Рішення

від 30.08.2018 по справі 914/975/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 Справа №914/975/18

За позовом: ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 інституту приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_2 управління персоналом» , м. Львів

про: стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №3952 Ш від 01.01.2004 в розмірі 176 321,86 грн. - основного боргу, 5 791,57 грн. - пені, 796,30 грн. - 3% річних, 2 169,60 грн. - інфляційних втрат

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участі представників:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № б/н від 20.11.2017р.)

Від відповідача: не з'явився.

Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» , до відповідача ОСОБА_1 інституту приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_2 управління персоналом» , про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №3952 Ш від 01.01.2004 в розмірі 176 321,86 грн. - основного боргу, 5 791,57 грн. - пені, 796,30 грн. - 3% річних, 2 169,60 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 31.05.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21.06.2018р.

Ухвалою суду від 21.06.2018р. підготовче судове засідання відкладено на 17.07.2018р.

Ухвалою суду від 17.07.2018р. підготовче судове засідання відкладено на 25.07.2018р.

Ухвалою суду від 25.07.2018р. підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2018р.

У судовому засіданні 30.08.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач в судове засідання 30.08.2018р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.07.2018р. (вручено 01.08.2018р.).

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01.01.2004р. між сторонами у справі укладено Договір № НОМЕР_1 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 10.1. договору термін його дії встановлено до 01.01.2004р., а в п.10.4 сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання умов договору позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах. Проте, відповідач порушив умови договору, взятих зобов'язань щодо оплати теплової енергії ОСОБА_1 інститутом приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_2 управління персоналом» (правонаступник ОСОБА_2 управління персоналом у формі акціонерного товариства закритого типу) належно не виконано.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу за поставлену теплову енергію. Відтак, ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 176 321,86 грн. основного боргу.

Крім того, відповідно до п. 7.2.3 договору, позивач просив стягнути з відповідача 5791,57грн. пені, а також керуючись ст. 625 ЦК України 2169,60грн. інфляційних втрат та 796,30грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № НОМЕР_1 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2004р., на виконання умов якого відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. договору № НОМЕР_1 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2004р. передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача до позивача до обсягів та нарахованої вартості поставленої теплової енергії немає. Заперечень щодо належного, якісного, своєчасного постачання теплової енергії відповідач суду не надав. Доказів оплати заборгованості відповідачем також не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № НОМЕР_1 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2004р., відтак, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі 176 321,86 грн. основного боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 2169,60грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2017р. по 28.02.2018р. та 796,30грн. 3% річних за період з 16.08.2017р. по 15.03.2018р. -підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5791,57грн. пені, суд зазначає наступне.

У п. 7.2.3 договору сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суд встановив, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні пені. За розрахунком суду з відповідача слід стягнути на користь позивача 5316,45грн. пені. В решті вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір, сплачений позивачем в розмірі 2644,82грн., покладається на відповідача. При цьому, враховуючи, що при поданні позову ЛМКП «Львівтеплоенерго» не оплатило судовий збір в повному розмірі, а саме не доплативши 131,37грн., а також зважаючи, що спір виник з вини відповідача суд приходить до висновку недоплачену суму судового збору в розмірі 131,37грн. стягнути в доход державного бюджету з ОСОБА_1 інституту приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_2 управління персоналом» .

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 інституту приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_2 управління персоналом» (79059, м. Львів, вул. Мазепи, 29; ідентифікаційний код 25558766) на користь ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 176 321,86 грн. основного боргу, 5316,45грн. пені, 2169,60грн. інфляційних втрат, 796,30грн. 3% річних та 2644,82грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_1 інституту приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «ОСОБА_2 управління персоналом» (79059, м. Львів, вул. Мазепи, 29; ідентифікаційний код 25558766) в доход державного бюджету 131,37грн. судового збору.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 07.09.2017р.

Суддя Ділай У.І.