, що слугували прийняттю оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2017 року № НОМЕР_1, прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 136 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм ст. 136 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (49000, м. Дніпро, вул..Калинова, 68, к.93, ІПН НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул.. Симферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10 листопада 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4588 грн. 50 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 3059 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1529 грн. 50 коп.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (49000, м. Дніпро, вул. Калинова, 68, к.93, ІПН НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул.. Симферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1