Рішення

від 04.09.2018 по справі 910/7852/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2018Справа № 910/7852/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7852/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Павер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі"

про стягнення 28 357,93 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал-Павер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" про стягнення 28 357,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди обладнання №5 від 03.03.2018р. з оплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 27 440,00 грн., на яку нараховано пеню в сумі 843,50 грн. та 3% річних в сумі 74,43 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/7852/18 від 19.06.2018р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Павер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" про стягнення 28 357,93 грн. залишено без руху.

02.07.2018р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Павер" на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2018р.

Розглянувши матеріали позовної заяви та подані додаткові докази, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 06.08.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.07.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, м.Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4-А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 06.07.2018р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 16.07.2018р., що підтверджується сформованим судом витягом з офіційного сайту ПАТ Укрпошта за номером поштового відправлення №0103046923395.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 04.09.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, оформленого з урахуванням положень ст.ст. 165, 178 ГПК України. Відтак, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал-Павер" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" (орендар) укладено договір оренди обладнання № 15 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно (надалі - об'єкт оренди ), а саме: Генератор дизельний ENERGY POWER EP 12STA (макс./мінім. 9/8 кВт) у кількості 1 - шт. Серійний номер двигуна об'єкта оренди, серійний номер станції об'єкта оренди вказується сторонами в Акті прийому-передачі об' єкта оренди в оренду, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору об'єкт оренди, який передається орендодавцем орендарю за цим договором належить орендодавцю на праві приватної власності.

Згідно п. 2.1. договору об'єкт оренди передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням, а саме для забезпечення роботи електроприладів максимальною потужністю 9 кВт (з урахуванням пускового навантаження) (надалі - Цільове призначення об'єкта оренди ).

Строк оренди генератора дизельного починає обчислюватись з моменту передачі об'єкта оренди по акту прийому-передачі, а саме з (03.03.2018 року та закінчується в момент повернення об'єкта оренди орендодавцю по акту прийому-передачі) (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, розмір орендної плати за одну добу використання об'єкта оренди становить 720,00 гривень, в т.ч. ПДВ 120 грн.

Згідно п. 4.2. договору, вартість доставки об'єкта оренди в одну сторону (загалом дві послуги) становить 1200,00 гривень, в т.ч. ПДВ 200,00 грн.

Оплата орендної плати здійснюється шляхом попередньої оплати в 100 % розмірі на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату в тому числі надісланого засобами електронного зв'язку з подальшим наданням/надсиланням оригіналу такого рахунку або іншим способом, за домовленістю сторін (п. 4.4. договору).

У п. 5.2. договору зазначено, що прийом-передача об'єкта оренди в оренду здійснюється уповноваженим представниками сторін за Актом прийому - передачі об'єкта оренди в оренду.

Згідно п. 8.4. договору, об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі про повернення об'єкта оренди з оренди.

За порушення орендарем строків оплати за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення (п. 9.2.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1. договору).

10.04.2018р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої домовились доповнити ст.4 договору п. 4.2., згідно якого оплата орендної плати в розмірі 720,00 грн. в т.ч. ПДВ за одну добу оренди об'єкта, а саме 09.04.2018р. не здійснювати, у зв'язку з несправністю об'єкта оренди.

Згідно Акта приймання-передачі об'єкта оренди в оренду №1 від 03.03.2018р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування Генератор дизельний ENERGY POWER EP 12STA (макс./мінім. 9/8 кВт)

Згідно Акта приймання-передачі про повернення об'єкта оренди з оренди №2 від 07.05.2018р. орендар повернув, а орендодавець прийняв Генератор дизельний ENERGY POWER EP 12STA (макс./мінім. 9/8 кВт).

Позивач надав відповідачу послуги з оренди та доставки об'єкта оренди на загальну суму 49 200,00 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств Актами надання послуг №113 від 09.03.2018р. на суму 7 440,00 грн., №124 від 16.03.2018р. на суму 5 040,00 грн., №141 від 23.03.2018р. на суму 5 040,00 грн., №164 від 31.03.2018р. на суму 5 760,00 грн., №182 від 07.04.2018р. на суму 5 040,00 грн., №191 від 15.04.2018р. на суму 5 040,00 грн., №203 від 22.04.2018р. на суму 5 040,00 грн., №218 від 30.04.2018р. на суму 5 760,00 грн. та №236 від 07.05.2018р. на суму 5 040,00 грн.

Відповідач сплатив на користь позивача 21 760,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконані умови договору оренди обладнання № 15 від 01.03.2018р. в частині сплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 27 440,00 грн., на яку нараховані пеню в сумі 843,50 грн. та 3% річних в сумі 74,43 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в орендне користування Генератор дизельний ENERGY POWER EP 12STA (макс./мінім. 9/8 кВт), що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками Актом приймання-передачі об'єкта оренди в оренду №1 від 03.03.2018р.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно Актів надання послуг №113 від 09.03.2018р. на суму 7 440,00 грн., №124 від 16.03.2018р. на суму 5 040,00 грн., №141 від 23.03.2018р. на суму 5 040,00 грн., №164 від 31.03.2018р. на суму 5 760,00 грн., №182 від 07.04.2018р. на суму 5 040,00 грн., №191 від 15.04.2018р. на суму 5 040,00 грн., №203 від 22.04.2018р. на суму 5 040,00 грн., №218 від 30.04.2018р. на суму 5 760,00 грн. та №236 від 07.05.2018р. на суму 5 040,00 грн. позивач надав відповідачу послуги з оренди та доставки об'єкта оренди на загальну суму 49 200,00 грн.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із умов договору оренди обладнання № 15 від 01.03.2018р. строк виконання відповідачем зобов'язань зі здійснення орендної плати за користування майном у період майном є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.4.4. договору своє зобов'язання зі своєчасного перерахування орендної плати в повному обсязі не виконав, частково оплативши 21 760,00 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 27 440,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк сплати орендної плати за договором оренди обладнання № 15 від 01.03.2018р., відповідно до п. 4.4. останнього, настав приймаючи до уваги те, що доказів сплати орендної плати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 27 440,00 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд визнав його обґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення 843,50 грн. пені 74,43 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди обладнання № 15 від 01.03.2018р. щодо своєчасної сплати орендної плати належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" (01004, м. Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4-А; ідентифікаційний код 40698021) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал-Павер" (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Українська, будинок 91; ідентифікаційний код 39708591) заборгованість в сумі 27 440 грн., пеню в сумі 843 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 74 грн. 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.09.2018р.

Суддя А.І. Привалов