Постанова

від 04.09.2018 по справі 826/331/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/331/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.В.

Пилипенко О.Є.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова "Слобідка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова "Слобідка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" до Міністерства культури України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Громадська організація "Микільська Слобідка" та Громадська організація "Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва" про визнання протиправними дій, скасування наказу в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова "Слобідка" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України та Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Громадська організація "Микільська Слобідка" та Громадська організація "Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва", в якому просили суд:

- визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по складенню Паспорта об'єкта культурної спадщини Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра та включення в межі території об'єкта культурної спадщини земельної ділянки 1,4892 га, яка розташована на вулиці Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:66:178:0086, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю НОВА СЛОБІДКА (місцезнаходження 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, приміщення № 43, ідентифікаційний код 37318841);

- визнати протиправним та скасувати частково наказ Міністерства культури і туризму України від 03 лютого 2010 року № 58/0/16-10 (у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16 червня 2011 року № 453/0/16-11) в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкта Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу, позивачі зазначили, що оскаржувані дії та Наказ порушують їх права та охоронювані законом інтереси в частині реалізації права на забудову земельних ділянок, які включені до складу території об'єкту культурної спадщини, а також права на вільне користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками у відповідності до мети, визначеної рішенням Київської міської ради від 02 лютого 2006 року № 79/3170 та від 26 липня 2007 року № 68/1902.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішень Київської міської ради:

- від 02 лютого 2006 року № 79/3170 Про продаж земельної ділянки ТОВ ЛB-Холдинг для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу з паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва ;

- від 26 липня 2007 року № 68/1902 Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок ТОВ ЛB-Холдинг для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу з паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва;

та відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії KB № 142071, договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17 лютого 2006 року, посвідченого Мисан В.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 614, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 квітня 2006 року, посвідченого Краковецькою A.M., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2733, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 24.10.2007 за № 09-8-00088,

земельна ділянка розміром 1,4892 га, яка розташована на вулиці Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:66:178:0086, передана із земель комунальної власності у власність ТОВ "ЛВ-Холдинг".

В подальшому, вказана земельна ділянка була продана позивачем-2 у власність позивача-1, що слідує з Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2184.

Позивач-2 є орендарем земельних ділянок площею 8 688 кв.м та площею 3 924 кв.м, розташовані на вулиці Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва, кадастрові номери 8000000000:66:178:0142 та 8000000000:66:178:0143 відповідно, які передані в оренду Позивачу-2 на підставі рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 68/1902 та відповідно до:

- договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2967, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів 24 жовтня 2007 року за № 66-6-00424;

- договору про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок від 24 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 311, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів 24 жовтня 2007 року за № 66-6-0045.

Зазначені договори оренди земельних ділянок в наступному поновлені на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 641/10129 Про поновлення ТОВ ЛВ-Холдинг договорів оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7 - 9 у Дніпровському районі м. Києва , та відповідно до:

- договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 28 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 30, щодо оренди земельної ділянки площею 3924 кв.м;

- договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 28 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 29, щодо оренди земельної ділянки площею 8688 кв.м.

Рішенням Київської міської ради від 02 лютого 2006 року № 79/3170 визначене цільове та функціональне призначення земельної ділянки, яка належить позивачу-1 на праві власності - для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу з паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 68/1902 визначене цільове та функціональне призначення земельних ділянок, які орендує позивач-2 - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва.

02 листопада 2011 року між позивачем-1, як Інвестором, та позивачем-2, як Замовником, укладений Інвестиційний договір з передачею функцій замовника (по тексту - Договір або Інвестиційний договір). Згідно п. 1.1. Договору його предметом є реалізація проекту будівництва об'єкта нерухомості: багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва.

Замовником будівництва об'єкту будівництва на земельних ділянках площею 3924 кв.м та 8688 кв.м на вул. Микільсько-Слобідській, 7 - 9 є Позивач-2, якому - земельні ділянки під забудову були надані в оренду. Замовником будівництва об'єкту будівництва на земельній ділянці площею 1,4892 га на вулиці Микільсько-Слобідській, 7- 9, є Позивач-1, якому земельна ділянка належить на праві власності.

Відповідно до п. 2.1 Інвестиційного договору Позивач-2 передав Позивачу-1 функції замовника будівництва об'єкта в частині будівництва на земельних ділянках, право користування якими належить Позивачу-2.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, в 2012 році ТОВ "Нова "Слобідка" отримано в Головному управлінні містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва.

22 травня 2014 року ТОВ Укрбудекспертиза видано позивачу-1 позитивний експертний звіт № 3-223-13-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за проектом: Будівництво житлових будинків з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва .

Разом з тим, в серпні 2009 року працівниками Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, а саме: виконавцем -ОСОБА_10 та науковим керівником - ОСОБА_11 була складена облікова картка щодо виявленого об'єкта культурної спадщини Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра . Вказана картка засвідчена директором Науково-дослідного інститут пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України - ОСОБА_12 та начальником Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації - ОСОБА_13

Паспорт пам'ятки ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра складений та посвідчений цими ж особами та в цей же час (в тексті - Паспорт).

04 листопада 2009 року Експертною комісією складений протокол № 4/09, зі змісту якого слідує, що об'єкти згідно з додатком 2 визнано такими, що відповідають п. 11 Порядку.

Протоколом № 33 від 10 листопада 2009 року засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, затверджено протокол № 4/09 від 04 листопада 2009 року.

Надалі, на підставі рішення засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (протоколи від 08 квітня 2009 року № 2/09 і від 04 листопада 2009 року № 4/09), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протоколи від 16 квітня 2009 року № 25, від 17 вересня 2009 року № 30 та від 10 листопада 2009 року № 33) та засідання Президії Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протокол від 26 листопада 2009 року № 34), 03 лютого 2010 року відповідачем-1 видано наказ № 58/0/16-10 Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (за текстом - Наказ), яким, зокрема, занесено до Реєстру за категорією місцевого значення пам'ятку ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра .

16 січня 2011 року до Наказу були внесені зміни, про що відповідачем-2 видано наказ № 453/0/16-11.

Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, а свої права порушеними, позивачі звернулися до суду із даним позовом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регламентовано Законом України Про охорону культурної спадщини N 1805-III.

За визначенням статті 1 даного Закону: культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 статті 13 Закону N 1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 статті 14 Закону N 1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:

а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

У відповідності до приписів Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760 (далі - Порядок визначення категорій пам'яток), об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення (п. 1). На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається (п. 2). Облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта (п. 3). Облікова картка об'єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об'єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік (п. 5). Паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об'єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об'єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам'ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам'ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, по поверхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби).

При цьому, порядок обліку об'єктів культурної спадщини станом на лютий 2010 (коли був виданий оскаржуваний Наказ в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкта Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра ) регулювався Инструкцией о порядке учета, обеспечении сохранности, содержания, использования и реставрации недвижиміх памятников истории и культуры , яка є додатком до наказу Міністерства культури СРСР від 13 травня 1986 року № 203 (далі - Інструкція), яка втратила чинність лише після прийняття наказу Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини .

Відповідно до пунктів 8-16 Інструкції:

- государственному учету подлежат все памятники истории и культуры, независимо от того, в чьем пользовании или собственности они находятся. Несоблюдение порядка учета является нарушением правил охраны памятников истории и культуры;

- при получении сведений об обнаружении указанных объектов государственные органы охраны памятников организуют проведение экспертизы. В случае установления их культурной ценности указанные объекты регистрируются в Списках вновь выявленных объектов, представляющих историческую, научную, художественную или иную культурную ценность (приложение N 2);

- объекты, зарегистрированные в "Списках вновь выявленных объектов, представляющих историческую, научную, художественную или иную культурную ценность", до решения вопроса о принятии их на государственный учет как памятников истории и культуры, подлежат охране в порядке, предусмотренном действующим законодательством об охране памятников истории и культуры;

- государственные органы охраны памятников организуют обследование и изучение включенных в Списки вновь выявленных объектов, составление на них учетных документов;

- на каждый недвижимый памятник и вновь выявленный объект, представляющий историческую, научную, художественную или иную культурную ценность, составляется учетная карточка, содержащая сведения о местонахождении, датировке, характере современного использования, степени сохранности памятника или вновь выявленного объекта, наличии научной документации, месте ее хранения, краткое описание и иллюстративный материал;

- на каждый недвижимый памятник составляется паспорт, который является учетным документом, содержащим сумму научных сведений и фактических данных, характеризующих историю памятника и его современное состояние, местонахождение в окружающей среде, оценку исторического, научного, художественного или иного культурного значения, сведения о его территории, связанных с ним сооружениях, садах, парках, находящихся в нем произведениях искусства, предметах, представляющих культурную ценность, о зонах охраны, а также об основных историко-архитектурных и библиографических материалах. В паспорте указывается категория охраны и вид памятника со ссылкой на утверждающий документ (приложение N 4).

Тобто, станом на лютий 2010, коли був прийнятий оскаржуваний Наказ, відповідно до Інструкції для занесення зазначеного об'єкту до Реєстру місцевому органу охорони культурної спадщини необхідно було направити на адресу Міністерства облікову документацію, яка включала в себе облікову картку та паспорт на об'єкт.

Як вбачається з листа Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 04 вересня 2009 року № 5770, на адресу Державної служби з питань Національної культурної спадщини був направлена облікова документація на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини з метою занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а саме:

- облікова картка об'єкта культурної спадщини;

- паспорт об'єкта культурної спадщини;

- історична довідка разом з матеріалами картографування і фото фіксації.

Відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (п. 12).

Після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру (п. 13).

Таким чином, відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям оцінюється Експертною комісією з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру, висновок якої затверджується Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини.

До складу Експертної комісії та Науково-методичної ради Міністерства входять провідні вчені і висококваліфіковані фахівці-практики сфери охорони культурної спадщини, працівники науково-дослідних і проектних організацій, заповідників і музеїв, виробничники, представники органів управління і громадських організацій, які колегіально вирішують питання занесення чи не занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру.

Як зазначалося вище, Науково-методичною радою протоколом від 10 листопада 2009 року № 33 був затверджений протокол від 04 листопада 2009 року № 4/09 засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру, яким вирішено занести до Реєстру об'єкти культурної спадщини за категорією місцевого значення, згідно з додатком 2, а саме об'єкт: Історичний ландшафт Київських гір і долини річки Дніпро , як такого, що відповідає критерію автентичності, а також принаймні одному з критеріїв, визначених у Порядку визначення категорій пам'яток.

Відповідно до статей 5, 14, 32 Закону, враховуючи рішення засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру, Науково-методичної ради, Міністерством видано наказ від 03 лютого 2010 року № 58/0/16-10 Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України , яким занесено до Реєстру за категорією місцевого значення пам'ятку ландшафту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра .

Таким чином, Міністерство культури України, приймаючи оскаржуваний Наказ діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо твердження апелянта про те, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки об'єкт не було занесено до Переліку щойно виявлених об'єктів.

Дійсно, пункт 12 Інструкції визначає, що:

при получении сведений об обнаружении указанных объектов государственные органы охраны памятников организуют проведение экспертизы. В случае установления их культурной ценности указанные объекты регистрируются в Списках вновь выявленных объектов, представляющих историческую, научную, художественную или иную культурную ценность (приложение N 2).

"Список вновь выявленных объектов" содержит краткую характеристику каждого регистрируемого объекта, а также заключение экспертизы о возможности признания данного объекта памятником истории и культуры.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 2 Порядку визначення категорій пам'яток, занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається, разом з тим, у законодавстві відсутні відомості про те, що є заборона внесення об'єктів до Реєстру без складання Переліку щойно виявлених об'єктів.

Крім того, в обліковій документації, яка була направлена Державній службі з питань Національної культурної спадщини листом Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 04 вересня 2009 року № 5770 була наявна інформація, яка вноситься в Перелік щойно виявлених об'єктів, а саме: найменування об'єкта; дата виявлення об'єкта; автор; місцезнаходження об'єкта; користувач або власник; технічний стан.

За результатами розгляду вищевказаних документів встановлено, що облікова документація складена на належному рівні, відповідає нормативним вимогам та підписана представником органу охорони культурної спадщини.

Таким чином, твердження апелянта, що об'єкт не було занесено до Переліку щойно виявлених об'єктів, не знаходить свого підтвердження.

Виходячи із наведеного вище, суд дійшов висновку, що дії відповідачів по виявленню об'єктів, складанню облікової картки, короткої історичної довідки, акту технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини та висновок консультативних рад органів охорони культурної спадщини та наукової (вченої) ради у формі протоколу стосовно відповідності об'єктів встановленим критеріям є такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, тому правових підстав для скасування наказу Міністерства культури і туризму України від 03 лютого 2010 року № 58/0/16-10 наразі немає.

Колегія суддів зауважує, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт вцілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

З урахуванням наведеного, включення об'єкту Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра до Реєстру без занесення його до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини не є підставою для скасування наказу Міністерства від 03 лютого 2010 року № 58/0/16-10.

Апелянт також посилається на те, що йому не було видано свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.

Пунктом 4 Порядку видачі свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму від 05 грудня 2005 року № 900 визначено, що свідоцтво видається відповідним органом охорони культурної спадщини протягом місяця з дня подання власником заяви про видачу свідоцтва та повного комплекту документів згідно з пунктом 3 цього Порядку.

Між тим, заяви про видачу свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини, як пам'ятки, до Міністерства не надходило, а тому твердження позивача про порушення його прав Міністерством є безпідставними.

Щодо твердження апелянта про те, що паспорт об'єкту культурної спадщини було складено вже після включення пам'ятки до Реєстру.

З таким твердженням неможливо погодитись, оскільки на останній сторінці паспорта зазначено, що паспорт складений у серпні 2009, в свою чергу це підтверджується підписами посадових осіб на останній сторінці паспорту.

Листом Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 04 вересня 2009 року № 5770 паспорт був направлений до Державної служби з питань Національної культурної спадщини для занесення його до Реєстру. Оскаржуваний наказ було прийнято 03 лютого 2010 року.

Враховуючи викладене, доводи апелянта є безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, крім його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення, є, виходячи з наведених положень статті 5 КАС України, порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, в п. 8 ч. 1 статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про оскарження дій Міністерства культури України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ "Нова "Слобідка" та ТОВ "ЛВ-Холдинг" зобов'язані зазначити не лише в чому полягали протиправні дії відповідача, а й чим такі дії порушують саме їх права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той самий зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої статті 2 та статті 17 КАС України, в своїй постанові від 10 квітня 2012 року висловив наступну правову позицію: "суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням". Відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судове рішення повинно бути направлено на захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи та інтересів учасників адміністративних правовідносин, проте враховуючи предмет даної адміністративної справи та склад учасників цього спору, рішення про задоволення позовних вимог не направлено на захист прав, свобод чи інтересів позивача, з огляду на таке, оскільки самі позивачі ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не змогли надати пояснень, в чому ж саме полягає порушення відповідачами їх прав.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10 зазначає, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

При цьому, КАС України не містить положень, які б давали позивачу право звертатися до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити в інтересах позивача певні дії, спрямовані на захист прав, порушення яких на момент постановлення судового рішення не відбулося.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про те, що ТОВ "Нова "Слобідка" та ТОВ "ЛВ-Холдинг" не доведено, що саме їх права чи інтереси, як вказують апелянти, було порушено винесенням Міністерством культури і туризму України Наказу від 03 лютого 2010 року № 58/0/16-10 (у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16 червня 2011 року № 453/0/16-11) в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкта Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра .

Враховуючи зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова "Слобідка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Пилипенко О.Є.