Рішення

від 13.08.2018 по справі 826/10105/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2018 року № 826/10105/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів: Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б. розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення передачі до Єдиного державного реєстру рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15.

2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити внесення змін до Єдиного державного реєстру на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 відшкодування нанесеної моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень.

4. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невнесення до Єдиного державного реєстру рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15, які тягнуть за особою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

5. Зобов'язати Міністерство юстиції України забезпечити внесення змін до Єдиного державного реєстру на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.07.2016 р. суддею Арсірієм Р.О. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.11.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П. та призначено до колегіального судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідачів щодо незабезпечення передачі до Єдиного державного реєстру рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15 та щодо невнесення до Єдиного державного реєстру рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15, які тягнуть за особою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що порушення прав позивача є тривалим з огляду на що, він не може реалізувати своє право власності та корпоративні права як учасник ТОВ Полісся-Спецпартнер .

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки ДСА України передала примірник судового рішення до Міністерства юстиції України ще 22.04.2016 р., а тому виключно з провини Міністерства юстиції України не внесені зміни до відомостей ЄДР на підставі судового рішення.

Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Господарським судом Житомирської області 13.01.2016 р. було винесено рішення по справі № 906/1613/15 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Полісся-Спецпартнер (код ЄДРПОУ 38862183), в якому визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Полісся-Спецпартнер , які викладені в протоколі № 10 від 08.06.2015 р.

Рішення Господарського суду Житомирської області набрало законної сили 26.01.2016 р.

Відповідно до листа Господарського суду Житомирської області від 09.02.2016 р. № 906/1613/15/875/16 суд надіслав копію рішення Державній судовій адміністрації України, проте, як зазначає позивач, ДСА України не було вчинено реальних дій щодо забезпечення передачі до Єдиного державного реєстру відповідного рішення, а Міністерством юстиції України не вчинено жодних дій щодо внесення вказаного судового рішення до Єдиного державного реєстру.

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців врегульовано Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року N 755-IV (надалі-Закон N 755-IV) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону інформаційна взаємодія між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених цією статтею, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами.

Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили (ч. 10 цієї статті).

З пояснень відповідача 1 вбачається, що на сьогоднішній день технічно не впроваджено та нормативно не погоджено порядок інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром щодо передачі в електронній формі примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Наказом Міністерства юстиції України від 06.01.2016 р. № 15/5 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Державної судової адміністрації України відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині передачі інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, такі примірники судових рішень подаються заявником або надсилаються судом у паперовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, листом ТУ ДСА України в Житомирській області від 22.04.2016 р. № 934/16-Вих, позивача повідомлялося про зазначений тимчасовий порядок подачі до Єдиного державного реєстру примірників судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Також позивача повідомлено про те, що копію рішення, яке набрало законної сили направлено до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції та ДСА України.

22.04.2016 р. Господарським судом Житомирської області копію рішення направлено до відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та легалізації об'єднань громадян Житомирського міського управління юстиції.

Виходячи із наведеного вище, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не було допущено протиправної бездіяльності, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення передачі до Єдиного державного реєстру рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15 та зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити внесення змін до Єдиного державного реєстру на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15 не підлягають задоволенню.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 5).

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В контексті вищенаведеного, зважаючи на те, що відповідачем 2 не надано жодних доказів, які б спростовували його протиправну бездіяльність щодо невнесення до Єдиного державного реєстру рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15, які тягнуть за особою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства юстиції України забезпечити внесення змін до Єдиного державного реєстру на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування нанесеної моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в у пункті З Постанови № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пунктів 4, 5 зазначеної Постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується.

У зв'язку із цим слід зазначити, що позивачем не подано до суду доказів того, що бездіяльність відповідача 2 спричинила фізичних або душевних страждань (зокрема, чи звертався до медичних установ з питання погіршення свого душевного (морального) стану), приниження честі та гідності або ділової репутації тощо.

За таких обставин, слід наголосити про безпідставність позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які свідчили про зв'язок між протиправними діями відповідача 2 та завданої позивачу шкодою у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, наявних в ній доказів, зважаючи на норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тоді як відповідачем 2 як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність допущеної бездіяльності, у зв'язку із чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (07540, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невнесення до Єдиного державного реєстру рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15, які тягнуть за особою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Зобов'язати Міністерство юстиції України забезпечити внесення змін до Єдиного державного реєстру на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2016 р. по справі № 906/1613/15.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (07540, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П.Васильченко

Судді: Н.Г.Вєкуа

А.Б.Федорчук