Ухвала

від 05.09.2018 по справі 820/463/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 05 вересня 2018 року Київ справа №820/463/18 адміністративне провадження №К/9901/56833/18 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі № 820/463/18 за позовом Приватного підприємства «КАРОФФ» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2018 року касаційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області залишена без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі 8039,25 грн. та встановлено строк для усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102923732133) копія ухвали  про залишення касаційної скарги без руху отримана 09.08.2018 року, що підтверджено розпискою у вказаному повідомленні. 20.08.2018 (згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду)  на адресу суду було надіслано клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Залишення касаційної скарги без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків касаційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення. Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом. Суд, перевіряючи обставини щодо клопотання відповідача про продовження строку виконання вимог ухвали, дійшов висновку, що будь-яких доказів щодо вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі № 820/463/18 фінансування з Державного бюджету України заявником до клопотання не долучено. У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження цього строку. Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню. Керуючись статтями  169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : 1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. 2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області повернути. 3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.         4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.         5. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                    І.А. Васильєва