Рішення

від 04.09.2018 по справі 810/3772/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року № 810/3772/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сетагро Північ доГоловного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Сетагро Північ з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0007731411.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 03.03.2018 №164/10-36-14-11/39510612 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сетагро Північ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Імперія Бізнес-Груп за період з 01.09.2016 по 31.12.2016, з ТОВ Альянс ОСОБА_3 з 01.01.2017 по 31.01.2017.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ Альянс ОСОБА_3 , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірної операції, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують використання придбаного товару власній господарській діяльності.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 20.02.2018 по 26.02.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Сетагро Північ з питнь дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Імперія Бізнес-Груп за період з 01.09.2016 по 31.12.2016, з ТОВ Альянс ОСОБА_3 з 01.01.2017 по 31.01.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 03.03.2018 №164/10-36-14-11/39510612 (далі - Акт перевірки) (а.с. 40-59).

Перевіркою виявлені порушення ТОВ Сетагро Північ вимог пункту 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 152080,00 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Альянс ОСОБА_3 , за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового кредиту.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на кримінальне провадження за №1201504030000292 від 08.05.2015, у рамках якого керівник контрагента позивача - ТОВ Альянс ОСОБА_3 дала показання, що непричетний до діяльності номінально очолюваного ним підприємства.

Контролюючим органом було також здійснений аналіз власних інформаційних баз даних у сукупності з даними податкової звітності ТОВ Альянс ОСОБА_3 за результатами чого було встановлено, що останнє за період своєї діяльності не декларувало операцій з придбання товарів, що в охоплений перевіркою період були реалізовані позивачеві.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ Альянс ОСОБА_3 без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов'язань і отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку господарських операцій, які у дійсності не відбувались.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0007731411, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, вказаний у податковій декларації з ПДВ за січень 2017 року на 152080,00 грн. (а.с. 61).

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Альянс ОСОБА_3 , на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, судом встановлено наступне.

У січні 2017 року між ТОВ Сетагро Північ (покупець) та ТОВ Альянс ОСОБА_3 (постачальник) було досягнуто усної домовленості про поставку запасних частин до сільськогосподарської техніки, відповідно до якої постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцеві товар, перелік, кількість та номенклатура якого визначена у рахунках фактури.

30 січня 2017 року ТОВ Альянс ОСОБА_3 виставило ТОВ Сетагро Північ рахунки на оплату товарів за №СФ-0000001 та №СФ-0000002 на загальну суму 912480,58 грн., у тому числі ПДВ 152080,10 грн. (а.с. 93-94).

Судом встановлено, що на виконання усного договору поставки ТОВ Альянс ОСОБА_3 поставило позивачеві запчастини до сільськогосподарської техніки (циліндри, важелі, штоки, втулки, катки тощо) на суму 912480,58 грн., у тому числі ПДВ 152080,10 грн., що підтверджується видатковими накладними від 30.01.2017 №РН-0000143 на суму 469020,52 грн., у тому числі ПДВ 78170,09 грн., від 30.01.2017 №РН-0000144 на суму 443460,06 грн., у тому числі ПДВ 73910,01 грн. (а.с. 23-24).

За фактом поставки товару позивач отримав від ТОВ Альянс ОСОБА_3 податкові накладні на загальну суму 912480,58 грн., у тому числі ПДВ 152080,10 грн., а саме: від 30.01.2017 №143 на суму 469020,52 грн., у тому числі ПДВ 78170,09 грн., від 30.01.2017 №144 на суму 443460,06 грн., у тому числі ПДВ 73910,01 грн. (а.с. 25-28).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні були зареєстровані ТОВ Альянс ОСОБА_3 у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи.

В оплату за поставлений товар позивач платіжними дорученнями від 07.02.2017 №1278 та №1277 перерахував на користь ТОВ Альянс ОСОБА_3 кошти у загальному розмірі 912480,58 грн., що також підтверджується банківською випискою АТ Укрсиббанк (а.с. 29-31).

Судом встановлено, що надходження товарів (запасних частин) від ТОВ Альянс ОСОБА_3 у бухгалтерському обліку ТОВ Сетагро Північ відображене проводками за дебетом рахунку 207 Запасні частини , 644 Податковий кредит , кредитом рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 100-104).

Суму податку на додану вартість у розмірі 152080,10 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ Альянс ОСОБА_3 , було включено позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2017 року.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимог податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зменшуючи позивачеві від'ємне значення з ПДВ, відповідач виходив з того, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується реальність понесення позивачем витрат за наслідками фінансово-господарських операцій з ТОВ Альянс ОСОБА_3 , оскільки такі документи містять суттєві недоліки, що полягають у відсутності у них обов'язкових реквізитів, що позбавляє їх ознак первинного документу.

Крім того відповідач зазначає, що ТОВ Альянс ОСОБА_3 у зв'язку з отриманням контролюючим органом відомостей про порушення кримінального провадження №1201504030000292 від 08.05.2015 віднесено до переліку суб'єктів фіктивного підприємництва.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента позивача, як-то відсутність ТОВ Альянс ОСОБА_3 за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Альянс ОСОБА_3 спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначених правочинів.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ Альянс ОСОБА_3 від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Як зазначається в Акті перевірки, відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДФС України, станом на дату завершення перевірки по взаємовідносинах між ТОВ Альянс ОСОБА_3 та ТОВ Сетагро Північ розбіжність відсутня.

Згідно інформації з сервісу перевірки статусу платника податків, на момент вирішення справи ТОВ Альянс ОСОБА_3 перебуває на обліку в органах доходів і зборів та не має податкового боргу (http://sfs.gov.ua/businesspartner).

Проаналізувавши доводи податкового органу, на яких ґрунтуються його висновки про наявність порушень з боку позивача щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, складені ТОВ Альянс ОСОБА_3 , за своєю формою та змістом відповідають статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню №88, зокрема, містять обов'язкові реквізити, що у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій, дозволяють ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу. Відомості зазначені у первинних документах відповідають умовам укладеного договору та фактичній суті фінансово-господарських взаємовідносин.

Щодо посилань відповідача на недоліки в оформлені видаткових накладних, як-то відсутність ініціалів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, суд зазначає, що власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації окремих реквізитів, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також необхідно зазначити, що певні недоліки у заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Суд наголошує, що виходячи із закріпленого у статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні принципу бухгалтерського обліку, що полягає у превалюванні сутності над формою, недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути самостійною підставою для виключення з податкового обліку господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про підписання первинних документів не уповноваженими на те особами, як то результатів почеркознавчої експертизи, пояснень посадових осіб ТОВ Альянс ОСОБА_3 , у яких останні заперечували б щодо складання первинних документів від імені ТОВ Альянс ОСОБА_3 , чи щодо причетності до господарської діяльності ТОВ Альянс ОСОБА_3 .

Посилання податкової інспекції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу браку персоналу та відсутності зареєстрованих транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача.

Проте, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій (зокрема, враховуючи невеликий об'єм товарів, здійснення перевезення товарів транспортним засобом позивача) були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту на обрив ланцюга постачання, (відсутність інформації про придбання контрагентом товарів, що були поставлені позивачеві) судом до уваги не приймаються.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу факти поставки товарів до ТОВ Альянс ОСОБА_3 не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Контролюючий орган не врахував, що придбані позивачем у ТОВ Альянс ОСОБА_3 є запчастинами, бувшими у використанні, що були зняті з відповідних транспортних засобів, що належали ТОВ Альянс ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ Альянс ОСОБА_3 , придбавались або могли бути придбані у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності ТОВ Альянс ОСОБА_3 без конкретизації фактів вчинення вказаним підприємством податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а судом не встановлено.

Суд зауважує, що стверджуючи про фіктивність ТОВ Альянс ОСОБА_3 , відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів, які б свідчили про факт реєстрації зазначеного підприємства на підставну особу, підробки документів або складання фіктивних документів, у тому числі одержаних за наслідками проведених слідчих дій у рамках кримінального провадження №1201504030000292, посилання на яке міститься в акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 суд, здійснюючи підготовку справи до розгляду по суті, витребував у відповідача інформацію щодо кримінального провадження №1201504030000292 від 08.05.2015 (його стан або результати розгляду; наявність чи відсутність у ньому вироку суду); матеріали кримінального провадження №1201504030000292, що свідчать на користь висновків Акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства: протоколи допиту посадових осіб, висновки почеркознавчих експертиз тощо.

Вимог вказаної ухвали у частині витребування доказів відповідач не виконав. У судовому засіданні 14.08.2018 суд повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 26.07.2018 у частині витребування доказів.

Повторні вимоги суду надати до матеріалів справи матеріали кримінального провадження №1201504030000292, які слугували підставою для висновку про фіктивність ТОВ Альянс ОСОБА_3 , також залишились без виконання.

Протокольною ухвалою від 28.08.2018 суд втретє зобов'язав відповідача надати докази, витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2018, або зазначити осіб, у яких вони можуть знаходитись.

Витребуваних доказів відповідач не надав. У судовому засідання представник відповідача підтвердив, що у контролюючого органу відсутня будь-яка інформація щодо кримінального провадження №1201504030000292 та органу досудового розслідування, у провадженні якого воно перебуває, чи будь-які матеріали вказаного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ Альянс ОСОБА_3 , або ж доказів того, що фінансово-господарські операції позивача з вказаним контрагентом були направлені на отримання незаконної податкової вигоди.

Натомість судом встановлено, що в охоплений перевіркою період основним видом економічної діяльності ТОВ Сетагро Північ за КВЕД була допоміжна діяльність у рослинництві, що включає сільськогосподарську діяльність, яку здійснюють за винагороду або на основі контракту: передпосівну підготовку полів сівбу та садіння сільськогосподарських культур; оброблення сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур тощо. Цей вид діяльності також включає надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом.

Судом встановлено, що для здійснення власної господарської діяльності ТОВ Сетагро Північ має основні засоби, устаткування, машини та сільськогосподарську техніку, яку орендує відповідно до договору оренди від 01.01.2015 №07/10-15 з ТОВ Сеті .

Умовами договору оренди сільськогосподарської техніки передбачено, що ТОВ Сетагро Північ зобов'язується використовувати сільськогосподарську техніку відповідно до її цільового призначення, утримувати сільськогосподарську техніку у справному стані, здійснювати ремонт та технічне обслуговування техніки за власний рахунок до закінчення строку дії договору.

Відповідно до договору оренди від 01.01.2015 №07/10-15 позивач прийняв у строкове платне користування 28 одиниць техніки, у тому числі трактори CASE IN STX балансовою вартістю 7320006,76 грн., що підтверджується актом приймання-передачі об'єктів оренди до договору від 01.01.2015 №07/10-15.

Як вбачається з матеріалів справи, в охопленому перевіркою періоді штат позивача налічував 37 осіб, у тому числі посаду головного механіка, інженера з організації експлуатації та ремонту, газоелектрозварника, трактористів-машиністів.

Судом з'ясовано, що придбані у ТОВ Альянс ОСОБА_3 товари були використані під час здійснення поточного ремонту сільськогосподарської техніки, орендованої за договором від 01.01.2015 №07/10-15, що підтверджується актом списання від 31.01.2017 №СпТ-000002.

Викладені обставини вказують на очевидний зв'язок оспорюваних контролюючим органом фінансово-господарських операцій з господарською діяльністю позивача, їх обумовленість розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідність їх меті здійснення господарської діяльності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій, суд також керується принципом поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України . Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину посадових осіб ТОВ Альянс ОСОБА_3 у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Разом з цим, доказів притягнення посадових осіб ТОВ Альянс ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, контролюючим органом не надано.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ Альянс ОСОБА_3 правочини відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, є необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0007731411 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0007731411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сетагро Північ (ідентифікаційний код 39510612, місцезнаходження: 09634, Київська область, Рокитнянський район, село Синява, вулиця Шевченка, будинок 101) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А) судові витрати у розмірі 2282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 07.09.2018.

Суддя Леонтович А.М.