Рішення

від 06.09.2018 по справі 810/2799/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року м. Київ справа №810/2799/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1П.) з позовом до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач, Управління), в якому просить зобов'язати Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме, з 17.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.10.2017 він звернувся з заявою до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішенням Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16.01.2018 №1910 у призначенні зазначеного виду пенсії позивачу відмовлено з посиланням на непідтвердженість періодів проживання в зоні гарантованого (добровільного) відселення.

Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає такі дії відповідача неправомірними та таким, що суперечать чинному законодавству.

Наголошує, що основним доказом проживання позивача в зоні гарантованого (добровільного) відселення (смт Клесів Рівненської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 належить до такої зони) є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване, посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане на ім'я ОСОБА_1, яке відповідно до пункту 2 частини першої статті 14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

При видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідною комісією були встановлені та перевірені всі документи необхідні для встановлення вказаного статусу.

Ухвалою суду від 09.07.2018 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 17.10.2017 за призначенням пенсії за віком як особі, яка потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся ОСОБА_1 До заяви надав: посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серія Б №298511; довідку від 13.10.2017 №36, видану Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради; архівну довідку від 11.10.2017 №2531/01-23, видану університетом державної фіскальної служби України.

Згідно наданих довідок ОСОБА_1 з 01.09.1985 по 01.03.1988 навчався на денній формі навчання в Ірпінському індустріальному технікумі. З 05.09.1987 по 01.05.1988 працював на посаді лаборанта технікуму. З 29.08.1985 по 26.04.1988 був прописаний у гуртожитку технікуму за адресою м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

Управлінням було зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання копій документів, на підставі яких ОСОБА_1 було посвідчення потерпілого категорії 3. У відповідь на запит, надано копію довідки №2426 про те, що ОСОБА_1 з 1962 року по жовтень 1991 року постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення.

Також, неодноразово, Управлінням було зроблено запити до Сарненської державної адміністрації Рівненської області щодо надання довідки про період проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради у період з 01.09.1985 по 01.03.1988 ОСОБА_1 навчався на денному відділенні Ірпінського індустріального технікуму та з 29.08.1985 по 26.04.1988 був прописаний у гуртожитку технікуму м. Ірпінь. Відповідь не на один із запитів не надійшла.

Ураховуючи вищезазначене, пенсію відповідно до пункту 2 статті 55 Закону ОСОБА_2 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку, призначити неможливо.

Протокольною ухвалою від 02.08.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії СК №516118, виданим Баришівським РВГУ МВС України в Київській області 02.04.1997 (том 1, а.с. 13).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1:

- у період з 03.01.1983 по 01.09.1983 навчався у Володимирському СППУ №9;

- у період з 24.11.1983 по 08.08.1985 працював на посаді газоелектрозварника в Торфобрикетному заводі "Кремінне";

- у період з 02.09.1985 по 10.03.1988 навчався в Ірпінському індустріальному технікумі, при цьому у період з 03.09.1985по 10.06.1987 був прийнятий лаборантом, у період з 15.06.1987 по 01.08.1987 проходив практику в Торфобрикетному заводі "Кремінне", з 05.09.1987 по 01.05.1988 був прийнятий лаборантом АТС;

- у період з 17.05.1988 по14.08.1991 працював на посаді слюсаря, електрослюсаря та головного енергетика в Торфобрикетному заводі "Кремінне", яке було реорганізоване в Виробничу дільницю "Клесівторф";

- у період з 07.10.1991 по 28.07.1994 працював на посаді електромонтера, головного інженера-енергетика в совхозі "Більшовік";

- у період з 28.07.1994 по 14.11.2000 працював на посаді головного енергетика в СГ ТОВ "Гостролуччя";

- у період з 21.05.2001 по 02.02.2004 працював на посаді начальника електрослужби в КППМ "Баришивхотепломережа";

- у період з 16.05.2005 по 03.06.2005 працював на посаді електромонтажника силових мереж та електроустаткування в ЗАТ "Алай";

- у період з 10.05.2006 по 03.03.2008 працював на посаді електромонтера, майстра в ТОВ "Агроцентелеватормлинбуд";

- у період з 17.01.2011 по 15.12.2011 працював на посаді електромонтажника в ТОВ "СЕМНП-ЕМ", яке було реорганізовано в ТОВ "СЕМНП";

- з 01.11.2015 зарахований на посаду електрика ПП "Алекс-1".

З довідки Сарненської держадміністрації від 25.11.1996 №2426 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1962 року по жовтень 1991 року постійно проживав на території зони безумовного/обов'язкового та гарантованого добровільного відселення на день аварії або на 1 січня 1993 року прожив у зоні безумовного/обов'язкового відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, а саме, смт Клесів Рівненської області (том 1, а.с. 12).

26 грудня 1996 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3), серії Б №298511 (том 1, а.с. 11).

Судом встановлено, що 17.10.2017 позивач звернувся до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".

Рішенням Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16.01.2018 №1910 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком як особі потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", через відсутність права на зниження пенсійного віку.

Відповідь вмотивована тим, що згідно наданих документів ОСОБА_1 з 01.09.1985 по 01.03.1988 навчався на денній формі навчання в Ірпінському індустріальному технікумі. З 05.09.1987 по 01.05.1988 працював на посаді лаборанта технікуму. З 29.08.1985 по 26.04.1988 був прописаний в гуртожитку технікуму за адресою: м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

Управлінням було зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання копій документів, на підставі яких ОСОБА_1 видано посвідчення потерпілого категорії 3. У відповідь на запит, надано копію довідки про те, що ОСОБА_1 з 1962 року по жовтень 1991 року постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення.

Також, неодноразово, управлінням було зроблено запити до Сарненської державної адміністрації Рівненської області щодо надання довідки про період проживання ОСОБА_1 в смт Клесів Рівненської області, оскільки згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Ірпінської міської ради у період з 01.09.1985 по 01.03.1988 ОСОБА_1П навчався на денному відділенні Ірпінського індустріального технікуму та з 29.08.1985 по 26.04.1988 був прописаний в гуртожитку технікуму м. Ірпінь. Відповідь не на один із запитів не надійшла.

Ураховуючи вищезазначене, пенсію відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" із зниженням пенсійного віку, призначити неможливо.

При підтвердженні періоду проживання ОСОБА_1 в смт Клесів Рівненської області з травня місяця 1988 року (робота в м. Ірпінь по 01.05.1988 року) по жовтень місяць 1991 року (зазначена у копії довідки №2426), право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", наступить у віці 59 років, за наявності необхідного страхового стажу, передбаченого статей 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами) (том 1, а.с. 10).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон №796-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

За правилами пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до статті 11 Закону №796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Відповідно до статті 14 Закону №796-ХП, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно зі статтею 65 Закону №796-XII, документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

В силу вимог статті 15 Закону №796-XII, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (чинного на момент звернення позивача із заявою про призначення), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

В пункті 10 цього Порядку уточнюється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №6).

Отже, при видачі позивачу посвідчення серії Б №298511 відповідною комісією були встановлені та перевірені всі документи, необхідні для встановлення вказаного статусу.

Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно з абзацом 5 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи, які підтверджують особливий статус особи, а саме, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Матеріалами справи підтверджено, що для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачем було надано до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія Б №298511 видане 26 грудня 1996 року Київською обласною державною адміністрацією та трудову книжку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Сарненської держадміністрації від 25.11.1996 №2426 встановлено проживання ОСОБА_1 у період з 1962 року по жовтень 1991 року в смт Клесів Рівненської області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до зони гарантованого добровільного відселення відноситься смт Клесів Сарненського району Рівненської області.

Проте, вказана довідка не була врахована відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку, з підстав наявності суперечностей зазначених у ній даних із документами, що наявні в матеріалах пенсійної справи.

Так, згідно довідок Університету Державної фіскальної служби України від 11.10.2017 №2531/01-23 та Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 13.10.2017 №36 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1985 по 01.03.1988 навчався на денній формі в Ірпінському індустріальному технікумі. З 05.09.1987 по 01.05.1988 працював на посаді лаборанта технікуму. З 29.08.1985 по 26.04.1988 був прописаний у гуртожитку технікуму за адресою м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

Управлінням було зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання копій документів, на підставі яких ОСОБА_1 було видано посвідчення потерпілого категорії 3. У відповідь на запит, листом від 27.09.2017 №05-52-2497 надано копію довідки від 25.11.1996 №2426 про те, що ОСОБА_1 з 1962 року по жовтень 1991 року постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17 висловив правовий висновок щодо застосування положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Суд наголошує, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Отож, видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року він прожив, в даному випадку, в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що першопочаткова величина зниження пенсійного віку на 3 роки є встановленою посвідченням.

Суд звертає увагу відповідача, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус не оспорюється.

Натомість, у випадку наявності доказів, які б могли спростувати обґрунтованість видачі посвідчення ОСОБА_1, відповідач має право звернутися до регіональної комісії для встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення, відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Окрім того, суд вказує, що на момент прийняття відповідачем рішення від 16.01.2018 №1910 довідка Сарненської держадміністрації від 25.11.1996 №2426 недійсною не визнана.

Досягнення позивачем відповідного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, відповідачем не оспорюється.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на призначення пенсії зі зниженням, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійного віку на 3 роки.

Щодо дати призначення, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

У пункті 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Ураховуючи, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області 17.10.2017, саме з цієї дати його права підлягають відновленню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

В свою чергу рішення Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16.01.2018 №1910 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є протиправним.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень частини другої статті 9 КАС, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Положення статті 9 КАС цілком кореспондуються з положеннями частини другої статті 5 КАС, відповідно до якої захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що рішення суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є наслідком задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого цим суб'єктом владних повноважень, або про визнання протиправною допущеної ним бездіяльності у публічно-правових відносинах.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16.01.2018 №1910 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини першої статті 5 КАС, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 5 КАС, позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

За приписами пункту 4 частини другої статті 245 КАС, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності рішення відповідача від 16.01.2018 №1910 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме, з 17.10.2017.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанцій від 15.03.2018 №10 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (том 1, а.с. 5).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 704,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16.01.2018 №1910 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме, з 17.10.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (01196, м. Київ, Печерський район, площа ОСОБА_2, буд. 1, ідентифікаційний код: 03193459) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.