Рішення

від 03.09.2018 по справі 910/8508/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.09.2018Справа №  910/8508/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 24) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» (04053, м.Київ, ПРОВУЛОК БЕХТЕРІВСЬКИЙ, БУДИНОК 4, ЛІТЕРА А, НЕЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ №19) стягнення заборгованості у розмірі 12 533 грн. 96 коп. Представники: без повідомлення представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 12 533 грн. 96 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року та за Договором оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 року відкрито провадження у справі №910/8508/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.07.2018 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 19.07.2018 року уповноваженій особі підприємства Позивача та поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Відповідача. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» є 04053, м.Київ, ПРОВУЛОК БЕХТЕРІВСЬКИЙ, БУДИНОК 4, ЛІТЕРА А, НЕЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ №19. Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/8508/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України. Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не   пізніше  наступного дня  після  їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ 03.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно – приміщення в нежитловій будівлі, загальною площею 63,00 м.кв. на 5 поверсі, що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво – Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, буд. 24. (а.с.13-18) Відповідно до п.2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування об'єкта оренди у термін, визначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Акту приймання – передачі. Згідно з п.3.1 Договору вартість орендної плати за 1 кв. м. приміщень на місяць встановлюється у національній валюті України та складає 120 грн. 00 коп., вт. ч. ПДВ. Загальний розмір місячної орендної плати складає 7560 грн. 00 коп , в тому числі 20% ПДВ — 1260 грн. 00 коп. Орендна плата підлягає нараховуванню з дати підписання Сторонами актів приймання-передачі Орендарю об'єкта оренди та/або його складових частин і припиняється з дня підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди та/або його складових частин Орендодавцю. (п.3.2 Договору) У п.3.3 Договору зазначено, що орендна плата вноситься Орендарем у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця нe пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Підставою для перерахування орендної плати на рахунок Орендодавця є рахунок-фактура, що виставляється останнім. Пунктом 9.4 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє 12 місяців до 31 травня 2017 р. (п.11.1 Договору) Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно – приміщення в нежитловій будівлі, загальною площею 63,00 м.кв. на 5 поверсі, що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво – Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, буд. 24, що підтверджується Актом приймання – передачі від 06.06.2016 року. (а.с.24) Також 06.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» (Орендар) було укладено Договір оренди обладнання №16, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове володіння та користування обладнання та зобов'язався сплачувати Орендареві орендну плату. (а.с.19-22) Перелік, кількість, найменування, вид майна, що орендується, вказується та конкретизується в Додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору. (п.1.1 Договору) Відповідно до п.3.1 Договору майно, що орендується, вважається переданим Орендареві з дати підписання Акта приймання – передачі майна, що орендується. Термін оренди складає 35 календарних місяців з дати прийняття майна, що орендується, за Актом приймання – передачі. (п.3.2 Договору) Згідно з п.4.1 Договору орендна плата сплачується Орендарем у розмірі, визначеному рахунком, що є невід'ємною частиною цього договору. У п.4.2 Договору зазначено, що орендна плата сплачується щомісячно, в безготівковій формі, в національній валюті Україні – гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 10 банківських днів, в поточному місяці, з обов'язковим складанням акту наданих послуг. Пунктом 8.3 Договору передбачено, що Орендар несе наступну відповідальність за цим Договором у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення. Цей Договір є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання і діє 35 календарних місяців. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору за 1 місяць до закінчення терміну його дії, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на той же термін. (п.10.1 Договору) Додатком №1 до Договору оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року Сторони узгодили найменування, перелік, кількість, вид майна, що було передано в оренду. Всього орендна плата складає з ПДВ 630 грн. 00 коп. (а.с.23) Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове володіння та користування обладнання, що підтверджується Актом приймання – передачі від 06.06.2016 року. (а.с.25) Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 9 033 грн. 46 коп. за Договором №13 та по орендній платі у розмірі 1 260 грн. 00 коп. за Договором №16. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» 3% річних у розмірі 436 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 428 грн. 19 коп. та пеню у розмірі 1375 грн. 89 коп. 07.12.2017 року Позивачем надіслано на адресу Відповідача претензії №№34, 35 з вимогами сплатити заборгованість у розмірі 9033 грн. 46 коп. та у розмірі 1260 грн. 00 коп., що підтверджується копіями фіскальних чеків від 07.12.2017 р., описів вкладення у цінні листи. (а..с26-27) Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» підлягають задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року та Договору оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1   статті 193 Господарського кодексу України   до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення   Цивільного кодексу України   з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі   статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до   статті 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1   статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1   статті 628 Цивільного кодексу України   визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до   статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі   статтею 526 Цивільного кодексу України   зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог   Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою   статті 193 Господарського кодексу України   встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України   визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1   ст. 762 Цивільного кодексу України). Статтею 286 Господарського кодексу України   встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно – приміщення в нежитловій будівлі, загальною площею 63,00 м.кв. на 5 поверсі, що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво – Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, буд. 24, що підтверджується Актом приймання – передачі від 06.06.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.24) Також на виконання умов Договору оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове володіння та користування обладнання, що підтверджується Актом приймання – передачі від 06.06.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.25) Судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року становить 9 033 грн. 88 коп. та за Договором оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року становить 1 260 грн. 00 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем. (а.с.28) Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» по орендній платі у загальному розмірі 10 293 грн. 88 коп. Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 10 293 грн. 88 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В той же час, Суд зазначає, що Позивачем заявлено до стягнення загальну суму заборгованості у розмірі 10 293 грн. 46 коп., проте відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, а тому до стягнення з Відповідача підлягає заявлена Позивачем сума. При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 31.12.2016 р. по 31.05.2018 р. у розмірі 436 грн. 00 коп. та інфляційні за загальний період прострочки січень 2018 р. – квітень 2018 р. у розмірі 428 грн. 19 коп. Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року). Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року за загальний період прострочки з 31.12.2016 р. по 31.05.2018 р. у розмірі 383 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати орендної плати за Договором оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року за загальний період прострочки з 31.12.2016 р. по 31.05.2018 р. у розмірі 53 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від  17.12.2013 року) Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки січень 2018 р. – квітень 2018 р. у розмірі 375 грн. 77 коп. за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки січень 2018 р. – квітень 2018 р. у розмірі 52 грн. 42 коп. за Договором оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 31.12.2016 р. по 30.06.2017 р. у розмірі 1 375 грн. 89 коп. Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.   Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року) Пунктом 9.4 Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №13 від 03.06.2016 року передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 31.12.2016 р. по 30.06.2017 р. у розмірі 1207 грн. 46 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Пунктом 8.3 Договору оренди обладнання №16 від 06.06.2016 року передбачено, що Орендар несе наступну відповідальність за цим Договором у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 31.12.2016 р. по 30.06.2017 р. у розмірі 168 грн. 43 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10 293 грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 436 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 428 грн. 19 коп. та пеня у розмірі 1 375 грн. 89 коп. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» - задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄНТО ІНДАСТРІ» (04053, м.Київ, ПРОВУЛОК БЕХТЕРІВСЬКИЙ, БУДИНОК 4, ЛІТЕРА А, НЕЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ №19, Ідентифікаційний код юридичної особи 40328199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 24, Ідентифікаційний код юридичної особи 32498154) заборгованість у розмірі 10 293 (десять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 46 (сорок шість) коп., 3% річних у розмірі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп., пеню у розмірі 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. 4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 вересня 2018 року. Суддя                                                                                          О.В. Чинчин