Рішення

від 20.08.2018 по справі 761/18427/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18427/18

Провадження № 2/761/5708/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ ВО Мальва про стягнення середнього заробітку та компенсації за час затримки розрахунку з заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ВО Мальва (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку та компенсації за час затримки розрахунку з заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року скасувано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Виробниче об'єднання Мальва , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24117037, яке знаходиться у м. Києві, вул. Артема, 52-д, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає у АДРЕСА_1, заборгованість із заробітної плати у сумі 61446 грн. 73 коп. (сума зазначена без вирахування обов'язкових платежів), 1635 грн. 12коп. компенсації за невикористану відпустку, а всього 63081грн. 85 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Виробниче об'єднання Мальва , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24117037, яке знаходиться у м. Києві, вул. Артема, 52-д, на користь держави судовий збір у сумі 1577грн. 05коп. (на розрахунковий рахунок № 31210206780010; отримувач УДКС у Солом'янському районі м. Києва; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; ЄДРПОУ 38050812; код банку отримувача 820019). Проте йому не було виплачено середній заробіток та компенсацію за час затримки розрахунку з заробітної плати. Позивач вважає дії відповідача незаконними.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 29.11.2017 року по 30.04.2018 року в сумі 21773,44 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати та індексу зростання цін у сумі становить 89131,65 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання, не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовні вимоги не направив.

Суд, заслухавши надані пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. виходячи з наступних підстав.

Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Виробниче об'єднання Мальва , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24117037, яке знаходиться у м. Києві, вул. Артема, 52-д, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає у АДРЕСА_1, заборгованість із заробітної плати у сумі 61446 грн. 73 коп. (сума зазначена без вирахування обов'язкових платежів), 1635 грн. 12 коп. компенсації за невикористану відпустку, а всього 63081грн. 85 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Виробниче об'єднання Мальва , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24117037, яке знаходиться у м. Києві, вул. Артема, 52-д, на користь держави судовий збір у сумі 1577грн. 05коп. (на розрахунковий рахунок № 31210206780010; отримувач УДКС у Солом'янському районі м. Києва; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; ЄДРПОУ 38050812; код банку отримувача 820019).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Проте позивач зазначає, що йому не було виплачено середній заробіток та компенсацію за час затримки розрахунку з заробітної плати.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку - середній заробіток за період з 29.11.2017 року по 30.04.2018 року становить 21773,44 грн. (104 робочих днів*209,36 грн.); компенсація втрати частини заробітної плати та індексу зростання цін у сумі становить 89131,65 грн.

Згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Приписами ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовій виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За положеннями статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , п. 8).

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи розрахунок середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та компенсацію втрати частини заробітної плати та індексу зростання цін, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 29.11.2017 року по 30.04.2018 року в сумі 21773,44 грн.; компенсації втрати частини заробітної плати та індексу зростання цін у сумі 89131,65 грн., без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що необхідні при звільненні кошти позивачу не було виплачено, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 29.11.2017 року по 30.04.2018 року в сумі 21773,44 грн.; компенсація втрати частини заробітної плати та індексу зростання цін у сумі 89131,65 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1109,05 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 141, 258-259, 263, 430 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року N 9, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до ПрАТ ВО Мальва (м. Київ, вул.. Артема, 52д, код ЄДРПОУ 24117037) про стягнення середнього заробітку та компенсації за час затримки розрахунку з заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з ПрАТ ВО Мальва на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 21773,44 грн. та компенсацію в розмірі 89131,65 грн., а всього підлягає стягненню 110905,09 грн., без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

Стягнути з ПрАТ ВО Мальва в дохід держави судовий збір в розмірі 1109,05 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 31.08.2018 року.

Суддя