Рішення

від 16.08.2018 по справі 821/1150/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1150/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участю:

представників позивача - Габрієля Я.В., Гарагуц В.С.,

представників відповідача - Веремієнко М.О., Криштоп О.В.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянське ХПП" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

14 червня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрянське ХПП (далі - позивач, ТОВ Дніпрянське ХПП ) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року № НОМЕР_1, прийняте Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року № НОМЕР_2, прийняте Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року № НОМЕР_3, прийняте Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року № НОМЕР_4, прийняте Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 року № НОМЕР_5, прийняте Головним управлінням ДФС у Херсонській області .

Ухвалою суду від 19 червня 2018 року відкрито загальне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 20 липня 2018 року на 13 год. 30 хв.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що в період з 01 лютого 2018 року по 21 лютого 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Дніпрянське ХПП , за результатами якої складено акт перевірки №42/21-22-14-01/38669824 від 28 лютого 2018 року. Висновки акту перевірки стали підставою для винесення 23 березня 2018 року податкових повідомлень-рішень: №0000831422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 634060,00 грн; №0000641306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 1661085,42 грн; №0000651306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 138470,67 грн; №0000851422 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1653822 грн; №0000661306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510 грн. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а при перевірці первинної документації представники відповідача не звернули увагу на докази реальності господарських операцій, натомість побудували висновки акту перевірки на припущеннях та на власних інформаційних базах. Товариство наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентом, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач 05 липня 2018 року подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнає з таких підстав. Товариство при документуванні господарських зобов'язань з контрагентом допустило порушення податкового обліку, оскільки документувало нереальні господарські операції, які не підтверджені належними первинними документами. Відповідач зазначає, що згідно листа оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі контрагент позивача - ФОП ОСОБА_5 в період з 25 квітня 2016 року по 16 липня 2016 року знаходився поза межами території України, а тому договір транспортного експедирування від 06 липня 2016 року № 1 немає юридичної сили, як не мають юридичної сили і всі складені за ним первинні документи. Водії зазначені в товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) не мають відношення до ФОП ОСОБА_5, а транспортні засоби зазначені в цих ТТН зареєстровані за особами, які не мають прямого відношення до діяльності контрагента. ТТН містять суттєві недоліки в оформленні. В сукупності всі ці недоліки дали відповідачу підстави для висновку про неможливість надання контрагентом послуг транспортного експедирування на адресу ТОВ Дніпрянське ХПП з липня по жовтень 2016 року. Відповідач вважає, що кошти сплачені на адресу контрагента є коштами, які спрямовані на уникнення від оподаткування, а тому відсутні підстави вважати їх належними витратами в розумінні ПК України. Також позивач, на думку податкового органу, порушив приписи пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України стосовно працівниці ОСОБА_6 в частині відшкодування їй витрат на придбання ТМЦ, які остання використала на власний розсуд. У поданій за формою 1-ДФ звітності не відображено виплату у І кварталі 2017 року ФОП ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 106402 грн. Встановлено факти реалізації послуг за ціною нижчою ніж їх собівартість. З посиланням на висновки акту перевірки обґрунтовує помилковість позиції позивача.

16.07.2018 року представником позивача надано відповідь на відзив, у якому він вказує на неспроможність доводів податкового органу, посилаючись на доводи викладені ним в позовній заяві.

В підготовче судове засідання, призначене на 20.07.2018 року сторони з'явились, за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 10.08.2018 року.

На вказану дату сторони з'явились, у зв'язку з необхідністю отримати додаткові докази по справі, підготовче засідання відкладено на 16.08.2018 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 16.08.2018 року сторони з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та на відзив.

Судом винесено на обговорення питання щодо закриття підготовчого засідання у справі та переходу до розгляду справи по суті.

Представники позивача ініціативу суду підтримали, представники відповідача покладались на розсуд суду.

Протокольною ухвалою суду підготовчого засідання у справі закрито, розпочато розгляд справи по суті.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.

ТОВ "Дніпровське ХПП" зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 15 квітня 2013 року за №10711020000030662, як платник податків перебуває на податковому обліку в Новокаховській ОДПІ з 07 лютого 2014 року, є платником податку на додану вартість.

В період з 01 лютого 2018 року по 21 лютого 2018 року посадовими особами відповідача на підставі ст.ст.20,75,77,82 ПК України та згідно наказу ГУ ДФС у Херсонській області №76 від 19.01.2018 року, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 1 квартал 2018 року, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Дніпрянське ХПП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 28.02.2018 р. № 42/21-22-14-01/38669824.

У висновках акту, які стали підставою для винесення спірних в цій справі податкових повідомлень-рішень, зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства за 9 місяців 2017 року у сумі 1653822 грн;

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 9 місяців 2017 року у сумі 507248 грн;

п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 18984,78 грн, з них за листопад 2015 року в розмірі 11437,70 грн, за грудень 2015 року в розмірі 7547,08 грн;

пп. г 164.2.17, пп. 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.163.1 ст.163, п.171.2 ст.171, п.177.6 ст.177 ПК України, з урахуванням вимог передбачених п. 164.5 ст.164 ПК України занижено податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на 805039,05 грн в 2016 році;

п.51.1 ст.51 ПК України, шляхом не відображення у поданій за формою 1-ДФ звітності за І квартал 2017 року даних про фактично проведені виплати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 в сумі 106420 грн;

пп. г 164.2.17, пп. 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.163.1 ст.163, п.171.2 ст.171, п.177.6 ст.177 ПК України, з урахуванням вимог пп.1.2-1.4 п.15 (прим.1) Підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ ПК України, занижено військовий збір, що підлягає перерахуванню в бюджет у перевіряємому періоді на 67086,59 грн в 2016 році;

пп. 168.1.2 п.168.1., пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України, несвоєчасне перерахування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб в бюджет у вересні 2017 року з затримкою у 22 календарних дні та у сумі 3182,93 грн. з затримкою на 5 календарних днів;

пп. 168.1.2 п.168.1., пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України з урахуванням вимог пп.1.2-1.4 п.15 (прим.1) Підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ ПК України, несвоєчасне перерахування утриманих сум військового збору в бюджет у вересні 2017 року в сумі 759,85 грн. з затримкою у 22 календарні дні.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року: №0000831422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 634060,00 грн; №0000641306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 1661085,42 грн; №0000651306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 138470,67 грн; №0000851422 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1653822 грн; №0000661306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510 грн.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період сформував за наслідками господарських відносин з контрагентом, який не міг створити послуги, що в подальшому реалізовувались позивачу, з цим контрагентом здійснювалося лише документальне оформлення на придбання послуг з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток приватних підприємств. Оскільки здійснені господарські операції, на думку посадових осіб відповідача, є нереальними, то відсутні правові підстави враховувати їх вплив на податковий облік.

Також податковим органом встановлено, що собівартість послуг з приймання зерна, проведення лабораторних аналізів зерна, послуг зі зберігання зерна є вищою ніж ціна їх реалізації. Тобто послуги реалізовувались зі збитком для підприємства на суму 94923,91 грн, з них ПДВ 18984,78 грн.

Перевіркою встановлено відшкодування матеріально-відповідальній особі бухгалтеру підприємства ОСОБА_6 витрат, пов'язаних з придбанням Модем Е3531 без номера на суму 400 грн., відповідно до пояснень придбання зазначеного модему відбулось не для виробничих потреб.

В акті перевірки зафіксовано не відображення у поданій за формою 1-ДФ звітності даних про фактичне проведення виплати ФОП ОСОБА_7 у 1 кварталі 2017 року в сумі 106402 грн.

Під час перевірки посадовими особами встановлено складання актів виконаних робіт, заповнення ТТН, складання видаткових накладних, складення додатків до договору транспортного експедирування, складання заявок на перевезення вантажу, складання накладних з контрагентом ФОП ОСОБА_5, але жодних доказів вчинення таких послуг контрагентом позивач не надав.

Запити до контрагентів позивача не направлялись, зустрічні перевірки таких контрагентів не проводились, вся інформація стосовно придбання та реалізації контрагентами товарів та послуг отримана податковим органом з власних інформаційних баз.

Лише 13 лютого 2018 року (т.1 а.с.61) товариству надано запит про надання завірених належним чином копій регістрів бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдові відомості за 2015 рік, за 2016 рік, за 9 місяців 2017 року, аналізи та по оборотно-сальдові відомості по рахунках 502 Довгострокові кредити банків в іноземній валюті , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту Дарчев Микола Олексійович в розрізі додатків до договору. На дату закінчення перевірки витребувані матеріали надані не були.

Відповідач вважає, що позивач декларував взаємовідносини з контрагентом з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Позивач заперечує проти позиції податкового органу та вказує, що надані ним первинні документи є достатніми для формування витрат.

Позивач вважає таку позицію відповідача неправомірною, а винесенні за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 КАС України).

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ч. 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ).

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності (ч.1 розділу 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ).

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (ч.8 розділу 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ).

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з надання послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачу його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з надання транспортного експедирування, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Враховуючи позиції сторін, суд повинен з'ясувати якими саме доказами, наданими під час перевірки та розгляду справи, підтверджується реальне виконання зазначеного договору.

Перевірка господарських відносин між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_5 проводилась податковим органом через призму заздалегідь встановленої, для перевіряючи осіб, нереальності виконаних зобов'язань.

1. Так, в акті перевірки зазначено, що оперативним управлінням ГУ ДФС у Херсонській області (назва на момент складання акту перевірки) надано інформацію про те, що на момент укладення договірних відносин з ТОВ Дніпрянське ХПП за договором №1 від 06 липня 2016 року, контрагент знаходився поза межами України, а тому договір транспортного експедирування укладений з особою, яка в реальності не могла його укладати по причині своєї відсутності за місцем складання даного договору, оскільки вона знаходилась за кордоном з 25 квітня 2016 року по 16 липня 2016 року. Враховуючи викладене податковий орган вже на початку перевірки дійшов висновку про те, що в реальності ФОП ОСОБА_5 не мав ніяких можливостей виконувати вимоги умов договору транспортного експедирування №1 від 06 липня 2016 року. Відповідач стверджує, що транспортно-експедиційні послуги не мали реального характеру, а тому не свідчать про реальність їх фактичного здійснення.

2. За інформацією отриманою від ОСОБА_8 сервісного центру МВС у Херсонській області (лист від 21.02.2018 року №31/21/8-933) встановлено, що власником транспортних засобів, визначених у ТТН є особи, які не мають прямого відношення до ФОП ОСОБА_5

3. В документах наданих товариством не вказано точну адресу навантаження продукції, зазначено лише населений пункт; марки, моделі та тип транспортних засобів, якими здійснювалось транспортування зернових.

4. Контрагент не подавав податкову звітність за формою 1-ДФ, що в свою чергу свідчить про відсутність найманих працівників, про відсутність залучення до здійснення експедиторських послуг інших ФОП, про відсутність виплат громадянам доходів у разі укладення договорів оренди транспортних засобів.

5. Контрагент не задекларував в податковій звітності перерахованих йому коштів в розмірі 4471867,70 грн, які він отримав від товариства.

Це єдині підстави, з яких податковий орган не визнає реальність вчинених господарських операцій, відповідач не зазначає про відсутність первинних документів, або про їх недостатність, натомість вищевикладена позиція податкового органу стала підставою для корегування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств та військового збору.

Оскільки відповідач не заперечує проти наявності належним чином оформлених сторонами первинних документів по виконанню договору №1 від 06 липня 2016 року, суд не вбачає підстав для перенесення цієї описової частини акту перевірки в судове рішення.

Стосовно доводів відповідача суд зазначає наступне.

В матеріалах справи знаходиться акт Про результати документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_6) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 №136/21221306/НОМЕР_6.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено, що в 3 та 4 кварталах 2016 року платником податків отримано дохід від контрагента ТОВ Дніпрянське ХПП (код ЄДРПОУ 38669824) в розмірі 4109790,75 грн (за 3 квартал 2016 року) та 411996,00 грн (за 4 квартал 2016 року), а всього на суму 4521786,75 грн.

Податковий орган встановив в даній перевірці, що за даними платника податків виручка за 3 квартали 2016 роки становила 608500 грн, але за даними перевірки виручка за 3 квартали 2016 року становила 7527658,45 грн, як наслідок платнику податків донараховано єдиного податку за 2016 рік в розмірі 361148,77 грн.

Перевіркою встановлено неподання платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, а також встановлено отримання доходу на загальну суму 411996,00 грн. (від ТОВ Дніпрянське ХПП ). На суму доходу в розмірі 411996,00 грн. (4 квартал 2016 року вже не підпадав під дію норм, які регулюють сплату єдиного податку) нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 74153,88 грн. (18%).

За наслідками перевірки ФОП ОСОБА_5 винесено податкові повідомлення-рішення.

З наведеного суд робить висновок, що податковий орган свідомо виклав в акті перевірки товариства неправдиві відомості стосовно контрагента позивача, оскільки ФОП ОСОБА_5 самим же податковим органом ще в 2017 році донараховано податки та збори за невідображення в податковій звітності сум доходу в розмірі 4521786,75 грн, який він отримав за 3-4 квартали 2016 року від ТОВ Дніпрянське ХПП .

Таким чином, податковий орган належним чином донарахував грошові зобов'язання контрагенту позивача за господарськими зобов'язаннями 3-4 кварталу 2016 року, а в акті перевірки ТОВ Дніпрянське ХПП відповідач наводить суму 608500 грн, які ФОП ОСОБА_5 відобразив в якості виручки за 3 квартал 2016 року, як на доказ відсутності господарських зобов'язань між сторонами.

Суд критично ставиться до такої позиції податкового органу, оскільки в акті перевірки ФОП ОСОБА_5 посадовими особами встановлено отримання ним доходу за 3 квартали 2016 року в сумі 7527658,45 грн, як наслідок твердження відповідача про не отримання контрагентом коштів від товариства є безпідставним та не може прийматись до уваги.

Стосовно твердження податкового органу про неподання контрагентом позивач звітності 1-ДФ, як доказу відсутності найманих працівників, суд зазначає, що неподання звітності 1-ДФ є порушенням п.51.1 ст.51 ПК України і тільки.

Сама собою відсутність звітності 1-ДФ не може слугувати безумовним доказом відсутності договірних відносин з іншими суб'єктами господарювання або відсутності трудових відносин з найманими працівниками, а тому за відсутності належних доказів, які підтверджують відсутність трудових відносин контрагента з іншими громадянами або суб'єктами господарювання, суд вважає таку позицію податкового органу не доведеною.

В акті перевірки посадові особи використали в якості підґрунтя для визнання не реальними абсолютно всіх господарських зобов'язань між товариством та його контрагентом інформацію оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області про перебування ФОП ОСОБА_5 в період з 25 квітня 2016 року по 16 липня 2016 року поза межами України. Тобто, цій інформації, яка викладена невідомо в якому вигляді та невідомо на підставі яких даних, особи відповідальні за здійснення документальної перевірки надали заздалегідь встановленої доказової сили ще на самому початку проведення перевірки, а вся подальша перевірка проведена через призму впевненості податкового органу в відсутності факту здійснення господарських операцій між сторонами.

Податковий орган не пояснив ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи, в чому саме полягає нереальність вчинених господарських операцій, натомість в іншому акті перевірки (при перевірці ФОП ОСОБА_5.) контрагенту визначено податкові зобов'язання саме за ухилення від відображення доходів отриманих за результатами таких господарських операцій.

Також не пояснив податковий орган, чому фізична особа-підприємець не мала фізичної змоги підписати договір №1 від 06 липня 2016 року, враховуючи сучасні технічні можливості засобів факсимільного зв'язку, така позиція відповідача є суперечливою та не приймається судом до уваги.

Стосовно посилання податкового органу на недоліки ТТН та на належність транспортних засобів особам, які заперечують проти правовідносин з ФОП ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

В матеріалах справи знаходиться лист ГУ ДФС у Херсонській області Про надання інформації №1377/10/21-22-14-01-14 від 13 лютого 2018 року, який адресовано Територіальному сервісному центру регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області. В даному листі податковий орган у зв'язку з відпрацюванням ризикових операцій просить надати інформацію стосовно власників транспортних засобів та відповідності вказаних в листі номерів даним державної реєстрації.

ОСОБА_8 сервісного центру МВС у Херсонській області №31/21/8-933 від 21.02.2018 року надіслано відповідну інформацію та повідомлено, що відсутня інформація стосовно реєстрації транспортних засобів марки МАN, номерний знак НОМЕР_7, марки КАМАЗ. Номерний знак НОМЕР_9, марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_8.

Втім з наданої інформації вбачається, що перереєстрація транспортних засобів відбувалась в листопаді 2016 року, в грудні 2016 року, в січні 2017 року, в січні 2018 року, яке відношення це має до спірних правовідносин в акті перевірки не зазначено.

Запити до осіб стосовно правовідносин з ФОП ОСОБА_5 направлялись 16 березня 2018 року (ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11.), а відповіді цих осіб отримувались 21 березня 2018 року, тобто, за 28 днів після завершення перевірки позивача.

Стосовно недоліків ТТН суд зазначає наступне.

Щодо посилання податкового органу на неналежним чином оформлені ТТН слід зазначити, що ТТН є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Правила поширюються на власників автомобільного транспорту (перевізників), натомість, позивач не в усіх операціях користувався послугами перевізників при взаємовідносинах з контрагентами. До того ж документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, недолік такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (в даному випадку для формування витрат в податковому обліку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року в справі №К/800/47657/14 та від 18.08.2015 року в справі №К/800/19833/15 та в подальшому відображена в рішеннях суду касаційної інстанції.

Така ж правова позиція висловлена і Міністерством доходів і зборів України в листі від 19 вересня 2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

З наведеного можливо дійти висновку, що недоліки ТТН є порушенням бухгалтерського обліку але не податкового.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні договорів мали умисел на його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів.

Наказом ДПА України від 11 вересня 2008 р. N 584 (чинний до 01.06.2017 року) затверджено Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень.

Матеріали перевірок оформляються з урахуванням вимог Методичних вказівок про визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, затверджених наказом ДПА України від 02.12.2005 N 540 "Про результати проведення семінару-наради з питання "Підсумки контрольно-перевірочної роботи за 9 місяців 2005 року та основні стратегічні напрями роботи на IV квартал поточного року та на 2006 рік" (далі - Методичні вказівки про визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи), спрямованих на запровадження єдиної системи відображення в актах перевірок аспектів, пов'язаних з оцінкою виконання платниками податків зобов'язань зі сплати податків, а також інших вимог законодавства, перевірка яких знаходиться в компетенції податкової служби.

При цьому акт перевірки має бути оформлений відповідно до встановлених стандартів якості, зокрема щодо доказовості, обов'язковості висновків, відсутності первинних документів, суміжності порушення податкового законодавства, коригування податкової звітності, алгоритму діяльності суб'єктів господарювання, розуміння діяльності підприємства, обставин укладання контрактів, відомостей про розрахунки, операцій з цінними паперами, відомостей про основні фонди і запаси, відомостей про заборгованість та зв'язок з господарською діяльністю.

Під час опису виявлених порушень податкового законодавства слід дотримуватись Методичних вказівок про визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи щодо способів викладення в актах перевірок фактів та обставин, способів обґрунтування оцінок та обсягів інформації.

При оформленні встановлених порушень не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). Обмеження в частині висновків щодо дій посадових осіб суб'єктів господарювання не застосовується при встановленні правочинів з ознаками фіктивності (правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства) та здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку та моральних засад суспільства.

Наказом ДПА України від 2 грудня 2005 р. № 540 затверджено Методичні вказівки щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи (чинні).

Метою визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи є встановлення системи вимог, спрямованих на запровадження однорідної системи відображення в актах перевірок аспектів, пов'язаних з оцінкою виконання платниками податків зобов'язань зі сплати податків, а також інших вимог законодавства, перевірка яких знаходиться в компетенції податкової служби.

1. Будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов'язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки.

2. Порядок доказування має бути визначено таким чином, щоб можна було встановити:

безпосередній зв'язок між показниками податкової декларації (розрахунку) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки;

осіб, чиї дії (або бездіяльність) призвели до порушень законодавства (якщо такі мали місце).

3. У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

4. У разі якщо перевірка свідчить про невірне визначення суб'єктом господарювання об'єктів оподаткування, але не має змоги встановити конкретні причини відхилення та визначити конкретні документи, що необґрунтовано вплинули (не вплинули) на розмір відповідних показників, в акті перевірки здійснюється посилання на норми законодавства, які регулюють загальний порядок обчислення конкретного податку.

5. Якщо застосовується п. 4 цього Стандарту, в акті перевірки має бути детально викладено розрахунки, на підставі яких визначено об'єкти оподаткування, та оцінку відхилень, обчислених таким чином об'єктів, від задекларованих підприємством. Такі розрахунки мають бути законодавчо обґрунтованими. У цьому випадку базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки (Стандарт 2. Доказовість ).

В акті перевірки не міститься жодного посилання на проведення зустрічних перевірок.

В ході перевірки посадові особи не посилаються на недоліки документів первинного бухгалтерського обліку, не наводять жодних матеріалів та документів з яких випливає висновок про продаж послуг нижче ціни собівартості, натомість в акті перевірки містяться лише загальні цифри різниця листопад 2015 57188,52 грн, різниця грудень 2015 37735,39 грн, всього 94923,91 грн . З чого складаються ці суми, які первинні документи було досліджено, які суми в них зазначено, з якими суб'єктами господарювання вчинені угоди (оскільки в такому випадку є загроза формування неправомірного податкового кредиту для себе та необхідність для донарахування податку на додану вартість для контрагента по угоді) акт перевірки не містить.

Фактично ж опис порушень в частині продажу послуг за ціною нижче ціни собівартості зводиться до трьох норм законодавства і цим обмежується.

При цьому посадові особи податкового органу не встановили порушень при заповненні позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість (формування податкового кредиту), як така позиція узгоджується з заниженням товариством податкових зобов'язань за листопад-грудень 2015 року на суму 18984,78 грн, заниження суми податкових зобов'язань сторони суду не пояснили.

Суд звертає увагу відповідача, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які дані про характер дослідження посадовими особами первинних документів позивача, як відсутнє й посилання в акті перевірки на конкретні документи.

Неприйнятним є також спосіб встановлення податковим органом правопорушення стосовно витрат сформованих позивачем, без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливій виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.

Таким чином, суд вважає, що висновки акту перевірки стосовно не реальності вчинених між товариством та його контрагентом господарських операцій, а також в частині продажу послуг за ціною нижче їх собівартості не відповідають стандарту Доказовість Методичних вказівок щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, як не відповідають вони і ознакам доказовості визначеним КАС України.

Слід звернути увагу, що самого лише відображення в тексті акту перевірки фраз відсутність найманих працівників , не реальність господарських операцій , посилання на норми законодавства недостатньо для того щоб зробити висновок про дійсну відповідність даних фраз та посилань фактичним обставинам перевірки.

З матеріалів справи вбачається, а в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що єдиною підставою для визначення ТОВ Дніпрянське ХПП грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та однією з підстав для визначення грошових зобов'язань податку на доходи фізичних осіб та військового збору є невизнання податковим органом реальності здійснених підприємством та його контрагентом господарських операцій.

З цього приводу суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Наведені підпункти застосовуються за певної умови: загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 ст.164 ПК України).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Відповідач не пояснив, яким чином дії позивача в даній справі в частині здійснення господарської діяльності з самостійним самозайнятим суб'єктом господарювання підпадають під дію наведених норм законодавства, як не надав суду й доказів проведення зустрічних перевірок контрагента позивача з порушених в перевірці питань, а також доказів надсилання запитів до інших податкових органів для проведення таких перевірок.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Втім податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Товариство самостійно визначає для себе коло партнерів в різних сферах господарської діяльності, але воно повинно забезпечити доказову базу для належного підтвердження господарських операцій.

Стосовно порушення строків сплати сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору суд вважає, що позивач не довів відсутності цих порушень, отже податкові повідомлення-рішення в цій частині скасуванню не підлягають. Суми таких штрафних санкцій становлять 349,35 грн для податку на доходи фізичних осіб (10% від 3493,51 грн) та 75,99 грн для військового збору (10% від суми 759,85 грн).

Доведеним порушенням суд вважає не повне відображення в звіті форми 1-ДФ за 1 квартал 2017 року відомостей про фактично проведені виплати ФОП ОСОБА_7, а тому податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року №0000661306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510 грн скасуванню не підлягає.

Доведеним порушенням суд вважає відшкодування працівнику товариства витрат на придбання ТМЦ не пов'язаних з виробничими потребами на суму 400 грн, як наслідок спірні податкові повідомлення рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 109,75 грн (87,80 грн основний платіж, 21,95 грн штрафна санкція) та з військового збору в розмірі 9,15 грн (7,32 грн основний платіж, 1,83 грн штрафна санкція).

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, натомість частково позиція податкового органу була підтверджена в ході судового розгляду справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог.

З урахуванням вищевикладеного суд скасовує повністю податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року №0000831422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 634060,00 грн; №0000851422 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1653822 грн.

В разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Зокрема, частково протиправним можна визнати частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку суд не може ідентифікувати протиправні частини податкових повідомлень-рішень в частині нарахування пені за ст.129 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року №0000641306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 1661085,42 грн ; №0000651306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 138470,67 грн в частинах нарахування пені підлягають скасуванню в повному обсязі.

Суд скасовує частково податкові повідомлення рішення від 23 березня 2018 року №0000641306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в частині збільшення податкового зобов'язання в розмірі 804960,40 грн в частині застосування штрафної санкції в розмірі 599579,07 грн та в частині нарахування пені в розмірі 256096 грн; №0000651306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в частині збільшення податкового зобов'язання в розмірі 67079,27 грн в частині застосування штрафної санкції в розмірі 49964,93 грн та в частині нарахування пені в розмірі 21341,33 грн.

Суд залишає в силі податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2018 року НОМЕР_5 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510 грн.

В судовому засіданні 16 серпня 2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянське ХПП" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 23 березня 2018 року №0000831422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 634060,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області №0000851422 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1653822 грн.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області №0000641306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в частині збільшення податкового зобов'язання в розмірі 804960,40 грн. в частині застосування штрафної санкції в розмірі 599579,07 грн. та в частині нарахування пені в розмірі 256096 грн.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області №0000651306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в частині збільшення податкового зобов'язання в розмірі 67079,27 грн. в частині застосування штрафної санкції в розмірі 49964,93 грн. та в частині нарахування пені в розмірі 21341,33 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма " Дніпрянське ХПП " (код ЄДРПОУ 38669824) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 59557 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 25 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 серпня 2018 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.3.1