Постанова

від 29.08.2018 по справі 344/1744/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1744/17

Провадження № 22-ц/779/879/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В.,Томин О.О.

за участю секретаря Возняк В.Д.,

учасники справи: представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Пастернак І.А., ухвалене 7 травня 2018 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 16 травня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат ОСОБА_2, звернулась до суду із позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору дарування від 19 серпня 2011 року ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - приймального пункту №9, загальною площею 220,3 кв.м, який знаходиться по вул. Є.Коновальця,147-г в м. Івано-Франківську. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26 травня 2015 року позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах існуючої споруди. В подальшому 28 січня 2016 року міською радою прийнято рішення №40-3, яким, в тому числі, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0225 га для обслуговування приймального пункту з передачею її в оренду ОСОБА_1 ОСОБА_3 ж дня між сторонами укладено договір оренди цієї земельної ділянки. Вважає, що вказані рішення органу місцевого самоврядування та договір оренди прийнято з перевищенням повноважень, в порушення вимог ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, оскільки попередньому власнику для обслуговування цього приймального пункту було передано в оренду земельну ділянку площею 0,0747 га.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 7 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, на момент набуття позивачем права власності на приймальний пункт договір оренди землі від 3 квітня 2006 року припинив свою дію, належних та допустимих доказів поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку нею не представлено, а тому підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 0,0747 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (обслуговування приймального пункту №9) немає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору оренди землі суд виходи з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів що такі суперечать цивільному законодавству, порушують її права або інтереси.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Апеляційна скарга мотивована тим, що 3 квітня 2006 року між Івано-Франківською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі. Відповідно до його умов остання прийняла в оренду земельну ділянку по вул. Є.Коновальця, 147-г, площею 0,0747 га для обслуговування приймального пункту. В подальшому 27 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу приймального пункту. Цього ж дня ОСОБА_4 надала згоду на передачу в оренду вказаної ділянки ОСОБА_5 Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 року ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0747 га. Відтак, ставши власником приймального пункту на підставі договору дарування від 19 серпня 2011 року до ОСОБА_1 відповідно до норм ч.1,2 ст.120 ЗК України, ч.1,2 ст. 377 ЦК України, ч.3 ст. 7 Закону України Про оренду землі перейшло право оренди спірної земельної ділянки. А отже, попередній договір оренди продовжив свою дію на тих же умовах.

Оскільки наведених обставин суд першої інстанції не врахував ,тому безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Івано-Франківська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явився. Відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що згідно ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у відсутності його представника.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом, 3 квітня 2006 року між Івано-Франківською міською радою та підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди землі. Згідно його умов орендодавець на підставі п.1.18 рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 20 лютого 2006 року передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку на вулиці Є.Коновальця, 147-г, площею 0,0747 га відповідно до плану (схеми) розташування. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування приймального пункту. Строк дії договору встановлено терміном на три роки. При цьому його пунктом 6.3.1. передбачено, що договір припиняється у разі закінчення терміну, на який його було укладено (а.с. 47).

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2007 року ОСОБА_4 відчужила підприємцю ОСОБА_5 приймальний пункт №9, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Є Коновальця (вул.Дадугіна), 147 -г (а.с. 7). Цього ж дня ОСОБА_4 надано згоду на передачу в оренду спірної земельної ділянки підприємцю ОСОБА_5 на підставі набуття нею у власність вказаного приймального пункту (а.с. 30).

З'ясовано, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року Про надання (вилучення) земельних ділянок фізичним та юридичним особам надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок підприємцю ОСОБА_5 орієнтовною площею 0,0747 га (в тому числі під будівлею 0,0220 га, під площадками 0,0527 га) на вул. Є.Коновальця, 147-г, для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за рахунок орендованої земельної ділянки підприємця ОСОБА_4, за згодою (купівля приміщення приймального пункту №9 у ОСОБА_4, договір купівлі-продажу від 27 листопада 2007 року). При цьому рішення містить вказівку з посиланням на ст. 125 ЗК України щодо заборони приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації (а.с. 28).

Як підтверджується матеріалами справи 19 серпня 2011 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар приймальний пункт №9 в будинку №147-г по вул.Є. Коновальця (вул.Дадугіна) в м.Івано-Франківську (а.с. 8).

Відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, в редакції чинній на час укладення договору дарування, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Зі змісту листа Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 13 березня 2017 року №11.1-07/177 вбачається, що земельна ділянка площею 0,0747 га на вул. Є.Коновальця, 147-г передана в оренду підприємцю ОСОБА_4 з терміном дії договору до 9 травня 2009 року. На новий термін договір оренди землі з нею не поновлювався (а.с.46).

За вищенаведених обставин та враховуючи те, що на момент набуття позивачкою права власності на приймальний пункт договір оренди землі від 3 квітня 2006 року припинив свою дію, належних та допустимих доказів поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку не представлено, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволені позовної вимоги про визнання права користування земельною ділянкою площею 0,0747 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (обслуговування приймального пункту №9).

При цьому колегія суддів також приймає до уваги, що у зв'язку із непогодженням департаментом архітектури і містобудування розміру та конфігурації земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень питання переоформлення права оренди спірної земельної ділянки від підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 було відправлено на доопрацювання (а.с.26).

Крім того, як підтверджується матеріалами справи 6 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до міського голови В.Анушкевичуса із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0747 га, розташованої в м. Івано-Франківську по вул. Є. Коновальця, 147-г для обслуговування нежитлового приміщення (а.с. 25). Рішення Івано-Франківської міської ради від 26 травня 2015 року №1769-54 їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за цією адресою, орієнтовною площею в межах існуючої споруди; вид використання земельної ділянки (функціональне призначення): для обслуговування приймального пункту №9 (а.с. 49-50).

На підставі цього рішення Івано-Франківським міськрайонним виробничим відділом Івано-Франківської РФ ДП Центр ДЗК розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та території м. Івано-Франківська, вул. Є.Коновальця (а.с.55-95). При цьому з його змісту вбачається, що 24 липня 2015 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надано Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, відповідно до якого погоджено документацію із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки (оренда) по вул. Є. Коновальця, 147-г, площею 0,0225 га для обслуговування приймального пункту №9 (а.с. 66 зворот). 10 серпня 2015 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у вищезазначеному розмірі та з метою її використання погоджено відділом Держземагенства у м. Івано-Франківську (а.с. 66).

Відповідно до ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 вересня 2015 року №НВ-2601374222015 ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,0225 га з цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для обслуговування приймального пункту №9, кадастровий номер 2610100000:20:005:0071, яка розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Є.Коновальця, 147-г, та є комунальною власністю Івано-Франківської міської ради (а.с. 73-74).

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Є. Коновальця, 147-г саме площею 0,0225 га та передачі її в оренду терміном на 5 років (а.с. 54).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 28 січня 2016 року №40-3 Про розгляд клопотань і юридичних осіб земельних питань затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з передачею їх в оренду згідно додатку №2 (а.с. 51). При цьому у п. 16 Додатку №2 до рішення зазначено прізвище ОСОБА_1, площа земельної ділянки 0,0225 га, вид використання земельної ділянки (функціональне призначення): для обслуговування приймального пункту №9; вид цільового призначення (згідно КВЦПЗ): для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; кадастровий номер 2610100000:20:005:0071 (а.с. 52-53).

На підставі цього рішення 28 січня 2016 року між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно КВЦПЗ), яка знаходиться по вул. Є. Коновальця, 147-г, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:20:005:0071, загальною площею 0,0225 га, у тому числі: під забудовою 0,0225 га. Договір укладено терміном на п'ять років, термін дії до 28.01.2021 року (а.с. 11-14).

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні вказується орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

В силу вимог ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані докази, правильно встановив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють та дійшов правильного висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що оскаржувані рішення міської ради та договір оренди землі порушують цивільні права або інтереси ОСОБА_1, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

При цьому колегія суддів також враховує вільне волевиявлення ОСОБА_1, висловлене нею як в заяві від 17 вересня 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Є. Коновальця, 147-г саме площею 0,0225 га та передачі її в оренду терміном на 5 років, так, відповідно, і при укладенні 28 січня 2016 року договору на цих умовах (а.с. 54). Тобто, це цілком відповідало її внутрішній волі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

З огляду на це підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 7 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 6 вересня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_3