Рішення

від 06.09.2018 по справі 826/9978/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2018 року № 826/9978/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві № 748/11-575 від 15.03.2018 про відмову в зарахуванні періоду роботи з 24.07.1985 по 26.05.1998 в Закритому акціонерному товаристві Інструментальник ОСОБА_1 до загального стажу;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві зарахувати період роботи 24.07.1985 по 15.03.1998 в Закритому акціонерному товаристві Інструментальник ОСОБА_1 до загального стажу та призначити пенсію за віком, згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 05.12.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає те, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 24.07.1985 по 26.05.1998, посилається на те, що запис в трудовій книжці про звільнення у 1998 році з Закритого акціонерного товариства Інструментальник завірено печаткою підприємства, яка відповідно до вимог чинного на той час законодавства мала містити ідентифікаційний код підприємства, що порушує права позивача, а відтак, є підстави для скасування даного рішення та зобов'язання зарахувати період роботи з 24.07.1985 по 26.05.1998 позивачу до загального стажу.

30.07.2018 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача наголосив на тому, що період трудового стажу з 24.07.1985 по 26.05.1998 не враховано для визначення права для призначення пенсії за віком правомірно, оскільки запис в трудовій книжці позивача про звільнення завірено печаткою підприємства без дотримання встановлених законодавством вимог.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України установлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивач 24.07.1985 прийнятий учнем кузня-штампувальника (Наказ № 56 від 25.07.1985), 15.10.1985 йому присвоєно II розряд кузня-штампувальника (Наказ № 84 від 22.10.1985); 26.05.1998 - звільнений за власним бажанням (Наказ № 9-К від 26.05.1998).

04.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до архівного відділу Подільської районної адміністрації м. Києва із заявою щодо отримання довідки про період роботи в ЗАТ Інструментальник .

Листом № Н-13,Н-14 від 11.09.2017 Архівний відділ Подільської районної державної адміністрації м. Києва повідомив, що відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів документи з особового складу ЗАТ Інструментальник (Київського дослідно-експериментального заводу штампів і пресформ) на зберігання до архівного відділу Подільської районної в м. Києві державної адміністрації не надходили, тому немає можливості надати довідки про роботу та про зарплату на вищезазначеному підприємстві.

06.12.2017 позивач звернувся до Державного архіву м. Києва із заявою про отримання довідки про період роботи у Закритому акціонерному товаристві Інструментальник .

Листом № 02-12/Н-129/3036 від 21.12.2017 Державний архів м. Києва повідомив, що у переліку ліквідованих підприємств, установ і організацій, які передавили документи з особового складу до архівних відділів районних в м. Києві державних адміністрацій, відомостей про цю організацію не виявлено.

Наразі, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Закрите акціонерне товариство Інструментальник (ЄДРПОУ 02968645) перебуває у стані припинення.

ОСОБА_1 вважаючи, що набув право на призначення пенсії, 05.12.2017 звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві за призначенням пенсії за віком згідно з Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із заявою та надав документи, а саме: паспорт, диплом, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання (реєстрації) особи, трудову книжку.

Листом № 10670/04 від 23.02.2018 відповідач відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на те, що згідно документів, наданих для призначення пенсії, які відповідають вимогам чинного законодавства, загальний страховий стаж складає 12 років, 9 місяців, 4 дня, а оскільки відсутній необхідний страховий стаж 15 років для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058/15 згідно заяви від 05.12.2017 немає підстав.

Надалі, листом № 748/11-575 від 15.03.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1, що трудовий стаж з 24.07.1985 по 26.05.1998 в Закритому акціонерному товаристві Інструментальник не враховано для визначення права для призначення пенсії за віком, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення у 1998 році з ЗАТ Інструментальник завірено печаткою підприємства, яка відповідно до вимог чинного на той час законодавства мала містити ідентифікаційний код підприємства.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду, за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приписами ст. 62 Закону України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. (п. 20 вказаного Порядку)

Як убачається з листа відповідача № 10670/04 від 23.02.2018, страховий стаж позивача 12 років 9 місяців 4 дні визнається та не є спірним.

Проте, період трудового стажу з 24.07.1985 по 26.05.1998 не враховано для визначення права для призначення пенсії за віком, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення 1998 з ЗАТ Інструментальник завірено печаткою підприємства, яка відповідно до вимог чинного на той час законодавства мала містити ідентифікаційний код підприємства.

Суд звертає увагу на положення п. 18 Порядку № 637, якими визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У матеріалах справи наявний акт опитування свідків від 05.12.2017, складений спеціалістом територіального органу Пенсійного фонду та підписаний начальником відділу обслуговування громадян, яким опитано ОСОБА_4 (працювала на посаді диспетчера) та ОСОБА_5 (працював на посаді слюсаря), які підтвердили роботу ОСОБА_1 на підприємстві ЗАТ Інструментальник з 24.07.1985 по 26.05.1998.

Також, суд наголошує, що із записів трудової книжки позивача убачається, що у період з 24.07.1985 по 26.05.1998, ОСОБА_1 працював на підприємстві ЗАТ Інструментальник із зазначенням посади та підписом уповноваженої особи підприємства.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем ужито усіх можливих заходів для документального підтвердження наявності трудового стажу для призначенні пенсії, а відсутність коду підприємства на печатці підприємства у трудовій книжці жодним чином не спростовує факту роботи позивача на підприємстві, достовірності зазначеної у ній інформації у спірний період та не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист, оскільки невідповідність печатки установленим законодавством вимогам може ставитись у провину лише підприємству та його посадовим особам.

Суд також ураховує ту обставину, що відповідач не надав суду доказів вжиття заходів для отримання додаткової інформації, уточнюючих довідок, пояснень від підприємства (посадових осіб), на якому працював позивач, адже відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, пропонувати заявнику надати самостійно докази на підтвердження неявності необхідного стажу роботи, у тому числі пропонувати підтвердити його за допомогою свідків.

Водночас, необхідно зазначити, що позитивним обов'язком держави в цілому та її державних органів, в тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізації майнових прав громадянин при призначені пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та як наслідок обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача для призначення пенсії з 24.07.1985 по 26.05.1998 на підприємстві ЗАТ Інструментальник є неправомірною.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування рішення про відмову в зарахуванні періоду роботи з 24.07.1985 по 26.05.1998 в Закритому акціонерному товаристві Інструментальник , зобов'язання відповідача зарахувати період роботи позивача в Закритому акціонерному товаристві Інструментальник за даний період та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути питання призначення пенсії ОСОБА_1, оскільки відмова відповідача у призначенні пенсії грунтувалась на незарахуванні певного періоду роботи позивача на підприємстві до стажу, правомірність чого перевірялась судом, проте у цілому, призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України.

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368; вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 748/11-575 від 15.03.2018 про відмову в зарахуванні періоду роботи з 24.07.1985 по 26.05.1998 в Закритому акціонерному товаристві Інструментальник ОСОБА_1 до загального стажу.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві зарахувати період роботи з 24.07.1985 по 26.05.1998 в Закритому акціонерному товаристві Інструментальник ОСОБА_1 до загального стажу.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві повторно розглянути питання призначення пенсії ОСОБА_1 за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368; вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко