Рішення

від 05.09.2018 по справі 465/5691/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5691/17

2/465/1483/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

05.09.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми авансу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, про стягнення суми авансу та судового збору.

Позовну заяву мотивує тим, що 08 липня 2015 року ОСОБА_1 і ріелтор агентства Агенція П'ять зірок (код ЄДПОУ 37569800) в усній формі домовилися про оренду квартири по вул. В. Великого 53 А в м. Львові за 2500 грн. в місяць. Для підтвердження своїх намірів позивачка заплатила ріелтору завдаток у розмірі 800 грн., який оформили письмово. В сумі ОСОБА_1 заплатила ріелтору 5000 грн. (сума коштів за два місяці проживання в квартирі, згідно договору оплачується перший та останній місяць проживання) та 800 грн. вказаного вище завдатку.

Однак, в даній квартирі в м. Львові вул. В. Великого 53 А позивачка проживала всього декілька днів, у звязку із тим, що ріелтор повідомив, нібито, власниця квартири, яка перебувала

закордоном, передумала здавати квартиру в оренду. ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2, щоб вирішити дане питання, оскільки вже заплатила значну суму коштів, але вона мене заспокоїла та сказала що знайшла квартиру на вул. Личаківській, але знову потрібно заплатити завдаток за заміну квартири. Сплативши той завдаток та винагороду ріелтору (загальна сума 8500) , позивачка так і не отримала обіцяної квартири на вул. Личаківській та коштів не отримувала за невиконання умов договору, більше того, навіть не мала змоги забрати своїх речей (праска, подушка, подовжувач та ін.) з квартири по вул. В. Великого.

Бажаючи врегулювати питання мирним шляхом, ОСОБА_1 неодноразово телефонувала, зустрічалася з відповідачем, щоб вирішити спірні питання, та, навіть, відповідач писав розписку, про те що забов'язується повернути кошти у розмірі 8500 грн. до 26.08.2015р. у повному розмірі, проте вона цього не зробила. У зв'язку з цим позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення коштів з відповідача.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

14 травня 2018 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_2 8500 грн. 00 коп. - основного боргу; 2948,65 грн. - інфляційні витрати; 727,97 грн. - 3% річних та 640 грн. судового збору.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали, надавши пояснення аналогічні за змістом позовній заяві.

В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не зявився. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦК України , у разі повторної неявки в судове засідання

відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позовну заяву та заперечень позивача та його представника щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 , ст. 280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Заслухавши думку позивача та його представника, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України , до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України . Згідно із ст.ст. 3 , 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала 800 грн. 00 коп. завдатку від ОСОБА_1 за орендну плату квартири, що розташована за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 53-А. Орендна плата вищевказаної квартири становила 2500 грн., що підтверджується розпискою про завдаток.

Як вбачається із розписки від 25.08.2015 року, ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути кошти у розмірі 8 500 грн. 00 коп. ОСОБА_1 до 26.08.2015 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно вищевказаної розписки від 25.08.2015 року кошти не повернула позивачці.

Відповідно до наданих розрахунків позивачем щодо розрахунку інфляційних збитків у період з 08.07.2015 року по 14.05.2018 року сума збитків становить 2948.65 грн.

Відповідно до розрахунків позивачем щодо відшкодування 3% річних у період з 08.07.2015 року по 14.05.2018 року сума заборгованості становить 727,97 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 ЦК України .

Згідно з ч.2ст. 625 ЦК України , в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за

користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 639 ЦПК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За вимогами ст. ст. 12 , 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 грошового зобов'язання, а саме повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 8 500 грн. 00 коп.

Суд також приходить до висновку, що з відповідачів підлягають стягненню судові витрати, в склад яких входять сплачений судовий збір, понесені судові витрати підтверджено квитанцією, яка знаходяться в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст 12 , 13 , 81 , 141 ,223,247, 263 , 265 , 280 , 354, Цивільного процесуального кодексу України , суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми авансу,- задоволити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 (79012, м. Львів, вул. Похила 2) грошові кошти, передані їй в якості авансу, винагороди ріелтору за роботу, та коштів оплачених за проживання у квартирі на вул. В. Великого 53 А, у розмірі 12176,62 грн., з яких 8500 грн. 00 коп. - основного боргу, 727,97 грн. - 3% річних , а також 2948, 65 - інфляційні витрати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 (79012, м. Львів, вул. Похила 2) судові витрати в розмірі 640 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ванівський Ю.М.